М. П. Драгоманов – дослідник історії суспільно-політичного руху ХІХ століття в Україні

Наукова новизна роботи зумовлюється насамперед постановкою нової проблеми і полягає в тому, що проаналізовано з сучасних позицій головні засади українських дорадянських, радянських, діаспорних та сучасних досліджень спадщини М. П. Драгоманова. Залучено різноманітну джерельну інформацію стосовно даної теми, маловідомі твори ученого, архівні матеріали. На основі критичного аналізу першоджерел вперше комплексно проаналізовано висвітлення М. П. Драгомановим провідних напрямків суспільно-політичного руху ХІХ ст. в Україні, його внесок у розробку цих питань. При цьому висунуто низку істотно нових положень, узагальнено розрізнений і безсистемний матеріал, суттєво уточнено погляди М. П. Драгоманова на визначальні явища суспільно-політичного руху в Україні та з'ясовано його ставлення до діяльності окремих громадсько-політичних лідерів.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що фактичні матеріали, теоретичні узагальнення, оцінки й висновки дисертації можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблем історії суспільно-політичного руху в ХІХ ст. в Україні, реконструкції цілісної картини життя і творчої діяльності М. П. Драгоманова, при викладанні та вивченні курсу історії України, а також при розробці спеціальних навчальних курсів.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Положення та висновки дослідження були також представлені у формі доповідей на наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції “Розвиток історичної науки в Україні” (м. Київ, 17-18 травня 2001 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Михайло Грушевський – науковець і політик в контексті сучасності” (м. Київ, 22 листопада 2001 р.) ; Четвертих джерелознавчих читаннях “Джерела з історії української державності” (м. Київ, 13 листопада 2001 р.) ; Міжвузівській науково-практичній конференції “Україна на шляху суверенного розвитку” (м. Київ, 24 квітня 2001 р.). Частину положень і матеріалів дисертаційної роботи автором викладено в 4 авторських публікаціях, опублікованих у провідних наукових фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України, загальним обсягом 2, 5 друк. арк.

 

 

У першому розділі “Джерела та історіографія” систематизовано й проаналізовано матеріали джерел та здійснений аналіз етапів формування й розвитку історіографії стосовно теми дослідження.

Джерельну базу дисертації складають різноманітні за походженням, характером, формою й змістом архівні та опубліковані матеріали. Оцінюючи стан джерельної бази досліджуваної проблеми, слід відзначити достатність її документального забезпечення. Дисертантом вивчено наукові, популярні і публіцистичні праці М. П. Драгоманова, його листування, рецензії, спогади сучасників. З'ясовано, що твори ученого є надзвичайно важливим носієм інформації щодо висвітлення історії суспільно-політичної думки. За рівнем інформативності приорітетне місце у спадщині М. П. Драгоманова займають наукові й публіцистичні праці, які є джерелом вивчення ідейних позицій ученого, виявляють авторську точку зору. Найважливіші серед них наступні: “Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії” (Женева, 1877 р.), “Историческая Польша и великорусская демократия” (Женева, 1881 р.), “Народная Воля” о централизации революционной борьбы в России” (Женева, 1882 р.), “Восемнадцать лет войны чиновництва с земством” (Женева, 1883 р.), “Опыт украинской политико-социальной программы: Свод и объяснения” (Женева, 1884 р.), “Накануне новых смут” (Женева, 1886 р.), “Либерализм и земство в России” (Женева, 1889 р.), “Чудацькі думки про українську справу” (Львів, 1892 р.) та ін. У дисертаційному дослідженні використано матеріали 9-ти фондів Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ЦДІАУК), зокрема, фондів губернських жандармських управлінь (Ф. 274, Ф. 320, Ф. 336), Канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора (Ф. 442), цензурних установ (Ф. 294, Ф. 1680), Управління Київського учбового округу (Ф. 707). А також матеріали 8-ми фондів Інституту рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського: фонду Літературних матеріалів (Ф. 1), Колекції рукописів Київського університету Св. Володимира (Ф. 8), фонду Архів ВУАН (Ф. Х), фондів Ю. А. Яворського (Ф. 21), М. І. Костомарова (Ф. 22), В. В. Данилова (Ф. 53), Б. Д. Грінченка (Ф. 170), М. П. Драгоманова (Ф. 172). З'ясовано, що важливим носієм прямої і опосередкованої інформації є листування М. П. Драгоманова з широким колом суспільних діячів, яке містить низку оригінальних відомостей стосовно теми дослідження, характеризує особисті взаємини та ін.

Дослідження теоретичної спадщини мислителя ускладнено з огляду на специфіку обґрунтування ученим власних позицій. Спадщина М. П. Драгоманова має різне спрямування і присвячена як поточним суспільним проблемам, так і глибоко узагальнюючим теоретичним побудовам. Для нього характерна принциповість і максималізм у деяких питаннях. У прагненні дослідити ту чи іншу проблему якомога глибше, учений залучав максимальну кількість фактичних і джерельних матеріалів. Його праці відзначаються різноманітністю та широтою застосування методологічних засад і дослідницьких методик, особливо у висвітленні історії суспільно-політичного руху.

Окремо відзначено, що М. П. Драгоманов не ставив собі за мету проводити спеціальні розробки історії суспільно-політичного руху. Проте, у своїх узагальненнях він вийшов на якісно новий рівень дослідження. Розробки М. П. Драгоманова не викладені у цілісному вигляді, а постають у сумі відомостей, розпорошених по науковим і публіцистичним працям та листам, котрі, однак, об'єднані провідною ідеєю. Комплексний аналіз джерел дозволив простежити позиції М. П. Драгоманова. У дисертації відзначено,