Мікроекономічний ринок продуктів: модель чистої конкуренції (максимізація прибутку в короткостроковому періоді)

Основна ідея, що лежить в основі поведінки фірми – це максимізація прибутку. Фірма виробляє один продукт, витрати, на який залежать від обсягу виробництва, а продукт продається за поточною ринковою ціною. У цій ситуації фірмі нічого не залишається робити, як вибрати обсяг продаж, що максимізував би прибуток. Вважається, що обсяг продажі, який забезпечить максимум прибутку і буде оптимальним.

План

Принцип співставлення валового доходу з валовими витратами

Принцип співставлення граничного доходу і граничних витрат

Крива пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді

ринкова пропозиція (пропозиція галузі) в короткостроковому періоді

4. 1. Пропозиція галузі в короткостроковому періоді

4. 2. Надлишок конкурентного виробництва у короткостроковому періоді.

Висновки

1. Принцип співставлення валового доходу з валовими витратами

Після того, як знайдена оптимальна комбінація факторів виробництва, задачею конкурентної фірми, що діє в короткостроковому періоді, є визначення обсягу випуску, що дає максимальний прибуток.

У короткостроковому періоді фірма може зіткнутися з різними рівнями цін, до яких вона може лише пристосовуватись. Від розміру ціни залежить, який варіант подальшої поведінки вибере фірма.

Таким чином, фірма повинна вирішувати три питання:

Чи варто виробляти даний товар?

Якщо виробляти, то, яку кількість?

Який прибуток при цьому буде одержанио?

При рішенні цих питань вона повинна пам'ятати, що:

• у короткостроковому періоді фірма, нічого не роблячи (Q=0), зазнає збитків, рівні її постійним витратам;
• доцільно продовжити виробництво, якщо вона може одержати або економічний прибуток, або збиток, що менше, ніж її постійні витрати;
• доцільно робити такий обсяг продукції, при якому вона буде діставати максимальний прибуток або зазнавати мінімальних втрат.

Є два основні підходи для визначення фірмою того, чи варто робити й у якій кількості, щоб максимізувати прибуток.

Перший припускає порівняння сукупного доходу і сукупних збитків. другий – порівняння граничного доходу і граничних витрат.

Сукупний доход (TR) – це сума, отримана фірмою від продажів, знаходиться як добуток ціни проданого товару й обсягу продажів. 

TR=P*Q, (1) 

де Р – ціна, Q – обсяг продажів.

Середній доход (AR) – це доход продавця від реалізованої одиниці продукції, тобто ціна товару. 

AR=TR/Q, (2) 

де TR – сукупний доход, Q – обсяг продажів.

Відповідно до першого методу, прибуток визначається як різниця сукупного доходу і сукупних витрат (рис. 1).

Нахил прямої сукупного доходу постійний, тому що незмінний граничний дохід, дорівнює ціні товару. При малих обсягах виробництва прибуток негативний, дохід не покриває постійні і змінні витрати. При Q=0 фірма зазнає збитків у розмірі постійних витрат. В міру збільшення обсягу Q прибуток стає позитивним і зростає, поки не досягне точка максимуму, після цього прибуток починає знижуватися, оскільки сукупні витрати зростають швидше. 

 

 

Помітимо, що нахил кривої TC спочатку зменшується, а потім збільшується. Це означає, що граничні витрати знижуються при початку випуску і ростуть у мірі збільшення виробництва. Якщо фірма з якихось причин продовжує збільшувати виробництво після досягнення оптимального обсягу, то кожна додатково вироблена одиниця вже буде скорочувати наявний прибуток і може звести його до нуля.

Отже, обсяг продукції для одержання максимального прибутку, знаходимо в точці, де сукупний дохід максимально перевищує сукупні витрати. Якщо ринкова ціна не дозволяє фірмі працювати з прибутком, оптимальний обсяг продукції знаходимо в точці, де різниця між сукупними витратами і сукупним доходом є мінімальною. В цьому випадку фірма мінімізує збитки, оскільки вони будуть меншими, ніж виплата постійних витрат. У випадку, якщо ціна товару буде меншою ніж середні змінні витрати (або змінні витрати перевищують сукупний дохід), фірма тимчасово припиняє свою діяльність і несе збитки у розмірі постійних витрат.

2. Принцип співставлення граничного доходу і граничних витрат

Існує три таких варіанти: максимізація прибутку, мінімізація збитків і припинення діяльності.

Розглянемо випадок, коли ринкова ціна перевищує мінімум середніх загальних витрат короткострокового періоду. Це означає, що фірма дістає економічний прибуток, і її задачею є максимізація цього прибутку. Граничний виторг фірми є постійною величиною, рівній ціні товару. Крива граничного доходу одночасно являє собою криву попиту на одиницю товару і є горизонтальною прямою. Відповідно до правила рівності граничних витрат граничному доходові, максимізуючий прибуток обсяг випуску буде дорівнює Q*. Одержуваний фірмою сумарний економічний прибуток дорівнює площі заштрихованого прямокутника. 

Рис. 2. Максимізація прибутку

 

Припустимо тепер, що фірма зіштовхується з ринковою ціною, що нижче мінімуму середніх загальних витрат, але вище мінімуму середніх змінних витрат. У цьому випадку фірмі необхідно вирішити, продовжувати або припиняти виробництво. 

Рис. 3. Мінімізація збитків і припинення виробництва. 

 

Оскільки ціна нижче мінімальних середніх загальних витрат, фірма не тільки не одержує економічного прибутку, але і несе збитки. Однак середні змінні витрати при цій ціні ще покриваються. Це означає, що фірмі не слід припиняти виробництво, а потрібно знайти обсяг випуску, що дозволив би звести