Мікроекономічний ринок продуктів: модель чистої конкуренції (максимізація прибутку в короткостроковому періоді)

В цій темі розглядається поведінка конкурентної фірми в короткостроковому періоді. Для побудови моделі досконало конкурентного ринку необхідно звернутись до попередніх розділів «Витрати виробництва» і « Типові моделі ринку».

Для максимізації прибутку фірма повинна вибрати ресурси, щоб мінімізувати витрати виробництва тієї кількості продукції, яку вона вирішить запропонувати. Починаємо з розвязання цієї проблеми – вибору обсягу продукції з найменшими можливими витратами.

Відомо, що ринок досконалої конкуренції – це ринок, на якому жоден виробник не може впливати на ринкову ціну товару (Див. тема «Типові моделі ринку»). Якщо ціна на продукцію – величина задана, фірма може тільки вибирати обсяги виробництва, пристосовуватись до ринкової ціни.

Зауважимо, що одержання максимального прибутку – це основне завдання конкурентної фірми. Існують інші теорії, в яких розглядаються альтернативні варіанти, а саме: максимізація надходжень від реалізації, максимізація зростання активів фірми, максимізація управлінської корисності. Неокласична теорія конкурентних ринків вважає, що основною метою конкурентної фірми є максимізація прибутку, оскільки «фірми, які по-справжньому не займаються питаннями максимізації прибутку, навряд чи виживуть. Фірми, які виживають у галузях з високою конкуренцією, вважають тривалу максимізщацію прибутку одним із пріоритетних завдань. « [3].

Досягнення максимального прибутку і мінімальних збитків можливо при різних обставинах і цінах, на які конкурентна фірма не в силах вплинути.

Фірма досягає максимального прибутку в точці, у якій MR=MC. А ця рівність є не що інше, як умова максимізації прибутку.

Оскільки для конкурентної фірми MR=P, те фірма одержує максимум прибутку тоді, коли випуск продукції встановлюється в точці, де P=MC. Таким чином, порівнюючи показники сукупного доходу і сукупних витрат, граничного доходу і граничних витрат, ми можемо зробити наступні висновки: Фірма максимізує свій прибуток при такому обсязі виробництва, коли сукупний доход перевищує загальні витрати на максимальну величину, тобто коли P=MR=MC. Будь-яке виробництво в ситуації, коли сукупний доход буде вище сукупних витрат, забезпечує фірмі економічний прибуток.

Економічний прибуток це різниця між сукупним доходом і сумою явних і неявних витрат. Фірма її одержує, якщо ціна складається вище середніх витрат. Одержання економічного прибутку, тобто надприбутку, можливо тільки в короткостроковому періоді, коли інші фірми, притягнуті цією обставиною, не устигають ввійти в галузь і почати робити аналогічний продукт. Випуск Qmax не означає, що на одиницю продукції приходиться максимум прибутку. Цей показник не можна використовувати як критерій одержання загального максимального прибутку. Обсяг, де (Р-АС) максимальна, не співпадає з точкою рівноваги. У точці рівноваги фірма не досягає мінімально можливих середніх витрат і останнє не повинно бути метою фірми. Основна задача фірми – знаходити точку рівноваги, де граничні витрати відповідали б граничному доходові, тому що це забезпечує найбільшу масу прибутку і показує економічно ефективні границі збільшення капітальних і трудових витрат.

Проте, фірма може виявитися й у збитку, тому що її прибуток залежить від ціни на її продукт, а ціна у свою чергу реагує тільки на ринковий попит та пропозицію.

У короткостроковому періоді фірма в будь-якому випадку несе збитки в розмірі постійних витрат. Якщо ціна нижче мінімальних середніх загальних витрат, то встановлюється обсяг випуску, що відповідає точці Р=МС, можна мінімізувати збитки. Фірмі вдається знизити ці збитки, тому що вона одержує деякий доход, що покриває змінні витрати і частину постійних.

Якщо ціна знизилась до рівня мінімальних середніх змінних витрат, то фірма несе збитки в розмірі постійних витрат, а якби ціна упала нижче мінімальних середніх змінних витрат, ці збитки перевищили б постійні витрати, що спричинить припинення діяльності фірми.

Понесені безповоротні витрати перестають бути альтернативними і при рішенні з приводу стратегії бізнесу їх ігнорують. Ми припускаємо, що фірма при тимчасовому припиненні діяльності не має можливості покрити постійні витрати, тобто вони стають безповоротними, і фірма, приймаючи рішення про обсяг випуску, може їх ігнорувати.

 

 

Конкуренція є невід'ємним елементом ринкової економіки. Однак її характер може бути різним, і від цього залежить спосіб досягнення ринкової рівноваги. У найбільш чистому вигляді конкуренція представлена в моделі досконалої конкуренції. Ця модель є ідеальною, оскільки в реальному житті вона практично не зустрічається. Однак вона корисна для наукового аналізу, тому що дозволяє зрозуміти найважливіші закономірності функціювання ринку.

Досконала конкуренція характеризується наступними ознаками:

• На ринку діє нескінченно велике число продавців покупців, так що частка кожного з них настільки мала, що не дозволяє впливати на ринкові ціни.
• Існує повна воля вибору партнерів по угоді.
• На ринку відсутні бар’єри входу і виходу.

Стосовно до теорії фірми досконала конкуренція вимагає дотримань наступних умов:

Ринок складається з численних продавців однорідної (стандартної) продукції.

На долю кожної фірми належить менш 1% загального обсягу продаж за будь-який проміжок часу.

Жодна фірма не в змозі змінити ринкову частку конкурентів, а тому всі рішення приймаються автономно

Існує вільний доступ до інформації про ціни, технології і прибутки.

У галузі відсутні бар'єри для входу нових фірм і виходу старих.

З погляду теорії короткострокової пропозиції фірми найважливішим є припущення про те, що фірма не може впливати на