Матеріали археологічних досліджень в. Б. Антоновича на сторінках ЧТНЛ

Серед наукових матеріалів викладених на сторінках видавничого органу ІТНЛ особливе місце займають результати досліджень В. Б. Антоновича, видатного археолога, історика та етнографа, почесного голови ІТНЛ (11 жовтня 1881 р. – 1 листопада 1887 р. ; 5 жовтня 1896 р. – 17 жовтня 1899 р.), а також співробітника інших наукових установ Російської імперії. Проведені науковцем археологічні роботи, результати яких висвітлені майже у кожному зібранні, представляють джерело, що розкриває історію археологічних досліджень не тільки Київського товариства, але й інших наукових установ, громадських та державних інституцій Російської імперії у період функціонування ІТНЛ. Такі дані дозволяють не тільки визначити вклад відомого науковця у розвиток археологічних досліджень кінця ХІХ – початку ХХ ст., але й охарактеризувати розвиток археологічного знання цього часу комплексно.

Початок діяльності ІТНЛ співпав із фундаментальними змінами у царині археології південно-західного краю, пов'язані з організацією археологічних з'їздів. Проведення ІІІ-го Археологічного з'їзду у Києві у серпні 1874 року стало початком активних археологічних досліджень на території України, які до цього не мали систематичного характеру.

Яскравим прикладом розгортання археологічного напрямку досліджень слугує доповідь В. Б. Антоновича, зачитана 31 жовтня 1876 р. на засіданні ІТНЛ, присвячена результатам археологічних розкопок, що відбулись протягом 1876 р. на території Києва і Київської губернії . Матеріали цієї доповіді у повному вигляді редакцією товариства вирішено помістити у першому томі «Читань» за 1873-1877 звітні роки. Серед п'яти випадкових знахідок  і шести проведенихз науковими цілями археологічних експедицій, висвітлено результати розкопок В. Б. Антоновича. У березні 1876 р. науковець разом з А. С. Роговичем дослідили групу печер у Кирилівського монастиря, печери із залишками кісток тварин, черепків бурої та червоної глини, та фрагментів кам'яних знарядь, представляли собою житлові споруди населення первісної культури Дніпровського поріччя. За ініціативою В. Б. Антоновича проведено підрахунки та зібрано інформацію про 45 печер, що простягались від Межигір'я до с. Монастирка у напрямку течії Дніпра, також наведено їх кількісні показники: у Межигір'ї – 1 печера, у Кирилівського монастиря – 20, у Аскольдовій могилі – 1, у с. Скитка – 1, у с. Козина – 1, тощо. Деякі з археологічних знахідок були представлені під час доповіді для наочного ознайомлення з матеріалом та подальшим оформленням у фонди університетського музею.

Не дивлячись на складні фінансові умови, за даними багаторічного секретаря ІТНЛ літературознавця, історика М. П. Дашкевича, історичне товариство до 1898 року спорядило одну археологічну екскурсію у Білогородку, Київського повіту. За письмовими звітами перед початком досліджень члени товариства звертались до Київської Археографічної Комісії з проханням профінансувати розкопки у Білогородці на суму у 50 карбованців, саме таку суму влада виділяла для Комісії на проведення археологічних робіт. З 13 жовтня 1877 р. І. П. Хрущов разом з В. Б. Антоновичем почали археологічну роботу. Під час розкопок науковцями було знято план білгородського городища княжої епохи, а також порівняно місцеві пам'ятки із іншими знахідками городищ Київського князівства, що дало можливість виокремити їх особливі риси: городища мали не прямолінійні, а округлі обриси і всередині зовнішнього валу знаходився не один, а декілька дитинців (від 2 до 5). Членами ІТНЛ проведено розкопки в шести місцях городища, нажаль лише у трьох були зафіксовані сліди споруди, а також знахідки кольорових кахлів з слов'янськими написами (XVII ст.). На думку вчених, неподалік від церкви, на місці проведених траншей, де були знайдені поховання, раніше розташовувалась давня будівля кам'яної церкви, що в літописі згадувалась у ХІІ-ХШ ст. як церков св. Апостолів. Результати розвідки через два роки І. П. Хрущовим були опублікуванні на сторінках друкованого органу ІТНЛ, найдений археологічний матеріал продемонстрований на зібранні членів товариства та розміщений у фонди музею університету св. Володимира.

Не маючи достатньої фінансової підтримки на заплановані археологічні розвідки, члени ІТНЛ по-можливості намагались першими прибути на місця випадкових знахідок та детально ознайомитись з ними. Приклад щодо проведення такої роботи викладено у доповіді І. П. Хрущова «Белогородка и найденный в ней змеевик» прочитаної 11 вересня 1877 р., в якій описано археологічну знахідку біля р. Ірпінь. По крутому берегу Ірпеня на околиці гори була виявлена добре збережена золота медаль з вушком, під місцем знахідки виявлено уламки цегли, можливі залишки міської стіни. Знайдена медаль на аверсі мала зображення Пресвятої Богородиці з немовлям на правій руці, легенда іздавньогрецьким написом, на реверсі зображено голову у шлемі . Результати пошукової діяльності І. П. Хрущова через два роки були опубліковані у збірнику Київського товариства, разом з ними люстрації медалі та узорів кахлів знайдених у тому ж місці у вигляді додатків (рис. 1).

 

Рис. 1

 

Засідання 29 січня 1878 р. відкрито рефератом В. Б. Антоновича «О монетных кладах, найденных в Киеве и его окрестностях». У своїй доповіді історик проаналізував 29 знахідок скарбів та умовно поділив їх на чотири групи за хронологією: 1) перша пол. XVII – початку ХІХ ст. (12 скарбів, виключно руські монети) ; 2) XV – друга половина XVII ст. (6 скарбів, домінування польських монет) ; 3) до XV ст. (5 скарбів, гривні київського та новгородського типів) ; 4) ІХ-Х ст. (6 скарбів, саманідські,