Молода гвардія

ламали ноги, руки, потім обливали холодною водою і кидали в карцер, інсценували страту через повішення, а також застосовували і інші катування».

Але ніхто з учасників підпілля не схилив голови перед катами.

Керівник партійно-комсомольського підпілля Філіп Петрович Лютіков знав, що його не пощадять. Але знав і те, що на нього дивляться десятки заарештованих хлопців і дівчат, що знаходяться тут же, в камерах. Жодного стогону не вирвалося у нього під тортурами. Лютіков весь час був спокійний, підбадьорював хлопців, хвалив їх за витримку....

Приклад старших товаришів зміцнював волю і мужність юних. Комуністи вчили їх жити. А тепер вчили, як треба вмирати, залишаючись до кінця борцем і Людиною. У камері Уляна Громова читала улюблені рядки Лермонтова.

На стінах камер і у записках рідним лунали останні слова молодогвардійців:

Не позніше 9 лютого 1943 г.

Взят Туков В. С. 2943. 6. 1. Бондарева, Минаева, Громова, Самошина. Погибшие от рук фашистов 15/1 43 г. в 9 часов ночи. Смерть немецким оккупантам!

ЗАПИСКА М. Г. ДИМЧЕНКО

«Дорогие сестры! Вернуться домой надежды нет. Нас должны расстрелять, жаль детей. Берегите моих детей, так как они останутся без отца и матери. Я не теряю надежды и уверена, что их воспитает Советская власть, так же, как воспитала меня. Наши скоро вернутся. Мы будем бороться до конца... Хочется жить. Берегите себя.

14 января 1943 г. Мария. «

ЗАПИСКА К. П. КОВАЛЬОВОЇ

«Дорогая мамочка! Если папа будет жив, то пусть отомстит... по лозунгу: «Кровь за кровь, жизнь за жизнь». Домой не вернусь, спрячьте дневник. С приветом 14 января 1943 г. Клава»

ЗАПИСКА В. В. ПЕТРОВА

«Мама, прости, что заставляю много ходить. Променяй или продай мои валенки и еще что-нибудь из моих вещей. Если найдется хороший покупатель на часы, то и их продай, чтобы не пришлось голодать. Виктор. Кто мне носит передачи? 14 января 1943 г. «

ЗАПИСКА А. В. ПОПОВА

9 січня 1943 г.

«Мама, я получил сегодня и вчера табак, за что тебя благодарю. Спасибо всем, кто мне помогает. Получил майку. До свидания, жду. 15 января 1943 г. Поздравь меня, мама, с днем рождения. Не плачь, утри слезы. «

НАДПИС У, М. ГРОМОВОЇ

«Прощайте, папа, Прощайте, мама, Прощайте, вся моя родня. Прощай, мой брат любимый Еля, Больше не увидишь ты меня. Твои моторы во сне мне снятся, Твой стан в глазах всегда стоит. Мой брат любимый, я погибаю, Крепче стой за Родину свою. До свидания. С приветом, Громова Уля. 15 января 1943 г. «

НАДПИС І. О. ЗЕМНУХОВА

Не позднее 15 січня 1943 г.

«Дорогие мама и папа! Нужно все перенести стойко! Привет от любящего вас сына Земнухова. «

ЗАПИСКА Л. Г. ШЕВЦОВОЇ

Січень 1943 г.

«Здравствуйте, мамочка и Михайловна! Мамочка, вам уже известно, где я нахожусь... Прости меня за все, может быть, я тебя вижу в последний раз, а отца уж наверно не увижу. Мама, передайте привет тете Маше и всем, всем... Не обижайся, с тем до свидания. Твоя дочурка Любаша. «

НАДПИСИ Л. Г. ШЕВЦОВОЇ 7 лютого 1943 г.

«Мама, я тебя сейчас вспомнила. Твоя Любаша. Прошу простить меня. Взяли навеки. Л. Г. Шевцова»

Не позніше 9 лютого 1943 г.

«Прощай, мама, твоя дочь Любка уходит в сырую землю. «

З першою групою підпільників відвезли до шурфу Лютикова. Разом з комсомольцями він співав стару революційну пісню «Замучений важкої неволею». В'язнів виводили невеликими партіями.

Лунала автоматна черга, в шурф падали вбиті і поранені. І кожен перед смертю кидав в обличчя ворогам слова ненависті і презирства.

9 лютого в місті Ровеньки в Гримучому лісі були розстріляні Олег Кошовий, Любов Шевцова, Семен Остапенко, Дмитро Огурцов, Віктор Суботін, ще 4 людини були розстріляні в інших районах. Усіх молодогвардійців перед смертю піддавали тортурам і катуванням.

14 лютого 1943 місто Краснодон був звільнений Червоною Армією.

Розправи в Краснодоні вдалося уникнути дванадцяти молодогвардійцям.

Лише вісім членів «Молодої гвардії» пережили Велику Вітчизняну війну.

1.4 Нагороджені

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1943 Уляні Громовій, Івану Земнухову, Олегу Кошовому, Сергію Тюленіну, Любові Шевцовій було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Згодом, 5 травня 1990 року, це звання було присвоєно також командиру підпільної організації Івану Туркеничу.

Три учасники «Молодої гвардії» нагороджені орденом Червоного Прапора, 35 – орденом Героя Вітчизняної війни 1-го ступеня, 6 – орденом Червоної Зірки, 66 – медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеня.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 грудня 1960 В. І. Третьякевіч посмертно нагороджений орденом Героя Вітчизняної війни I ступеня.

Після звільнення Краснодона військами Радянської Армії почалося розслідування злочинів окупантів. Протягом багатьох днів при величезному скупченні народу витягували з шурфу тіла загиблих молодогвардійців.

З акту районної комісії з розслідування злодіянь фашистів у Краснодонському районі, скоєних у період з 20 липня 1942 по 14 лютого 1943 року:

«15, 16 і 31