Методика роботи по вивченню додавання та віднімання складених іменованих чисел

Гра не передує виконанню навчальних завдань і не чергується з ними, а є однією з форм організації колективної роботи учнів у класі. В іграх ставляться конкретні математичні завдання. Гра на початку уроку має збудити думку дитини, допомогти їй зосередитися. Якщо ж учні стомлені, то варто провести з ними рухливу гру. В усіх випадках процес гри не має відвертати увагу дітей від математичної мети її проведення. Бажано також застосовувати гру не тільки з близькою, а й з віддаленою метою, наприклад, для формування загальнонавчальних умінь.

У грі мають брати участь (в тих чи інших ролях) усі учні, тому до її проведення слід готувати дітей завчасно. Отже, бажано, щоб гра чи ігрова ситуація мала багаторазове застосування.

Інструкція проведення гри має бути чіткою і зрозумілою, а сам процес гри необхідно контролювати й оцінювати. Не можна принижувати гідність учня за поразку в грі. Не слід поділяти учнів на сильних і слабких, встигаючих невстигаючих.

Для проведення гри потрібно мати достатню кількість ігрового матеріалу, а також набірне полотно, фланелограф, магнітну дошку. Ігровий матеріал має бути чітко систематизований для зручності користування.

Розглянемо методику використання іграшок для лічби, створення ігрових ситуацій та проведення власне математичних ігор. У першому класі іграшкові предмети використовуються переважно для лічби, у деяких випадках - також для формування математичних понять. Лічба предметів для дітей є цікавою, якщо вона потребує спостережливості, порівняння, виділення предметів з сукупності.

Ігри, не пов'язані з лічбою предметів, проводять під назвами: “Скільки?”, “Жива нумерація”, “Зроби так”, “Продовж лічбу”, “Яке число пропущено?”, “Який за порядком?”, “Більше, менше, стільки ж” тощо.

У вивченні першого десятка потрібно, щоб лічба і дії над числами не тільки спиралися на дії з предметами. Не менш важливо, щоб учні збагачувалися у математичному відношенні. Коли шестирічки роблять перші роки у навчанні, перехід від оперування предметами до роботи з числами, потім до дій з числами є обов'язковим.

У процесі лічби такий перехід можна здійснювати на основі вимоги: “Полічити трикутники і покласти стільки ж кружечків”. Біля дошки варто застосувати ситуацію ускладнення. Кружечків треба поставити стільки, скільки й паличок. Проте кружечки такі великі, що їх не можна поставити в парі з паличками. Ряд кружечків буде довшим.

Величина і колір іграшок не мають затіняти математичну мету їх використання. Поступово у 1 класі треба перейти до використання силуетних картинок тварин, овочів, фруктів, машин, інструментів тощо. Частину таких силуетних картинок бажано мати і для індивідуальної роботи.

Застосовувати ігрові ситуації доцільно під час розв'язування прикладів і задач. Основним видом ігрової ситуації у першому класі є використання персонажів казок, мультфільмів, оповідань. Постановка звичайних навчальних запитань і завдань з участю Незнайки, Буратіно збуджує інтерес і підтримує активну діяльність кожної дитини протягом тривалого часу (3-5 хв.).

Прийоми залучення знайомих дітям персонажів елементарно прості. Здебільшого використовується лялька для зображення дійової особи, а її слова промовляє учитель. Суть ігрової ситуації з'ясовується у вступній частині: “Незнайці треба знайти помилку”; “Буратіно треба виручити з біди”; “Чебурашці треба допомогти розв'язати задачу”. Далі йде формулювання завдання. Значна частина завдань використовується з підручника.

Варіаціями ігрової ситуації є читання листа від Буратіно, слухання прохання Незнайки, яке звучить по телефону або записане на магнітофонну плівку.

Другим видом ігрових ситуацій є використання у сюжеті задач дій тварин. Наприклад: “На галявині гралося 3 зайченят. До них прибігли ще 2 зайчики. Скільки зайченят стало на галявині?”.

Такі сюжети використовують не тільки для розв'язування задачі, а й для її складання.

До третього виду ігрових ситуацій належать так звані лічилки або цікаві вправи. Це віршовані завдання. Зрозуміло, що завчати їх напам'ять не слід.

До четвертого виду ігрових ситуацій належать ігри-змагання. Здебільшого це парні або групові змагання у розв'язуванні двох стовпчиків прикладів та у називанні таблиць арифметичних дій. Варіанти ігор бувають такі:

а) хто більше і правильно розв'яже і запише відповідей до прикладів за хв.;

б) хто швидше запише всі випадки складу чисел з двох доданків;

в) хто більше назве прикладів із заданими результатами;

г) хто безпомилково і чітко розкаже (запише) таблицю додавання числа 3;

ґ) яка команда безпомилково назве таблицю віднімання числа 3.

В оцінюванні переможців треба знати міру. Не варто їх дуже хвалити. Обов'язково слід знайти щось хороше і в “переможених” (усі вміють розв'язувати такі приклади).

До п'ятого виду ігрових ситуацій належать завдання ущільненого характеру. Цей вид добре ілюструють такі ігри: “Доповнити до числа 5”, “Магазин”, “Рибалка” тощо.

До шостого виду ігрових ситуацій належать власне математичні ігри. У першому класі це: ”Кругові приклади”, “Лото”, “Доміно”. Усі вони на додавання і віднімання чисел в межах 10. “Кругові приклади” розв'язують одночасно всі учні, причому самостійно. Гра в лото проводиться на основі індивідуальних карток або на основі натурального ряду чисел від 1 до 10. В останньому випадку вчитель диктує приклад, а учень у натуральному ряді закриває фішкою (кружечком) те число, яке є відповіддю до цього прикладу. Якщо відповідь повторюється, то учень кладе на число дві фішки. “Доміно” у 1 класі використовується як парна гра, тому для її проведення треба мати відповідну кількість наборів такої гри.

У практичній роботі також використовуються казки, проводяться ігри на відгадування, розпізнавання фігур чи їх зміну, кмітливість (яка спирається на кількісну характеристику) тощо. Ігрових ситуацій можна створити багато, але всі вони мають бути підпорядковані головній меті: учень повинен працювати над математичними завданнями.

 

 

1. Богданович М. В., Козак М. В., Король А. Я. Методика викладання математики у початкових класах. – вид. 3-є, переробл. і доповн. – Тернопіль: Богдан, 2006.

2. Будна Н. О., Беденко М. В. Математика 1-4 клас. – Тернопіль: Богдан, 2006.

3. Корчевська О . Математичні диктанти у початкових класах. – Львів: Каменяр, 2000 р.