Методи психологічного впливу та їх значення для педагогічної практики

 

Предмет і завдання експериментальної психології. Методологія експериментальної психології.

Основна частина.

Методи психологічного впливу та їх значення для педагогічної практики:

методи формування свідомості;

методи організації діяльності;

методи стимулювання;

методи самовиховання.

 

 

Під експериментальної психологією розуміють:

Всю наукову психологію як систему знань, отриманих на основі експериментального вивчення поведінки людини і тварин. Наукова психологія прирівнюється до експериментальної і протиставляється філософської, інтроспективної, умоглядної та гуманітарної версіями психології.

Експериментальну психологію іноді трактують як систему експериментальних методів і методик, реалізованих в конкретних дослідженнях. (М. В. Метлін).

Термін «Експериментальна психологія» використовується психологами для характеристики наукової дисципліни, яка займається проблемою методів психологічного дослідження в цілому.

Під експериментальної психологією розуміють тільки теорію психологічного експерименту, що базується на загальнонаукової теорії експерименту і в першу чергу, що включає його планування і обробку даних. (Ф. Дж. Макгігана).

Експериментальна психологія охоплює не тільки дослідження загальних закономірностей перебігу психічних процесів, але також індивідуальні варіації чутливості, часу реакції, пам'яті, асоціацій. Завдання експерименту полягає не просто у встановленні або констатації причинно-наслідкових зв'язків, а в поясненні походження цих звязків. Предметом експериментальної психології є людина. У залежності від цілей завдання можуть бути творчими, трудовими, ігровими, навчальними.

Методологія експериментальної психології.

Наука – це сфера людської діяльності, результатом якої є знання про дійсність, що відповідає критерію істинності. Практичність, корисність, ефективність наукового знання вважаються похідними від його істинності. Крім того, термін «наука» відносять до всієї сукупності знань, отриманих на сьогоднішній день науковим методом. Результатом наукової діяльності може бути опис реальності, пояснення передбачення процесів і явищ, які виражаються у вигляді тексту, структурної схеми, графічної залежності, формули і т. д. Ідеалом наукового пошуку вважається відкриття законів – теоретичне пояснення дійсності. Наука як система знань характеризується повнотою, достовірністю. Наука як діяльність, перш за все, характеризується методом. Метод відрізняє науку від інших способів отримання знання. Метод – сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

 

 

Методи психологічного впливу їх значення для педагогічної практики.

Поняття «метод» (грец. metodos – шлях дослідження, пізнання) означає спосіб теоретичного і практичного освоєння дійсності, а їх сукупність позначається поняттям «методологія». Виховання як специфічний вид діяльності та наукова галузь охоплює відповідну сукупність методів. Методи виховання – шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей.. Першовідкривачем методів виховання вважають німецького педагога Йогана-Фрідріха Гербарта (1776-1841), який вважав, що філософія визначає мету виховання, а психологія – шляхи до цієї мети. Метод виховання поділяють на окремі елементи – прийоми виховання, які використовують для підвищення виховної ефективності методів. Прийом виховання – складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання. Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності вихователя, їх дієвість залежить від використання виховних засобів. Засоби виховання – надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо, телебачення, Інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва тощо), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри, спортивна діяльність), які задіюють під час використання певного методу. Дієвість методів виховання залежить і від того, наскільки у виховному процесі задіяна праця молодої людини над собою, природа, надбання національної культури (казки, легенди, колискові пісні, обряди, звичаї та ін.). Основним критерієм оцінювання виховного методу є відповідність його виховним цілям і завданням.

Методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, методи дискусії, переконання, навіювання, приклад.

Методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування.

Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання.

Методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.

У демократичному суспільстві, в якому взаємини між людьми ґрунтуються передусім на засадах гуманізму, повноцінна діяльність кожної особистості може бути ефективною, якщо вона спирається на свідомість і переконання. Тому група методів, спрямована на формування цих якостей, є визначальною. Часто у важливих життєвих ситуаціях учням бракує чіткості переконань, єдності слова і діла, громадської активності, які заступають користолюбство, хворобливе прагнення розваг несформованістю естетичних смаків. Це означає, що завчене ними ще не стало належно осмисленим, не трансформувалося в основні чинники життя. Такі риси виявляються і в досить розвинених інтелектуально дітей, які теоретично обґрунтовують усе правильно. Тому педагог покликаний створити умови для усвідомленого осмислення й застосування знань у повсякденному житті. Вплив на свідомість – це вплив на розум і почуття людини з метою формування позитивних якостей і подолання негативних. Основним його засобом є слово вчителя, яке має благодійно впливати на розвиток особистості. Проте слово вчителя не повинно бути жорстоким, грубим, холодним. На думку В. Сухомлинського, «слово – найтонший дотик до серця: він може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Слово обертається найнесподіванішими вчинками навіть тоді, коли його немає, а є мовчання. Там, де потрібне гостре, пряме, чесне слово, іноді ми бачимо ганебне мовчання. Це найогидніший вчинок – зрада. Буває й