+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
60
Мова:
Українська
МІКРОЕКОНОМІКА
Тема 1. Вступ до курсу мікроекономіки
1.1. Предмет мікроекономіки
1.2. Економічний вибір
1.3. Інструментарій мікроекономіки
1.1.Предмет мікроекономіки
Мікроекономіка є складовою частиною економічної теорії як науки про вибір, зумовлений обмеженістю ресурсів. Їх рідкісність та діяльність людей в умовах рідкісності визначає предмет мікроекономіки – прийняття рішень малими економічними одиницями в умовах економічного вибору. Цими малими економічними одиницями, тобто об’єктами мікроекономіки є: окремі індивіди, домогосподарства, фірми, власники виробничих ресурсів, корпорації, ринки і навіть цілі галузі економіки.
Основними проблемами мікроекономіки є:
- визначення цін на той чи інший товар під впливом попиту і пропозиції, тобто процес досягнення часткової рівноваги;
- встановлення обсягів виробництва та споживання конкретних благ;
- вивчення стану окремих ринків;
- дослідження поведінки господарюючих суб’єктів та ухвалення ними економічних рішень;
- розподіл ресурсів між альтернативними цілями;
- формування загальної економічної рівноваги з мікроекономічних позицій.
1.2. Економічний вибір
Обмеженість ресурсів спричиняє необхідність врахування при ухваленні управлінських рішень проблеми вибору.
Вибір того, що виробляти з обмежених ресурсів, слід робити, пам’ятаючи, що виробничі ресурси, використані в одному місці, не можуть бути використані в іншому. Якщо для виробництва одиниці певного товару необхідно відмовитися від виробництва деякої кількості іншого товару, то одиниці другого товару визначають витрати втрачених можливостей виробництва одиниці першого товару. Тому альтернативна вартість – це вартість товару чи послуги, виміряна з точки зору втраченої можливості зайнятися кращою з доступних альтернативних видів діяльності, який вимагає такого ж часу і ресурсів. Проілюструвати таку ситуацію можна за допомогою кривої трансформації.
Прийняття рішення про те, як виробляти, передбачає досягнення ефективності у виробництві, тобто ситуації, за якої при даних виробничих ресурсах та існуючому рівні знань неможливо виробити більше одного товару, не зменшуючи обсягу виробництва іншого(ефективність за Парето).
Мікроекономіка є наукою про ефективність використання обмежених ресурсів – суспільство хоче отримувати максимальний обсяг корисних товарів і послуг з наявних ресурсів. Для досягнення такого результату воно повинно досягти і повної зайнятості, і повного використання виробничих потужностей.
Під повною зайнятістю розуміють використання усіх наявних і придатних для виробництва ресурсів. Але використання усіх ресурсів не є достатньою умовою досягнення ефективності - потрібно ще забезпечити повний обсяг виробництва. Повний обсяг виробництва означає, що всі залучені ресурси треба використовувати так, щоб вони максимально можливо задовольняли потреби суспільства. В протилежному випадку наші ресурси недовикористовуються.
Повний обсяг виробництва досягається при забезпеченні двох видів ефективності – розподільчої та виробничої. Розподільча ефективність означає, що ресурси спрямовуються на виробництво тих товарів і послуг і в такому їх співвідношенні, яке є найбільш бажаним для суспільства. Це можливо при оптимальній для суспільства структурі виробництва. Виробнича ефективність досягається тоді, коли бажані для суспільства товари і послуги виробляються з мінімальними витратами.
Відповідь на питання, для кого виробляти товари і як їх розподіляти потребує оптимального поєднання ефективності розподілу та справедливості. Якщо ефективність розподілу вважається досягнутою тоді, коли шляхом перерозподілу благ неможливо підвищити добробут однієї людини, не знижуючи при цьому рівня життя іншого (Парето-ефективність), то на проблему справедливості існують різні точки зору. Згідно з однією, основою справедливості вважається рівність, тобто ситуація, за якої весь дохід і всі вироблені товари розподіляються між всіма членами суспільства порівну. За іншою, розподіл вважається справедливим при дотриманні принципу приватної власності та відсутності будь-якої дискримінації.
Залежно від підходу до пояснення поведінки окремих економічних суб’єктів мікроекономічна теорія поділяється на позитивну і нормативну. Позитивна мікроекономіка вивчає факти і залежності між ними, тобто вивчає те, що є. Нормативна мікроекономіка містить оціночні судження стосовно того, якою повинна бути економіка, пропонує напрямок дій і визначає, які економічні умови бажані чи небажані.
1.3. Інструментарій мікроекономіки
Основними методами, що використовуються при позитивному мікроекономічному аналізі, є:
- граничний аналіз;
- функціональний аналіз;
- рівноважний підхід;
- верифікація.
Для реалізації нормативного підходу широко використовується моделювання, зокрема знакове, яке передбачає використання формул і графіків.
В мікроекономіці використовуються моделі як спрощене відображення дійсності. Вони поділяються на два види: оптимізаційні – для вивчення поведінки окремих економічних суб’єктів та рівноважні – для з’ясування взаємозв’язків між ними.
Мікроекономічна теорія лежить в основі розробки мікроекономічної політики.