Матеріали археологічних досліджень в. Б. Антоновича на сторінках ЧТНЛ

17 вересня цього ж року В. Б. Антоновичем висвітлено результати розкопок за сумісництвом О. С. Уварова у Муромському повіті, Володимирської губернії. Під час археологічних розкопок в околицях Мурома було досліджено 3 місцевості, що відносились до різних періодів: 1) палеолітичні знахідки у Карачарові, 2) неоліт – від Мурома до пристані Сапун, 3) залізний вік – с. Максимовка   .

З результатами розвідок у басейні р. Ірпеня і р. Тетерева В. Б. Антонович ознайомив членів товариства 12 листопада 1878 р. Науковець представив добуті предмети із поховань та виклав гіпотезу про поділ курганів залізної епохи на три періоди: 1) ранні кургани із спільним знаходженням бронзи і заліза; 2) кургани середнього періоду з виключно залізною зброєю, бронза тільки на прикрасах; 3) ближчий до християнського часу – розмаїття металевих предметів, повне озброєння вершників.

У звітах про засідання за 1888 рік представлені дві доповіді Б. В. Антоновича. 31 січня прочитана перша, що розкриває результати розкопок 215 курганів, найбільша частина з яких розташовувалась в околицях Ходорківа. За словами археолога, древлянські кургани бідні на археологічні знахідки, тому у них відмічена повна відсутність посуду, лише по деяких зустрічаються зброя або прикраси із бронзи та срібла. Проведені роботи послугували В. Б. Антоновичу для визначення кордонів розселення Древлян, які він окреслив течіями річок: Ірпінь, Унаки, Кам'янки та Растовиці87.

3 квітня представлена друга доповідь археолога під назвою «Городища докняжеского и удельно-вечевого периода, находящиеся в западной части деревни киевской земли» відкриває зміст екскурсій по 24-м городищам, які умовно поділено на 2 групи: по р. Раставиці та по р. Тетереву. За хронологією городища віднесено археологом до докнязівського та князівського часів, спираючись на піднятий археологічний матеріал з городища і прилеглих курганів (виділялись значною кількістю пряслиць). На основі своєї доповіді В. Б. Антоно-вич підняв важливі питання щодо датування городищ, для чого запропонував створити їх класифікацію, відповідно планів городищ та літописних даних.

На засіданні товариства 25 вересня 1888 р. В. Б. Антоновичем зачитано реферат про малодосліджені городища-майдани. Нажаль, проведені археологічні роботи по лінії Золотоноша-Кременчук не дали очікувані результати для виявлення особливостей і призначення цих курганів у давнину, референта підтримав В. З. Завітневич, який навів історичну довідку про археологічні дослідження городищ-майданів Д. О. Шеппінгом і графом О. О. Бобринським .

Не залишились поза увагою українського дослідника й музеєзнавча робота, В. Б. Антонович був знавцем не тільки вітчизняної музейної діяльності, але й цікавився закордонними музейними установами. Звіт про огляд археологічних музеїв у західнослов'янських землях: Львові, Кракові, Празі, Відні, Белграді та ін. В. Б. Антонович представив на засіданні 17 березня 1891 року   .

Повідомлення В. Б. Антоновича про розкопки «в бывшей земле Радимичей» в околицях Гомеля, Могильовської губернії зачитано 17 жовтня 1893 р. Референтом розкопані 9 могильників і 115 курганів, що мали звичайні ознаки слов'янських курганів: розташовані групами із залишками глиняного посуду, невеликими ножами, жіночі поховання представлені срібними прикрасами.

З циклу останніх повідомлень В. Б. Антоновича надрукованих у збірниках ЧІТНЛ варто відмітити, що статті і повідомлення набувають більш теоретичного характеру. Науковець аналізує події у світі історії та археології: цікавиться археологічними експедиціями, науковими розкопками та видавництвом книг, присвячених розвитку історії та археології інших відомих вчених.

20 листопада 1894 р. В. Б. Антонович представив реферат на тему «Труды графа А. А. Бобринского по археологии Киевской губернии и вообще Южного края» у якому коротко, за допомогою характеристики 2-ох томів книги: «Курганы, случайные находки близ м. Смелы» та «Дневники раскопа 1887-1888 гг. « описує археологічні експедиції О. О. Бобринського, його спроби хронологічно класифікувати кургани, виділити форми скіфського посуду за орнаментом119.

Стаття за авторством В. Б. Антоновича «По вопросу об уничтожении Ярослава вала» розмішена у ІІ-му розділі десятої книги «Читань» розкриває з критичного боку зміст наукової роботи історика Т. Кибальчича. В. Б. Антонович звернув увагу на статтю Т. Кибальчича присвячену руйнуванню історичної пам'ятки – так званого «Ярослава валу», яка вже стала предметом обговорення Московського Археологічного Товариства, що висловило своє непорозуміння бездіян- ням місцевих товариств щодо збереження пам'яток старовини. Саме тому В. Б. Антонович вирішив особисто зайнятись справою, виявити чи дійсно зруйновано археологічну пам'ятку. Але за історичними даними, картами міста, а також аналізом описаних знахідок науковець спростував думку Т. Кибальчичапро місцезнаходження валу збудованого за наказом князя Ярослава у теперішній садибі Рокачевського, а головне заспокоїв і пояснив представникам наукового кола, що знайдені речі не становлять такий науковий інтерес, як описано Т. Кибальчичем1210.

22 лютого 1898 р. зачитано реферат «О раскопках г. В. В. Хвойки в окрестностях м. Триполья». На засіданні голова товариства (В. Б. Антонович) ознайомив присутніх з археологічними дослідженнями В. В. Хвойки в околицях с. Жуківці, Верем'я, Черняхів   .

У відомостях про засідання ІТНЛ за січень-березень 1900 р. розмішено повідомлення В. Б. Антоновича у вигляді рецензії до археологічної збірки «Свято- вит» Еразма Маєвського. За словами доповідача збірник поділявся на 6 розділів: 1) оригінальні статті, щоденники розкопок; 2) огляд всіх відкриттів по археології у європейській літературі, розгляд найкращих творів з археології; 3) рецензії на археологічні праці; 4) відомості про найбільш важливі музеї Європи; 5) кореспонденція, матеріали для археологічних карт, нові наукові дані з археології; 6) бібліографія і література. Охарактеризувавши коротко видання, археолог підкреслив важливість подібних публікацій для археологічної науки, наголосивши на необхідності продовження цієї роботи . На наступних засіданнях за квітень-жовтень 1900 р. В. Б. Антонович також зробив подібну доповідь присвячену книзі Ю. Д. Талько-Гринцевича «Антропологія українських курганів», видану у Кракові 1899 р.

Резюмуючи археологічну діяльність В. Б. Антоновича, а також його членство в Історичному товаристві Нестора, варто відмітити, що від початку головування В. Б. Антоновича, не дивлячись на скрутні часи та тимчасове закриття університету (1884 р.), припинення зібрань товариства на вісім з половиною місяців, члени ІТНЛ продовжували популяризацію історичної науки, в тому числі розширювали коло своєї наукової діяльності. Саме завдяки активній археологічній роботі В. Б. Антоновича визначне місце у роботі товариства зайняла «... еще новая отрасль изучения древностей – археология доисторического и вообще дохристіанского времени нашого юга» . Крім того науковець активно займався підготовкою та участю археологічних з'їздів як на території України, так і поза її межами, всебічно підтримуючи ініціативи від інших членів ІТНЛ, щодо участі у подібних наукових зібраннях.