Методика навчання малюванню дітей середньої групи

основне завдання – розвивати здатність самостійно знаходити способи зображення предметів, використовуючи одержані знання і уміння. Для уточнення уявлення про властивості тих предметів і явищ, яких діти не можуть спостерігати в навколишньому житті, але з якими вони знайомляться по розповідях і з книг, можна розглядати картинки.

б) Методи навчання малювання в дитячому садку – впорядковані способи спільної діяльності педагога і дітей, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань, визначених Програмою виховання і навчання в дитячому садку «Малятко».

Методи навчання дітей середньої групи сюжетного малювання передбачають систему дій педагога, який організовує практичну і пізнавальну діяльність дітей, спрямовану на засвоєння елементарних законів побудови сюжетної композиції, розвиток дитячої зображувальної діяльності, вироблення навичок і вмінь малювати окремі предмети. Окремі складові частини методу називають прийомами навчання. Наприклад, демонстрування і розглядання репродукцій картин художників, ілюстрацій. Цей прийом збагачує враження і уяву дітей, викликає естетичну насолоду, розвиває образне бачення. Розглядаючи репродукції картин, де зображений певний сюжет, діти визначають те, які форми дібрав художник, щоб передати стан природи, пору року, як поєднав їх. Вихователь зосереджує увагу на композиції, виділяючи головне. Методи і прийоми навчання об’єднані і можуть переходити один в другий. Проблему методів виховання і навчання глибоко досліджували відомі дидакти А. М. Алексюк, К. Ю. Бабанський, І. Я. Лернер, М. О. Данилов, О. П. Усова, М. М. Скаткін та інші.

Навчаючи дітей середньої групи виконувати малюнки, насамперед треба передбачати їхню творчість і додержуватись принципу розвиваючого навчання. Адже навчання має не тільки озброювати дошкільників знаннями, а і виховувати, розвивати їх особистість. Сюжетного малювання дітей середньої групи здебільшого навчають такими методами: інформаційно-рецептивним, репродуктивним, частково-пошуковим, дослідницьким.

Для забезпечення естетичного сприймання оточуючого і розуміння дітьми змісту, який вони зображуватимуть, застосовується інформаційно-рецептивний метод. Цей метод необхідний під час організації спостереження, екскурсії, бесід, обстеження дітьми предметів іграшок, що зображуватимуться в майбутній композиції, розглядання репродукцій картин художників, окремих ілюстрацій.

Оскільки сюжетне малювання є засобом пізнання і відображення навколишньої дійсності, вихователь широко застосовує спостереження, тобто цілеспрямоване сприймання явищ природи, навколишніх предметів, які ввійдуть в майбутню дитячу композицію. Перед спостереженням вихователь ставить мету, наприклад обрати такий краєвид, який діти зможуть легко зобразити на папері.

Ось діти середньої групи повинні малювати на тему: «Осінні дерева в нашому дитсадку». Вихователь вибирає такий куточок для спостереження, де б дерева були розміщені на одній лінії або по всій поверхні ділянки землі, але так, щоб не заслоняли один одного. Під час спостереження діти милуються красою осінніх дерев, слухають шелестіння, розглядають дерева на відстані і ближче, обмацують стовбури пальцями. Якщо спостереження за об’єктами проводиться за межами дитсадка, то це вже екскурсія. Під час екскурсій, прогулянок треба вчити дітей спостерігати явища природи, навколишні предмети, розрізняти їх форму, будову, колір. Чим багатшим буде життєвий досвід дітей, запас вражень, тим цікавішими будуть їхні сюжетні малюнки.

Обстеження об’єктів (предметів) може відбуватись у природних умовах. Крім того, обстежувати можна різноманітні іграшки, предмети побуту та інші предмети, які зображуватимуться в майбутній композиції. Наприклад, у малюнках на теми: «Ми доглядаємо тварин», «Ми на птахофермі», «Ми на тваринницькій фермі» передбачено зображення птахів, тварин. Перед тим як проводити заняття із сюжетного малювання найкраще побувати з дітьми на фермі, у зоопарку, у живому куточку дитячого садка тощо. Коли немає можливості спостерігати живих тварин, птахів, то можна обмежитись вивченням їх будови за допомогою іграшок або картинок. Щоб полегшити зображення, іграшки добирають із спрощеною формою.

Щоб діти змогли виконати малюнки на тему «На вулицях міста», потрібно розглянути з ними іграшкові автобуси, трамваї, тролейбуси.

До бесіди вихователь вдається тоді, коли знає, що в дітей вже є практичний досвід, певний запас знань. Здебільшого бесіда з дітьми середньої групи проводиться під час демонстрування і розглядання творів образотворчого мистецтва. Бесіда за творами образотворчого мистецтва проводиться здебільшого на початку заняття у формі запитань-відповідей. Бесіду треба ілюструвати репродукціями (однією-двома).

Аналізуючи сюжет картини, вихователь розвиває в дітей уміння визначати, яка пора року зображена, яка погода (сонячна, хмарна), а також відчувати настрій, який картина викликає у глядача (радісний, сумний). Крім того, вихователь звертає увагу дітей на те, як художник розв’язав завдання поставлені перед ними.

Форма бесіди може бути різною. Коли діти ще не мають потрібних знань, щоб розкрити зміст твору, вихователь спочатку сам розповідає про картину, а потім ставить їм запитання. А якщо діти підготовлені до сприймання картини, вся бесіда може складатися із запитань і відповідей. Наприклад, діти готуються виконувати малюнок на тему «Золота осінь». У вступній бесіді вихователь використав картину І. І. Левітана «Золота осінь». Бесіда проводиться за такими запитаннями: Яку пору року намалював художник? Чому ви думаєте, що це осінь? Сонячний чи хмарний день передав художник? Де на папері зображено небо, де – землю? Які дерева вищі: ті, що стоять далеко, чи ті, що ближче до нас?

За допомогою інформаційно-рецептивного методу вихователь ознайомлює дітей з новими способами передачі форм предметів. Коли діти малюють предмет вперше, педагог аналізує його з вихованцями, показує певну послідовність зображення. Темп показу має бути повільним, чітким і супроводжуватися поясненням вихователя. Слово педагога повинно бути образним, емоційним і викликати