Медико-соціальна експертиза тимчасової та стійкої непрацездатності

       Втрата працездатності хворих, які перенесли резекцію підшлункової залози при наявності панкреатиту залежить від І стадії останнього та ступеня порушень функції підшлункової залози. При вираженому порушенні функції підшлункової за¬лози тобто при стійкому порушенні показників зовнішньої та непостійному відході від норм показників внутрішньої секреції, субкомпенсованої стадій хронічного панкреатиту з занепадом харчування її, ІІ-Ш ст. хворому встановлюється Ш група інвалідності та 30% втрати професійної працездатності.

       Після резекції шлунка при розвитку одного з пост гастро-резекційних синдромів (демпінг, гіпоглікемічний, привідної нетлі т. і.) середнього ступеня важкості та занепадом вгодова¬ності П, П-Ш ст. хворому встановлюється ІІІ група інвалідності та 30% втрати професійної працездатності.

       Лапаротомія з приводу травми черевної порожнини:

       - з пошкодженням органів черевної порожнини та легким порушенням їх функції (тупа або гостра травма черева з пошкодженням кишки і ушиванням кишки чи резекцією невеликої частини кишки; ушивання печінки при її пошкодженнях; розрив(брижейки та її ушивання) - 10% втрати професійної праце¬здатності.

       п. 139.Посттравматичний    тромбофлебіт,    лімфостаз, порушення трофіки:

       а)помірне набрякання, помірна пігментація, болісність

 шкірних покривів, ХВН І-П ст. - 5%;

       б)значний набряк, ціаноз, трофічні порушення до 4 см2,

ХВН ІІ-Шст.-20%.;

       в)різкий набряк (слоновість) кінцівки, ціаноз, трофічні

і порушення площею більш 4 см2. ХВН Ш ст., якщо виразка піддається лікуванню - 25%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 8

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV

м. Київ

 

Із змінами і доповненнями, внесеними

Законом України

від 20 грудня 2005 р. № 3235-IV

 

 

Про реабілітацію інвалідів в Україні

 

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням здоров’я зі стійким розладом функцій організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

 

 

 

 

Розділ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

інвалід — особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав;

дитина-інвалід — особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту;

інвалідність — міра втрати здоров’я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів;

втрата здоров’я — наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя;

життєдіяльність — повсякденна діяльність, здатність організму особи здійснювати діяльність у спосіб і в межах, звичайних для людини;

обмеження життєдіяльності — повна або часткова втрата особою внаслідок захворювання, травми або вроджених вад здатності або можливості самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, орієнтації, контролювання своєї поведінки;

медико-соціальна експертиза — визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров’я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров’я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи;

попередження інвалідності — здійснення комплексу медичних, гігієнічних, фізичних, педагогічних, психологічних, професійних та інших заходів, спрямованих на профілактику переходу захворювання, наслідків травми або вади у постійне обмеження життєдіяльності чи інвалідність особи або на зменшення тяжкості інвалідності;

усунення обмежень життєдіяльності — система заходів, спрямованих на створення умов для досягнення або відновлення особою оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності та забезпечення її законодавчо визначених прав;

реабілітація інвалідів — система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових