М. П. Драгоманов – дослідник історії суспільно-політичного руху ХІХ століття в Україні

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

КОЗУБ ЛАРИСА ВАСИЛІВНА

 

УДК 94 (477) : 329 “ХVІІІ” Драгоманов

 

 

Спеціальність 07. 00. 06 – Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор КАТРЕНКО Андрій Миколайович, професор кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор КАЗЬМИРЧУК Григорій Дмитрович, завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидат історичних наук, доцент ЩЕРБАК Надія Олександрівна, професор кафедри історії України Національної академії внутрішніх справ України.

Провідна установа: Інститут історії України НАН України, м. Київ

 

 

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Загальний обсяг становить 238 сторінок. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, посилань і списку джерел та літератури (39 сторінок, 467 найменувань).

Вступ. Актуальність теми дослідження. Одним із пріоритетних напрямків сучасної історичної науки є вивчення проблем національно-культурного та державного відродження українського народу. Особливий інтерес викликають події ХІХ ст., оскільки саме тоді відбулися якісні зміни в суспільно-політичному русі.

Комплексне вивчення цієї доби нерозривно пов'язане з дослідженням діяльності окремих науковців, політиків, громадських діячів. Михайло Петрович Драгоманов – один з визначних учених, діячів і теоретиків української суспільно-політичної думки 2-ї пол. ХІХ ст. Серед широкого кола його громадських, культурно-просвітницьких та наукових інтересів виокремилися прагнення дослідити, активізувати й спрямувати в демократичне русло національну, соціальну і політичну активність українського народу. Значну увагу учений приділив вивченню та аналізу історії суспільно-політичного руху ХІХ ст. в Україні. Він узагальнив досвід практичної діяльності учасників руху з метою вироблення власної програми суспільного розвитку, максимально наближеної до реальних обставин у країні. Складність постаті М. П. Драгоманова зумовлює необхідність подальшого вивчення його спадщини із застосуванням нових методологічних засад історичної науки.

Актуальність теми посилюється ще й тим, що дана проблема комплексно не вивчалась вітчизняними істориками. Незважаючи на значне посилення інтересу науковців до постаті М. П. Драгоманова, недостатньо опрацьованою в історичній літературі залишалася теоретична спадщина ученого, в якій подано характеристику й оцінки різних заходів діячів суспільно-політичного руху ХІХ ст. Досі глибоко не вивчалися аспекти дослідження М. П. Драгомановим розгортання українського національного, радикально-демократичного (народницького) та ліберально-демократичного (земського) руху. Всебічне вивчення й аналіз позицій ученого відкриває можливість глибше зрозуміти зміст і характер демократичного руху в ХІХ ст., а також визначити місце М. П. Драгоманова в цьому русі. Його плідна й багатогранна діяльність залишається взірцем служіння українському народу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах програми науково-дослідницьких робіт “Історія формування і розвитку Української держави”, затвердженої вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний номер №01БФ046-01), а також пов'язана з дослідженням історії суспільно-політичного руху в Україні в ХІХ – поч. ХХ ст. кафедрою давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дисертаційного дослідження є наукова, громадсько-політична та культурно-освітня спадщина М. П. Драгоманова як одна зі складових вітчизняної історії.

Предметом дослідження став процес формування й розвитку позицій М. П. Драгоманова у вивченні історії суспільно-політичного руху ХІХ ст. в Україні та його внесок у розробку цієї проблеми.

Хронологічні рамки дисертації зумовлені специфікою дослідження персоналії й охоплюють період творчості М. П. Драгоманова – від початку активної суспільно-політичної та наукової роботи з 1861 р. і до кінця життя у 1895 р.

Географічні межі дисертації охоплюють територію України, що входила до складу Російської імперії.

Мета та завдання дисертаційного дослідження визначені з урахуванням стану наукової розробки та актуальності даної роботи. Дисертант ставить за мету на підставі вивчення різнопланових джерел розкрити внесок М. П. Драгоманова в дослідження історії українського національного, радикально-демократичного (народницького), ліберально-демократичного (земського) руху, а також оцінити значення розробок М. П. Драгоманова.

Реалізація вказаної мети досягається шляхом розв'язання наступних дослідницьких завдань:

проаналізувати стан і характер джерельної бази, встановити ступінь дослідження проблеми у вітчизняній і діаспорній історіографії;

з'ясувати ступінь вивчення М. П. Драгомановим історії провідних суспільно-політичних організацій і діячів ХІХ ст. в Україні;

розкрити процес формування позицій ученого у дослідженні головних аспектів українського національного руху та простежити еволюцію його поглядів;

дослідити вивчення М. П. Драгомановим радикально-демократичного (народницького) руху і простежити трансформацію ставлення ученого до його учасників;

проаналізувати дослідження М. П. Драгомановим історії становлення та розвитку ліберально-демократичного (земського) руху, визначити драгоманівське розуміння ролі й місця земств у суспільно-політичному русі;

охарактеризувати значення теоретичних дослідницьких розробок М. П. Драгоманова при вивченні історії суспільно-політичного руху.

Методологічну основу дисертації становлять принципи об'єктивності, системності та історизму, які зумовлюють вивчення й узагальнення інформації на основі науково-критичного аналізу всього комплексу