Методи регулювання страхової системи США

Накопичений багаторічний досвід у галузі медичного страхування свідчить про високу ефективність різних моделей і систем медичного страхування та страхування здоров’я. Зараз визначаються три основні види фінансування охорони здоров’я: державне, через обов'язкове і добровільне медичне страхування та змішана форма. У США переважає змішана форма фінансування медичної допомоги, де близько 90% населення користується послугами приватних страхових компаній.

Головна функція уряду стосовно медичного страхування — забезпечення відповідності діяльності страхових кас нормам закону, зокрема, щодо виконання страхових програм. У зв’язку з цим держава надає медичному страхуванню обов’язкового характеру та визначає його головні умови (базові ставки страхових внесків, схему фінансування та організації медичної допомоги), бере участь у формуванні цін на медичні послуги, надає недержавним органам, страховим компаніям та асоціаціям лікарів, значні повноваження в управлінні системою та право представляти інтереси застрахованих і медичних працівників.

У США існує система медичного страхування, що базується на сполученні центрального страхового фонду із мережею місцевих незалежних страхових організацій. Кошти акумулюються в центральному фонді, що не виконує адміністративних функцій, а потім розділяються між страховими організаціями на основі законодавчо затвердженої форми розрахунків. 

Ця система діє в США в частині програм "Медікер" та "Медікейт". Ці системи обіймають більше 20% населення, групове страхування за місцем роботи складає 58% та добровільне медичне страхування не за місцем роботи – 2%. Близько 15% населення не мають доступу до медичного страхування: це малозабезпечені, безробітні, безпритульні та члени сімей працівників підприємств, що не забезпечуються системою медичного страхування. Наявність роботи не гарантує отримання медичної страховки. Найбільш широко медичним страхуванням охоплені робітники промисловості, державні службовці, члени профспілок, робітники, які працюють повний робочий день. Втрата робочого місця автоматично призводить до втрати медичної страховки.

Таким чином, у США медичне страхування тісно пов'язане із трудовою діяльністю. Економіка медичного обслуговування в США – парадоксальна сукупність недоліків та переваг. США витрачають на охорону здоров'я 11,5% валового прибутку – більше, ніж будь-яка інша країна у світі і, водночас, понад 15% американців не мають ніякого фінансового захисту від великих витрат на медичну допомогу через відсутність страхових медичних полісів.

Серед приватних страхових компаній у США найбільш розповсюджені та відомі дві некомерційні страхові компанії: "Блу крос" та "Блу шилд". Вони проводять добровільне медичне страхування, що забезпечує оплату госпіталізації або лікарської амбулаторної допомоги та медичних послуг для клієнтів, які проживають в даному районі. Сьогодні діють чисельні асоціації цих товариств, що платять за всі види медичної допомоги.

З 1981 року в США розроблена система класифікації випадків госпіталізації, або діагностичних груп. Розрахунок за медичне обслуговування за програмами "Медікер" та "Медікейт" виконувався при цьому в залежності від кількості медичних послуг. Така система розрахунків призводила до безпідставної затримки хворих на стаціонарі, зростання числа операцій без показників, клінічних, лабораторних та інших досліджень. При цьому, основної мети — доступності медичної допомоги для всіх громадян – так і не було досягнуто.

У таких умовах функціонують практично всі медико-соціальні програми США. Нові моделі Національної системи охорони здоров'я передбачають збільшення розмірів страхових внесків, що супроводжують ріст цін. Тому, обов'язкове медичне страхування не розповсюджене серед малозабезпеченого прошарку населення у США.

У США з 1971 року запроваджена Національна система універсального медичного страхування, що включає оплату всіх видів стаціонарної та амбулаторної допомоги, окрім стоматологічної, протезування та придбання медикаментів. Більше ніж 90% витрат на стаціонарну та амбулаторну допомогу компенсується із громадських фондів. За рахунок прогресивного податку покривається 25% усіх затрат на охорону здоров'я.

Добровільне медичне страхування не дуже поширене і забезпечує виплати тільки в тих галузях, які не покриваються універсальним страхуванням.

Основу системи медичного страхування складає програма "Медікер", згідно якої всьому населенню сплачується 85% вартості різних медичних послуг, окрім стоматологічної, оптикометричної та швидкої допомоги. Фінансування виконується за рахунок страхових внесків у розмірі 1% заробітної плати. Добровільне медичне страхування малорозвинуте та надає додаткові послуги.

 

 

У Сполучених Штатах нині точаться національні дебати навколо проекту реформи системи охорони здоров’я і медичного страхування. Чим спричинена необхідність реформи?

Усі учасники дебатів, як прихильники, так і опоненти реформи, погоджуються на тому, що система охорони здоров’я чим далі дорожчає, але десь 47 мільйонів американців не мають медичної страховки. Одначе, як зазначає журнал «Time» у номері від 10-го серпня, більшість американців забезпечені страховкою, і 86 відсотків населення, згідно з опитуванням, задоволені медичним обслуговуванням, навіть ті, хто не має ніякої страховки.

За законом, лікарні зобов’язані допомагати будь-кому, хто звертається у разі необхідності, навіть якщо пацієнт є нелегальним іммігрантом, безробітним, безпритульним тощо.

Однією з чільних обіцянок Барака Обами у перебігу президентської кампанії було здійснити реформу системи охорони здоров’я. Це одна з традиційних ідей Демократичної партії, і невдалі спроби робилися ще на початку президентства Білла Клінтона, у 90-х роках минулого сторіччя. Нині, коли демократи мають як свого президента у Білому домі, так і переважну більшість в обох палатах Конгресу, вони намагаються здійснити реформу.

