Мета формування особистості майбутнього лікаря в контексті спортивного виховання

 

1. Постановка проблеми

2. Аналіз досліджень

3. Мета формування особистості майбутнього лікаря в контексті спортивного виховання

4. Висновок

Список використаної літератури

 

 

Спорт як феномен культури, незважаючи на давнє своє походження, широку практику і прискіпливу увагу науки, й донині залишається недостатньо вивченим і не до кінця з'ясованим явищем. Пояснюється це багатьма чинниками, зокрема складністю і протиріччями спорту. Найбільші протиріччя існують у сфері спорту вищих досягнень, особливо виокремлюються протиріччя між соціальною значущістю спортивної перемоги, заради якої спортсмени йдуть на будь-які жертви, і неприйнятністю плати за спортивну перемогу ціною омани (допінг) і власного здоров'я. Справжня трагедія нашої ментальності і моральності полягає в тому, що на ці жертви спортсмен іде цілком добровільно й свідомо, а спортивні керівники і тренери роблять вигляд, що нічого не відбувається. Все це потребує створення здоров'язберігаючих, науковоємких технологій, які повинні розроблятись лікарями, відповідними профільними медико-профілактичними науковими закладами і лабораторіями. Згадані вище технології повинні бути конкурентоспроможними стосовно допінгових.

Ще одне слабке місце спорту – експлуатація дитячої праці. За віковим цензом початок занять спортом не регламентується в нормативних державних актах. Тренери на свій розсуд починають ранню спеціалізацію дітей з 4-5 до 7-9 років (гімнастика, плавання, фігурне катання, акробатика тощо), нічим не обґрунтовуючи свої дії.

У виробництві подібне заборонено: для збереження здоров'я неповнолітніх визначений мінімальний вік, з якого може починатися трудова діяльність – 16 років.

Результати юнаків і дівчат дуже щільно наближаються до рекордів дорослих спортсменів. Це наводить на сумну думку, що в дитячо-юнацькому спорті поширюється небезпечний процес – масова експлуатація дитячої праці, виснаження резервів організму підлітків.

Більшість міжнародних федерацій із різних видів спорту вже тепер планують і проводять континентальні першості, а також чемпіонати світу серед юнаків, що сприяє повній професіоналізації юнацьких змагань з тими самими негативними явищами, які притаманні дорослим турнірам (хвороби, травми, використання допінгу і т. ін.). Дитячі змагання також перетворюються в шоу-бізнес із метою отримання прибутків. Соціально дитячий спорт не захищений. Нормативних актів про початок занять спортом, можливі навантаження, кількість змагань, травм, захворювань тощо не існує, позаяк здоров'я дітей і підлітків підмінюється тезою про кількість медалей, балів, секунд і т. ін. Таким чином, не виконується соціальне замовлення суспільства – збереження здоров'я підростаючого покоління. І тут відкривається широке поле для діяльності спортивного лікаря, який виступає в кількох іпостасях: власне цілителя, своєрідного контролера за дотриманням нормативних актів (є підстави вважати, що вони будуть регламентовані в суспільстві, в якому особистість проголошується найвищою цінністю) і дослідником у сфері вивчення адаптаційних механізмів молодого організму.

Настав час поставити питання про ефективність спорту взагалі, де здоров'я стало б дієвою економічною категорією. Натомість доведено, що змагання сприяють розширенню функціональної лабільності окремих систем і в цілому всього організму. Однак до завершення росту клітинних популяцій у молодому організмі (за даними кафедри фізіології фізичних вправ Казанського державного педагогічного університету – це приблизно 8-9 років) максимальні фізичні навантаження для дітей не бажані. Інтенсивні м'язові тренування, а також змагальна діяльність можуть у цьому разі спричинити непропорційний (незбалансований) розвиток окремих систем організму. Наприклад, серцево-судинна система під час фізичних тренувань отримує переважаючий розвиток порівняно зі шлунково-кишковим трактом.

Головний зміст спортивної діяльності дітей і підлітків – слугування здоров'ю. Спортивні лікарі повинні стежити за тим, щоб не допускалися перенапруження окремих систем, що може мати негативні наслідки для дитини. Таланти для майбутньої спортивної діяльності треба шукати індивідуально і готувати їх до великих спортивних досягнень. Особливу роль у цьому відіграє система відбору майбутніх юних талантів, головним завданням якої є їх турботливе плекання під суворим науковим контролем. Певну роль у цьому процесі відіграватимуть і спортивні лікарі.

 

 

Аналіз фізичної культури дозволяє в проблемі співвідношення соціального і біологічного виділити новий аспект – співвідношення соціального і біологічного у фізичному розвитку людини, в її тілесному бутті. Таким чином створюється можливість поставити питання про співвідношення стихійного і свідомого соціального впливу на фізичний стан людини, про взаємовідносини різних засобів такого впливу – педагогічних, гігієнічних, медичних тощо, їх роль у цілеспрямованому формуванні фізичного вигляду людини на різних етапах розвитку суспільства, у тому числі і в сучасний період.

До сучасних філософсько-соціологічних проблем належить проблема гуманізації, підвищення духовно-моральної цінності сучасного спорту. Ставиться питання: чи взагалі потрібний спорт і яка доля спортивних змагань (суперництва) в XXI ст.? Натомість більш поширеною є інша думка. її прихильники вважають, що змагальний спорт виконує важливі соціокультурні функції, які торкаються і дітей, причому визнають (фактично, а не декларативно) лише одну модель, яка найбільш чітко репрезентована у спорті вищих досягнень.

Ці дві полярні точки зору обговорюються і в прогнозах американського філософа і футуролога Роберта Ачера. «Ідилічний» прогноз: людство настільки духовно розвинеться, що добровільно відмовиться від будь-яких видів змагань – від спортивних до музичних та інших конкурсів. «Апокаліптичний» прогноз – спортивні змагання, як і інші види суперництва, збережуться, але набудуть більш потворних та антигуманних форм. Об'єднувати їх будуть два моменти: низь кий інтелект і «термінаторська» націленість на результат. Однак нинішній спорт має