Медико-соціальна експертиза тимчасової та стійкої непрацездатності

Термін дії медичного висновку встановлюється згідно зі строками, передбаченими наказом МОЗ України, Мін. праці та соціальної політики України, Мін. Фін.  України №454/471/516, та зазначається в медичному висновку про дитину-інваліда віком до 18 років.

Переогляд дитини-інваліда повинен бути здійснений ЛКК дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання не пізніше 1 (одного) місяця до закінчення дії медичного висновку про дитину-інваліда до 18 років. Дата переогляду зазначається у медично му висновку про дитину-інваліда до 18 років.

Не пізніше 1 (одного) місяця до виповнення 18 років діти-інваліди направляються на переогляд до медико-соціально експертної комісії (МСЖК).

При необхідності тривалого (понад 3 місяці) стаціонарного лікування дитини в лікувальяо-профілактичних і закладах поза межами району постійного проживання та 1 несприятливому прогнозі щодо відновлення  або  поліпшення порушеніх функцій органів і систем організму медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років оформляється ЛКК дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем постійного проживання (спостереження) дитини за наявністю оформленої у вказаному порядку виписки з медичної картки стаціонарного хворого (ф.003/о), засвідченої підписом головного лікаря та круглою печаткою дитячої, обласної, багатопрофільної міської лікарень, Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», Українського центру медичної реабілітації дітей p органічним ураженням нереової системи,  клініки  науково-дослідної, установи Міністерства охорони здоров'я,  Академії медичних наук, де перебуває на стаціонарному лікуванні дитина.

Відповідальність за стан всієї робота щодо видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 покладається на керівника дитячого лікувально-профілактичного закладу. Бланки медичних висновків про дітей-інвалідів віком до 18 років зберігаються у відповідальної особи як документ суворої звітності.

Батьки, усиновителі, опікуни    піклувальники   дитини-інваліда віком до 18 років у разі відмови у видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років можуть оскаржити факт вимови в органах охорони здоров'я протягом 1 місяця або в судовому порядку.

Причинний зв'язок інвалідності з хворобами перенесеними в дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчить про початок захворювання або перенесену травму до 18-річного віку, згідно п.15 Постанови KM України від 4 квітня 1994 р. №221 «Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрата працездатної».

Крім того, підставою для встановлення цієї причини інвалідності можуть бути клінічні та рентгенологічні, які чітко вказують на вроджений характер захворювань (наприклад, наслідки вродженого вивиху стегна; вроджена вада серця).

Згідно наказу МОЗ України від 07.04.2004 р. №183 «Інструкції про встановлення груп інвалідності» II група визначається інвалідам з дитинства (учням, тстуденам)  на період навчання; після заюнчення учбового закладу надається довідка про придатність їх до роботи внаслідок набуття професії.

 

6.3 Інвалідність внаслідок трудового каліцтва.

Інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акта про нещасний випадок (ф. Н-1), складеного за місцем роботи, чи рішенням суду про факт травмування на виробництві (Постанова KM України від 4 квітня 1994 p. N 221 «Про затвердження Порядку організації та проведения медико-сощальної експертизи втрати працездатності».

Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового кахгіцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, визнаний пов'язаним з виробництвом.

Перелік нещасних випадків, які визнаються пов'язаними з виробництвом, наведений в п. 6.3.2.

 

6.3.1 Процедура встановлення зв'язку захворювання з умовами праці

(Постанова KM України від 25 серпня 2004 р. № 1112

«Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних

випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»

 

1. Професійний характер захворювання (отруєння) встановлюється експертною комісією спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, склад якої затверджує керівник цього закладу.

У разі потреби до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) підприємства, робочого органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві .та професійних захворювань, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо хворий не. є членом профспілки.

2. Голова експертної комісії повинен пройти підготовку з питань професійної патології в клініках науково-дослідних Інститутів гігієни праці та професійних захворювань або медицини праці з одержанням, відповідного документа, а також мати досвід роботи у сфері професійної патології та стаж роботи за фахом не менше ніж 5 років.

3. Рішення про зв'язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, визначених у таких документах:

•копія трудової, книжки - для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих,факторів;

•виписка з амбулаторної картки (ф. 025/о) або з історії хвороби у якій відображено початок та динаміку розвитку захворювання;

• медичний висновок головного спеціаліста з професійної патології АР Крим, області, м. Києва і Севастополя;

•санітарно-гігїєнічна характеристика умов праці, що складається фахівцями установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство;

•висновки фтизіатра, нарколога та іннгі документи (у разі потреби);

•акт форми H-5, акт. форми П-4 - у разі гострого професійного захворювання (отруєння).

4. Висновок експертної комісії спеціалізованого