Мета, умови та завдання проведення телефонного консультування

Я буду ставитися до кожного клієнта як до гідної людини.

Я буду сприяти росту особистостей і їх здорових турботливих взаємовідносин.

Я буду надавати кожному клієнту незаперечну підтримку без засудження, примусу або загрози покарання.

Я буду поважати конфіденційність кожного клієнта.

Я буду поважати особисте життя клієнта і утримуватись від небажаних вторгнень в цю сферу.

Я повинен бути впевненим, що клієнти з охотою йдуть на консультування, і що вони повністю проінформовані про цей процес.

Я буду поважати право кожного клієнта закінчити процедуру консультування в будь-який час.

Я буду цінувати і підтримувати своє емоційне благополуччя.

Я буду продовжувати розвивати свої консультативні навички.

Я буду надавати іншим консультантам турботливу підтримку.

Я буду підтримувати власну анонімність та анонімність інших консультантів.

Я не буду нав'язувати свої ідеали.

Я не буду приймати рішення замість клієнта.

Я не буду використовувати клієнта для отримання власної користі.

Я не буду використовувати своє положення консультанта «Телефону Довіри» для отримання особистої користі.

Кліше, яких варто уникати консультантові під час сеансу:

«На все воля божа». Людина не є настільки всезнаючою, щоб визначати волю божу, до того ж більшості людей це ні до чого. Така заява змальовує бога як якусь жорстоку і порочну силу, що забирає людину від її близьких без усякого розбору.

«Мені знайомі Ваші почуття». Кожна людина унікальна, і всі взаємині єдині у світі. Ми не можемо знати, що почуває інша людина, зіштовхнувшись зі смертю, оскільки ніколи не зможемо пережити її почуття.

«Уже пройшло три тижні з його/її смерті. Ви ще не заспокоїлися?» Не існує ліміту часу, відпущеного стражданню. Прийнято вважати, що переживання горя може тривати від шести місяців до двох років, хоча не виключені відхилення і у один, і в інший бік.

«Дякуйте богові, що у вас є ще діти (дитина) «. Навіть якщо в родині є ще діти, батьки важко переносять смерть дитини. Це не зменшує їх любові до дітей, що залишилися, а просто відбиває втрату конкретних взаємин.

«Бог вибирає кращих». Це означає, що всі на землі, включаючи і цю конкретну людини, не настільки гарні в очах бога. І знов-таки бог не піклується про страждання, які заподіює близьким.

«Вибачте». Це дуже розповсюджена автоматична реакція на повідомлення про чиюсь смерть. Ми просимо вибачення за те, що життя закінчене, що люди переживають горе, за те, що нам нагадали про те, що всі ми смертні. Однак, для людини, яка переживає втрату близького, ці слова вимагають відповіді, яка пролунала б недоречно. Що можемо ми сказати у відповідь на «вибачте», «дякую», «усе в порядку», «розумію»? У цій ситуації немає адекватної відповіді, і коли людина знову і знову чує «вибачте», ці слова швидко стають порожніми і безглуздими.

«Ви повинні бути сильними заради своїх дітей, дружини (чоловіка) і т. д. «. Страждаючій людині немає необхідності бути сильною заради будь-кого, крім самої себе. Переконуючи людей бути сильними, ми тим самим вмовляємо їх відректися від реальних емоцій. Це може привести до інших проблем.

Наведемо основні прохання до телефонного консультанта людей, які пережили втрату:

«Дозвольте мені просто поговорити». Ці люди хочуть говорити про померлого, причину смерті, і про свої почуття у зв'язку із цим. Їм хочеться проводити довгі години в спогадах, сміючись і плачучи. Вони хочуть розповісти про життя померлого однаково кому, тільки б слухали. У випадку насильницької смерті їм необхідно ще раз перебрати всі дрібні подробиці доти, доки вони перестануть лякати їх і дадуть їм спокій, тоді вони зможуть оплакувати свою втрату.

«Запитайте мене про нього/неї». Ми часто уникаємо розмов про померлого, але близькі інтерпретують таку поведінку як забуття або небажання обговорювати саму смерть. Це демонструє рівень нашого дискомфорту, але не нашої турботи про близьких померлого. «На кого він/вона був схожий?», «Чи є у Вас фотографія?», «Що він/вона любив робити?», «Які Ваші найприємніші спогади пов'язані з ним/нею?». Це тільки кілька питань, задавши які, консультант може виявити свій інтерес до проблеми.

«Підтримайте мене і дозвольте мені виплакатися». Немає більшого подарунка, який консультант може подарувати вбитій горем людині, чим сила моральної підтримки. Люди плачуть, їм необхідно плакати, і набагато краще робити це в обстановці розуміння, ніж наодинці. Страждаюча людина завжди вправі не прийняти допомогу, що не заважає щонайменше запропонувати її.

«Не лякайтеся мого мовчання». Бувають випадки, коли люди ніби завмирають, беззвучно дивлячись у простір. Немає потреби заповнювати тишу словами. Ми повинні дозволити їм поринути у свої спогади, якими б болючими вони не були, і бути готовими продовжити розмову, коли абонент повернеться в стан «тут і зараз». Консультанту не потрібно знати, де людина була і про що думала. – він повинен потурбуватися, щоб людині було комфортно. Більшу частину часу люди навряд чи можуть виділити свої спогади у підходящі слова і будуть вдячні за те, що ви просто були з ними поруч у цій тиші.

Телефонне консультування орієнтоване на психологічну допомогу людям різного віку. Кожний з періодів життя людини має свої неповторні та унікальні особливості, які людина іноді переживає надто болісно. Тому в телефонній розмові важливо не тільки розібратися з проблемною ситуацією, але й неодмінно побачити за нею особистість того, хто відкрив консультанту свою душу. Тож, мабуть, не має сенсу зайвий раз наголошувати на великій відповідальності, яка лягає на плечі психолога і вимагає від нього неабияких психологічних знань.

 

 

Белановский С. А. Методика и техника фокусированного интервью. – М. : Наука, 1993.

Кристенсон Т. Модель решения проблемы. //Вестник РАТЭПП. – СПб. – 1993. №1-2.

Моховиков А. Н. Телефонное консультирование: 2-е издание, переработанное и дополненное. – М. : Психея, 2001.

Руководство по телефонному консультированию. Metro Crisis Line, Москва-Портленд, 1996.

Хэмбли. Г. Телефонная помощь. Руководство для тех, кто желает помогать по телефону. / пер. Ю. Донец, ред. Моховиков А. М. – Одесса: Шпиль, 1993.