Людський фактор у проблемі збереження життєдіяльності людини

Нижченаведені формули для їх визначення. До показників виробничого травматизму відносять:

1) Коефіцієнт частоти травматизму;

2) Коефіцієнт тяжкості травматизму;

3) Коефіцієнт втрат.

У системі заходів профілактики травматизму особливе місце належить навчанню та інструктажу працівників безпечних прийомів праці. Багаторічною практикою встановлена єдина система навчання безпечних способів роботи. Форма цього навчання різна і відповідає цільовому призначенню.

Вступний інструктаж є першим етапом навчання безпечних методів праці, обов'язковий для всіх тих, хто влаштовується на роботу (робітники, ІТП, студенти в період практики). Його проводить інженер з ТБ або головний інженер. Як правило, це груповий інструктаж протягом 1,5-2 годин, а якщо індивідуальний - 4-5 годин. Проводиться в кабінеті або кутку з ТБ з наочними засобами.

Після закінчення ввідного інструктажу робітнику видається на руки інструкція з ТБ для працівників заводу. Обов'язковий розпис у спеціальному журналі. Крім того, заповнюється особиста картка інструктажів, яка зберігається в цеху в особистій справі працівника.

Поняття умов праці, їх гігієнічна класифікація

Розглядаючи умови праці, слід звернути увагу на те, що вони поділяються на соціально-економічні, які розглядаються у широкому розумінні і характеризують відношення до них суспільства, а також виробничі, або умови праці безпосередньо на робочих місцях, тобто у вужчому розумінні.

Вчені Науково-дослідного інституту праці (НДІ праці) визначили умови праці як складне об’єктивне суспільне явище, яке формується в процесі виробничої діяльності під впливом взаємопов’язаних факторів соціально-економічного, техніко-організаційного та природно-кліматичного характеру, що суттєво впливають не тільки на здоров’я, працездатність людини та її ставлення до праці, на продуктивність праці та інші економічні результати виробництва, а й на рівень життя, всебічний розвиток людини.

Умови праці визначаються як сукупність взаємопов’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних чинників конкретної праці, обумовлених розвитком продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища і вплив на здоров’я і працездатність людини.

Праця, а відповідно умови й охорона праці є реаліями різних систем: з одного боку, «людина—машина (технологічний процес)», «людина—середовище», «людина—машина (технологічний процес)—середовище», а з іншого — «людина—колектив—суспільство», «людина—суспільство—природа».

Для перших трьох систем умови праці розглядаються стосовно робочого місця, дільниці, цеху, виробництва, а останніх двох — у межах підприємства, галузі, регіону. В рамках цих систем створення нормальних умов праці полягає в забезпеченні сприятливої обстановки на робочих місцях за рахунок скорочення або усунення важких фізичних робіт у небезпечних та аварійних умовах, зниження в межах розумного інтенсивності праці, монотонності, нервової напруги, що створюють небезпеку для здоров’я працівників. Щодо вищого рівня, умови праці нині пов’язують з такою системою, як «людина—суспільство—природа», тобто соціоекосистемою (включає і штучно створене людиною середовище, в якому відбувається трудова діяльність). 

Поняття виробничої санітарії, її значення. Фактори, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці

Робітникові часто доводиться працювати в несприятливих умовах при високій або надто низькій температурі повітря, підвищеній вологості, на протягах, у приміщеннях з підвищеною кількістю пилу або отруйної пари летких розчинників, що з'являєтеся при випаровуванні лаків, емалевих фарб тощо. Усі ці фактори можуть призвести до професійних захворювань дихальних органів, очей, шкіри та й усього організму. Постійні струси (вібрація) і шуми, що виникають у приміщеннях, де працюють робітники, також спричинюють деякі види захворювань. Щоб запобігти тимчасовим або хронічним професійним захворюванням, слід додержуватись правил гігієни праці на виробництві.

Підвищення і зниження температури в приміщенні, а також протяги спричинюють захворювання верхніх дихальних шляхів і легенів, а тривала робота при низькій температурі може призвести до обморожування. Тому для нормальних умов праці в закритих приміщеннях коливання температури повинно бути від 10 до 20 °С. При важкій фізичній праці допускається температура до 10 °С. Відносна вологість повітря за цих самих умов має бути не більш як 60 %, а швидкість руху повітря — не більш як 0,3 м/с.

Працюючи на відкритому повітрі при низьких температурах, робітник повинен тепло вдягнутися у шерстяний, ватний або хутряний одяг, але так, щоб він не стримував рухів. Аби не допустити переохолодження організму, слід робити перерви для обігрівання. При температурі повітря нижче ніж —20 °С роблять десятихвилинні перерви після кожної години роботи. Під час перерви робітники повинні заходити у тепле приміщення з температурою 18 .20 °С.

У споруджуваних будинках не завжди можна забезпечити достатню вентиляцію для видалення пилу і пари отруйних речовин. Тому, крім влаштування природної вентиляції (працювати слід при відкритих вікнах), під час роботи треба користуватись різними захисними пристроями і спецодягом, призначеним тільки для роботи.

Більшість опоряджувальних машин і механізмів під час роботи не створюють таких шумів, які б негативно впливали на організм робітника. Значно погіршують здоров'я робітника шум і безпосередня вібрація інструмента, що перебуває в його руках. Частота коливань інструмента (більше ніж 1500 хв-1) негативно впливає на нервову систему робітника, а при великій амплітуді коливання інструмента він може захворіти на вібраційну хворобу. Тому працювати слід у рукавицях, оскільки вони частково амортизують удари і лише справним інструментом з допустимою амплітудою коливання.

Робочі місця на будівельному об'єкті повинні бути достатньо освітлені природним або штучним світлом. Для забезпечення природного світла необхідно