Методи психологічного впливу та їх значення для педагогічної практики

Предмет:

Тип роботи:

Реферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

на створення виховних ситуацій, які мають конкретний життєвий сенс. Наприклад, не можна виховати в дитини почуття сміливості лише через заучування поняття «сміливість». Потрібна система вправ, спрямованих на подолання внутрішніх бар'єрів страху в конкретних ситуаціях. Вправляння учня в позитивних діях і вчинках відбувається і завдяки використанню доручень учням, виконання яких, потребуючи відповідних дій, вчинків, формуватиме в них відповідні навички і звички. Застосування цього методу передбачає врахування індивідуальних особливостей учнів. -Прогнозування- передбачення ситуацій (обставин, процесів, явищ, подій), які раніше не мали місця, але можливі в перспективі. Прогнозування здійснюють в усіх сферах діяльності (сімейно-побутовій, науковій, економічній тощо). Воно виражається в проектуванні, моделюванні, плануванні, висуненні гіпотез, різноманітних передбачень, сприяє досягненню певної мети, результат якої залежить від мудрості та досвіду прогнозиста. Під час прогнозування важливо враховувати інтереси, потреби, нахили кожної особистості. Якщо життя дітей насичене цікавими справами, всі вони згідно з їх інтересами визначають улюблені. Поступово дитина сама навчиться передбачати індивідуальні перспективи. Прагнення до досягнення перспектив наповнює життя дітей доцільним змістом, формує в них внутрішню потребу дотримуватись правил суспільної поведінки. Залежно від потреби прогнозування здійснюють на близьку, середню, далеку перспективи.

Створення виховуючих ситуацій- спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки чи подолання недоліків. Ситуація стає виховуючою тоді, коли набуває виховного спрямування. Чим привабливіша, складніша, проблемніша вона для учня, тим більше зусиль він затратить на її аналіз, тим кращим буде результат. Виховуючі ситуації сприяють формуванню в учнів здатності уявляти себе на місці іншої людини, приймати найбільш доцільні рішення, узгоджувати з ними власні дії. Такі психологічні зміни можуть відбутися тільки за педагогічних обставин, здатних викликати в учня сильні почуття. Для цього педагогу необхідно добре знати вихованця, щоб вплинути на головне почуття (радість, смуток, сором, гнів тощо), під впливом якого він по-новому оцінюватиме себе, усвідомить необхідність поводитись інакше.

До видів психологічного впливу передусім належать переконання, зараження, навіювання, наслідування.

Переконання. Як спосіб психологічного впливу, переконання спрямоване на зняття своєрідних фільтрів на шляху інформації до свідомості і почуттів людини. Його використовують для перетворення інформації, котра повідомляється, на систему установок і принципів індивіда. Переконання – метод свідомого та організованого впливу на психіку індивіда через звернення до його критичного судження. Реалізуючись у процесі комунікативної взаємодії, переконання забезпечує сприйняття і включення нових відомостей у систему поглядів людини. Ґрунтується воно на свідомому ставленні індивіда до інформації, на її аналізі й оцінці. Ефективність переконання залежить від багатьох чинників, особливо від майстерності його суб'єкта. Одна з передумов її – свідоме ставлення реципієнта до процесу формування переконань. У цьому процесі задіяні водночас і елементи неусвідомленого. Найсприятливішими умовами для переконання є дискусія, групова полеміка, суперечка, оскільки сформована під час їх перебігу думка набагато глибша, ніж та, що виникла за пасивного сприймання інформації. Отже, переконання, впливаючи на розум і почуття людини, є способом психологічного впливу однієї людини на іншу або групу людей, що діє на раціональне та емоційне начало, формуючи при цьому нові погляди, взаємини.

Зараження.

Зараження – психологічний вплив на особистість у процесі, спілкування і взаємодії, який передає певні настрої, спонуки не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу. Під час психічного зараження передається емоційний стан від однієї особи до іншої на несвідомому рівні. Сфера свідомості за таких умов різко звужується, майже зникає критичність до подій, інформації, що надходить з різних джерел. Психологія тлумачить зараження як неусвідомлювану, мимовільну схильність людини до певних психічних станів. Соціальна психологія розглядає його як процес передавання емоційного стану одного індивіда іншому на рівні психічного контакту. Відбувається зараження через передавання психічного настрою, наділеного великим емоційним зарядом. Воно є одночасно продуктом впливу на інших енергетики психічного стану індивіда чи групи, а також здатністю людини до сприймання, співпереживання цього стану, співучасті.

Навіювання.

Для належного функціонування педагогічного процесу потрібно, як мінімум, п'ять груп методів впливу на особистість:

переконання;
вправу і привчання;
навчання;
стимулювання;
контроль і оцінка.

Методи впливу на особистість надають комплексний вплив на учнів і рідко застосовуються ізольовано. Саме поняття метод – це система педагогічних прийомів для досягнення тих чи інших педагогічних завдань.

Переконання – це різносторонній вплив на розум, почуття і волю людини з метою формування у нього бажаних якостей. Якщо ми звертаємося до розуму, щоб переконати людину в істинності якогось наукового положення, то в цьому випадку необхідно вибудувати логічно бездоганну ланцюжок аргументів, що і буде доказом. Якщо стоїть завдання виховати любов до високого і прекрасного в усіх їх можливих формах, то необхідно звернутися до почуттів вихованця. У цьому випадку переконання постає як навіювання. Найчастіше доказ і навіювання доповнюють один одного.

Важливу роль у переконанні грають такі прийоми, як бесіда, лекція, диспут.

