Моделювання поведінки ринкових суб’єктів

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

людини корисність одного й того самого блага може різнитись в залежності від інтенсивності потреби та ступеня її насиченості, запасу блага, періоду часу та інших обставин. Не існує і реальної одиниці вимірювання ступеня задоволення від споживання будь-якого блага, подібної до одиниці вимірювання ваги (кілограм) або довжини (метр). Вченими для аналітичних цілей була введена умовна одиниця виміру корисності – „ютиль», за допомогою якої характеризуються загальні тенденції динаміки корисності. Кардиналістська модель поведінки споживача виходить саме з того, що корисність може мати кількісний вимір. В даному випадку корисність є науковою абстракцією, аналітичною конструкцією, яка дозволяє виявити і математично обгрунтувати типові закономірності вибору для всіх споживачів.

Існує також Ординалістська модель поведінки споживача (порядкова). Вона базується на тому, що раціональний споживач знає, чого він бажає, він може порівнювати набори товарів, його поведінка несуперечлива, він послідовний у своєму виборі і обирає кошик, якому віддає найбільшу перевагу.

Функція корисності (U=f (x1, x2…xn)) – це певне співвідношення обсягів спожитих благ і рівня корисності, що досягається споживачем.

Для поглибленого аналізу виділяють сукупну і граничну корисність.

Сукупна корисність (TU) – це сума задоволення від споживання благ. Вона може бути представлена у вигляді функції, яка показує залежність корисності від загальної кількості споживаних благ:

TU =f (X, Y), (1. 1)

де Y, X – кількість споживаних відповідних благ.

Середня корисність – це сукупна корисність у розрахунку на кожну одиницю блага: (1. 2)

Гранична корисність (MU) – це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або приріст сукупної корисності при зміні кількості блага на одиницю: (1. 3)

Математично граничні корисності благ можна представити як часткові похідні функції сукупної корисності:

(1. 4)

Для визначення поведінки споживача визначають наступні передумови:

Раціональна поведінка споживача. Поведінка споживача – процес формування попиту споживача на різні товари та послуги.

Наявність системи переваг і точне уявлення про граничну корисність благ.

Бюджетні обмеження:

, де (1. 5)

– бюджет;

– цінина товари;

, - кількість товарів;

Наявність встановлених без участі споживача цін на товари та послуги.

Споживач керується принципом раціональності (екві-маржинальним). Тобто, маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати загальну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет так, щоб корисність отримана від останньої грошової одиниці витраченої на те, чи інше благо була однаковою.

Стан рівноваги споживача – це стан, при якому досягається оптимальна структура покупок.

, де (1. 6)

MUx, MUy – граничні корисності благ У та Х.

Рх, Ру – ціни товарів.

За ординалістьською теорією поведінки споживача перевагу споживача можна умовно визначити порядковими номерами, які нібито присвоєні споживачем певним наборам благ, що мають різну корисність.

Набір благ при геометричному аналізі поведінки споживача являє собою координати точок на площині де по осям відображаються корисності відповідних товарів, що складають споживчий кошик.

Крива байдужості – крива, кожна точка якої характеризує вибір споживача у вигляді певного набору товарів чи послуг, яка відображає один рівень корисності.

Кількість одного блага, від якої змушений відмовитись споживач, щоб одержати додаткову одиницю іншого, називається граничною нормою заміщення (MRS) (рис. 1. 1).

Рис. 1.1. Гранична норма заміщення

Бюджетне обмеження в графічному вигляді представлене бюджетною лінією (рис. 1. 2).

Рис. 1.2. Бюджетна лінія

Зміна доходу споживача та ринкових цін товарів змінюють місце точок перетину бюджетної лінії з осями координат, оскільки змінюється відношення, але незмінним залишається нахил бюджетної лінії, оскільки співвідношення цінзалишаються незмінними.

Формули визначення точок перетину бюджетної лінії з осями координат:

Фактори, що впливають на бюджетну лінію:

дохід;
зміна ціни товару.

За ординалістською версією оптимізація споживчого вибору полягає у суміщенні „моделі бажаного” та „моделі можливого” і пошуку оптимального кошика, який повинен належати бюджетній лінії, але в той же час найповніше задовольняти уподобанням споживача, тобто досягати найвищої з можливих кривих байдужості.

Таке поєднання одержимо, сумістивши криву байдужості з графіком бюджетної лінії, як це зображено на рис. 1. 3.

Рівновагаспоживача знаходиться в точці . Координати цієї точки відображають найпривабливіший для споживача кошик. Будь-який інший набір товарів або недосяжний, або лежить на поверхні байдужості нижчого рівня.

Розглянемо вплив на рівновагу споживача зміни доходу. Припустимо, що дохід зростає за інших рівних умов. Оскільки ціни товарів залишаються незмінними, нахил лінії бюджетного обмеження не змінюється. Поступове зростання доходу споживача призведе до зміщення бюджетної лінії праворуч вгору паралельно початковій лінії. Сумістивши графіки бюджетного обмеження з картою байдужості, можемо знайти точки оптимуму споживача за кожного з рівнів доходу.

Крива „дохід – споживання” єднає всі точки рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями доходу (рис. 1. 4).

Рис. 1.4. Крива «дохід-споживання»

Траєкторія кривої „дохід – споживання” залежить від типу благ. Крива „дохід – споживання” для нормальних благ є монотонно зростаючою. Для нижчих благ вона набуває від’ємного нахилу.

Лінія „дохід – споживання” може бути використана для побудови лінії Енгеля, яка показує взаємозв’язок доходу