План президента Барака Обами передбачає істотну роль уряду у регулюванні медичного обслуговування. Це суперечить ідейним засадам Республіканської партії, яка принципово виступає проти втручання уряду у життя суспільства. Треба сказати, що проти плану Обами виступають не лише республіканці, а й чимало демократів. Цей план вони сприймають як збільшення урядової бюрократії коштом збільшення податків.

Нині президент подорожує по штатах, агітуючи населення на мітингах. Але подекуди його зустрічають неприємними запитаннями. Так було, наприклад, на мітингу у штаті Вісконсин. Хезер Блиш, яка, за її словами, є «звичайною мамою з сусідньої вулиці і не належить до жодної політичної партії», запитала президента: «Де ви візьмете кошти на нові бюрократичні установи, якщо не збільшуватимете наші податки?» Мирон Куропась, коментатор англомовного тижневикa «Ukrainian Weekly», пише в останньому номері: «Якщо існуючим медичним програмам федерального уряду забракне грошей, то де гарантія, що нова програма, здійснювана тим-таки федеральним урядом, вирішить проблему?»

Опозиція новій програмі Білого дому досить поширена і популярність президента відчутно зменшилася. За соціологічними даними Інституту Расмуссена, 41 відсоток американців негативно оцінюють діяльність президента.

Президент щодня виступає перед місцевими громадами по штатах, переконуючи їх у необхідності ухвалити законопроект, що його нині обговорює Конгрес. На скептичні запитання, наприклад, чи він сам читав увесь текст документу обсягом 1088 сторінок, Обама відповів у традиційному суботньому радіозверненні: «Які б там не були чутки, кожен американець повинен знати наступне: якщо у вас немає медичної страховки, то як тільки ми ухвалимо реформу, ви нарешті матимете можливість якісного й доступного вибору. Якщо ви маєте медичну страховку, то ми зробимо так, що ані страхова компанія, ані бюрократ-посадовець не стануть між вами й медичним обслуговуванням, якого ви потребуєте. І ми зробимо це з фінансовою відповідальністю. Я розумію, що люди по-справжньому стурбовані й скептично налаштовані. Я розумію, що під час економічних зрушень ідея змін може непокоїти, і мені відомо, що є люди, які вважають, що уряд не повинен втручатися у їхні особисті проблеми. Існують зрозумілі розходження, і потрібна справжня дискусія».

За словами президента Барака Обами, треба лише знизити гучність наших голосів, дослухатися один до одного і говорити про різницю в поглядах. Дискусія триває.

 

 

Запроваджена  у  США система  державного  соціального страхування  дає  право  непрацюючій  дружині  пенсіонера  і  його неповнолітнім дітям на одержання додаткової допомоги в розмірі  до половини  його  пенсії  кожному. Розлучена жінка,  яка  прожила  з чоловіком  понад  десять років і не вийшла більше  заміж,  отримує пенсію (по старості чи як вдова) на правах дружини.

Вік  виходу на пенсію — 62 роки як для чоловіків, так  і  для жінок,  які мають трудовий стаж не менш ніж вісім років і  платили внески  в фонди державного соціального страхування також  не  менш ніж вісім років. При виході на пенсію не в 62, а в 65 років пенсія збільшується  на  чверть  у США. Як і в  більшості  країн  Заходу, розмір  пенсії  коливається від 50 до 80% передпенсійного  фонду.

Пенсіонери мають право працювати. Для осіб, старших за  65  років немає обмеження на розмір пенсії, якщо заробіток не перевищує 860 доларів  на  місяць. За кожні 3 долари, зароблені  вище  від  цієї суми,  розмір  пенсії  знижується на 1 долар. Позитивним  наслідком цього,  поряд  з  іншим,  є високий ступінь  мотивації  до  праці, зростання інтересу працівників до продовження трудової діяльності.

У  системі  регулювання  зайнятістю,  що  функціонує  у  США, важливим елементом є молодіжна політика зайнятості, яка включає  в себе цілий ряд програм роботи для молоді з бідних сімей у віці від 16  до  21  року. Головна мета таких програм полягає в  тому,  щоб молоді, яка вступає у трудову діяльність, дати відповідний  рівень професійної підготовки при одночасному створенні умов для широкого вибору   підходящої  роботи.  Місцеві  органи  влади,   комерційні організації забезпечують учасникам таких програм часткову чи повну зайнятість (із невеликою оплатою).

 

 

1. Базилевич В.Д. Страховий ринок США.- К.: Знання, 2002.

2. Вітлінський В. В., Верченко П. І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000.

3. Внукова Н. М., Успаленко В. І., Временко Л. В. Страхування: теорія та практика: Навч.-метод. посібник. — Х. : Бурун Книга, 2004.

4. Гутко Л.М. Досвід провідних країн світу в галузі страхування // Проблеми економіки. – 2007. – №11.

5. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2006.

6. Ілляшенко С. М. Економічний ризик: Навчальний посібник. 2-ге вид., доп. перероб – К.: Центр навчальної літератури, 2004.

7. Матвійчук А.В. Аналіз і управління економічним ризиком. Навч. Посібник. – К.:ЦУЛ, 2005.

8. Осадець С. С. Страхування: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002.

9. Плиса В. Й. Страхування: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. — К. : Каравела, 2005.

10. Фурман В. М. Світові тенденції розвитку ринку страхових послуг // Економіст. – 2004. – № 8 (214). 

11. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги: Навч.-метод. посіб. – К.: ІЕУГП, 2000.