Вправу і приучення. Вправа – планомірно організоване виконання учнями різних дій з метою формування і розвитку їх особистості. Привчання – організація планомірного і регулярного виконання учнями вправ з метою вироблення хороших звичок. Вправа (приучення) застосовується для вирішення найрізноманітніших завдань громадянського, морального, фізичного та естетичного сприйняття і розвитку особистості. Без системного застосування розумно поставлених вправ не можна добитися дієвості виховної роботи.

Навчання. Класифікація методів навчання характеризується великою різноманітністю. Поділяються методи по домінуючим засобів на словесні, наочні і практичні.

Методи стимулювання. Стимулювати – значить спонукати, давати імпульс, поштовх думки, почуття, дії. Певне стимулюючу дію вже викладено всередині кожного методу, однак необхідно додаткове стимулюючий вплив, який здійснюється через змагання, заохочення, покарання.

Змагання. Прагнення до першості, пріоритету, самоствердження властиве всім людям, але особливо молоді. У зв'язку з цим, головне завдання педагога – не дати змагання виродитися в прагнення до першості за всяку ціну. Виховна функція змагання – стимулювати розвиток ініціативи та відповідальності, досягнення високих результатів.

Заохочення. Один з найбільш дієвих методів впливу на розвиток здібностей учнів. Почуття задоволеності, яке відчуває заохочений, викликає у нього приплив сил, підйом енергії, впевненість у своїх силах, підвищення самооцінки. Це особливо важливо при роботі з людьми несміливими, соромливими, невпевненими у собі. У той же час заохочення не повинно бути занадто частим, щоб не призвести до знецінення.

Покарання. На думку відомих педагогів, система стягнень допомагає оформитися міцному людському характером, виховує почуття відповідальності, тренує волю, коригує поведінку людини, породжує потребу його змінити. Разом з тим покарання не повинно завдавати людині ні морального приниження, ні фізичного страждання. Слід уникати покарань за ненавмисні вчинки, або поспішно, без достатніх підстав; поєднувати покарання з переконанням та іншими методами виховання, враховувати вікові та індивідуальні особливості вихованців. Використання їх забезпечує формування в учнів практичних умінь і навичок самовиховання як найвищої форми виховання і подальшого самовдосконалення. Вони враховують демократичні засади виховання, необхідність активної участі дітей у виховному процесі.

3. Висновки.

Сучасна наукова психологія має в своєму розпорядженні широкий арсенал методів активного дослідження, пізнання та впливу на психіку людини, щоб допомогти їй у складних умовах нинішнього напруженого, динамічного життя. Тому психологія займає гідне місце серед інших наук про людину. Методи психології доцільно розділити на дві групи: пізнавальні (дослідницькі) методи; методи активного впливу на особистість.

Процес психологічного дослідження складається з ряду етапів: підготовки, збирання, обробки, інтерпретації фактичних даних та формулювання висновків.

На підготовчому етапі вивчається стан досліджуваної проблеми, проводяться попередні спостереження, бесіди, анкетування, визначаються мета й завдання дослідження. Важливим елементом цього етапу стає гіпотеза – уявлення про очікуваний результат дослідження.

Усі вихідні моменти зумовлюють планування дослідження, вибір контингенту і кількість піддослідних, місця та часу проведення дослідів, технічне оснащення, отримання попередніх експериментальних даних, форми протоколів, план кількісної (статистичної) та якісної обробки й інтерпретації даних.

На етапі збирання фактичних даних використовуються емпіричні методи (експеримент, спостереження, тестування, бесіди тощо). Експериментальні дані фіксуються в протоколі, що має бути достатньо повним і цілеспрямованим, включаючи реєстрацію усіх необхідних параметрів експериментальної ситуації та психічних властивостей.

Етап обробки даних передбачає кількісний та якісний аналіз і синтез зафіксованих даних.

Сучасній науковій психології властиві не лише великі методичні можливості у пізнанні закономірностей психіки, а й здатність при потребі активно впливати на психічні властивості особистості.

Потреба у цьому виникає, коли людина потрапляє у психотравмуючі ситуації – внаслідок міжособистісних конфліктів, стихійного лиха або техногенної катастрофи тощо. У цих випадках застосовуються методи активного психологічного впливу на людину з метою поліпшення її стану, подолання негативних наслідків для психіки. Ці методи може застосовувати тільки професійно підготовлений психолог.

Література

Загальна психологія: навч. посібник / За ред.. Огороднійчука З. – К. : «А. П. Н. «, 2001.
М'ясоїд П. А. Загальна психологія. – К., 1998.
Немов Р. С. Психология. – Кн. 1. – М., 1995.
Общая психология / Под. ред. А. В. Петровского). – М., 1986.
Психологія: Підручник / За ред. Ю. Л. Трофімова. – К., 2000.
Хрестоматия по психологии. -М., 1994.
Абрамов В. Медична психологія: Навч. посібник для самопідготовки студентів / Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти; Донецький держ. медичний ун-т ім. М. Горького / Володимир Андрійович Абрамов (ред.). – Донецьк: Каштан, 2003. – 118с.
Цимбалюк І. Психологія: Навчальний посібник/ Іван Цимбалюк, ; М-во освіти і науки України. – Київ: ВД «Професіонал», 2004. – 214 с.
Психологія: Підручник для студ. вуз. / За ред. Ю. Л. Трофімова. – 3-тє вид., стереотип.. – К. : Либідь, 2001. – 558 с.
Педагогічна психологія: Навч. посібник для студентів/ Центр учбової літератури/ Рибалка В. В. (ред.). -Київ, 2012. -131 с.