Мовностилістичні особливості „Слова про закон і благодать” Іларіона

Цілком закономірно, що текст релігійного змісту досить яскраво ілюструє й розгорнену антитезу, побудовану на основі протиставлення лексем людина – Бог і похідних від них: 1) Перед віком од Отця народжений, єдинопрестольний Отцю, єдиносущний із Ним, як сонячне світло, зійшов на землю, одвідав людей своїх, не одлучившись од Отця, і втілився од дівиці чистої, безмужньої і безскверної, ввійшовши в неї, як сам відає, і, плоть прийнявши, вийшов, як і ввійшов, єдиним будучи у Трійці, у двох єствах − божество і людськість; 2) Вповні людина, бо влюднився, а не привидівся, і вповні Бог по божеству, а не проста людина. Показав на землі він і Боже, і людське. Бо, як людина, утробу материну розтяв і, як Бог, вийшов, дівства не пошкодивши. Як людина, материне молоко приймав, і, як Бог, приставив ангелів з пастухами співати „Слава в вишніх Богу”. Як людина, сповився у пелюшки, і, як Бог, волхвів звіздою вів. Як людина, лежав у яслах, і, як Бог, од волхвів дари і поклоніння приймав. Як людина, тікав у Єгипет, і, як Богу, рукотворіння єгипетські поклонилися Йому. Як людина, прийшов на хрещення, і, як Бога, Йордан устрашився Його і потік назад. Як людина, роздягтись, увійшов у воду, і, як Бог, од Отця послух прийняв: „Се син мій улюблений. Як людина, постився сорок днів, голод терплячи, і, як Бог, переміг спокусника. Як людина, йшов на весілля в Кану Галілейську, і, як Бог, воду у вино перетворив. Як людина, на кораблі спав, і, як Бог, заборонив море вітрам хвилювати, і послухали ті Його. Як людина, по Лазарю просльозився і, як Бог, воскресив його з мертвих. Як людина, на осля сів, і, як Бога, величали Його: „Благословенний той, хто гряде в ім’я Господнє! ” Як людина, розп’ятий був і, як Бог, своєю владою разом із Ним розп’ятого впустив у рай. Як людина, оцет п’ючи, випустив дух і, як Бог, сонце мороком закрив і землею потряс. Як людина, в труну покладений був і, як Бог, пекло зруйнував і душі звільнив. Проілюстрована антитеза має на меті продемонструвати зростання безпосередньої божественної участі в людській історії, яка розподіляється на період „язичницький”, період „іудейського закону” і завершальний період християнської „благодаті та істини”.

Проста антитеза ілюструється власне лексичним, лексико-синтаксичним та синтаксичним протиставленням. Власне лексичне протиставлення забезпечується здебільшого використанням різних типів антонімів, що репрезентують однорідні сурядні ряди. Згідно з сучасними науковими уявленнями типологія семантичних протилежностей у „Слові про закон і благодать” представлена такими парадигмами: а) контрарна протилежність, що виражає крайні симетричні члени упорядкованої множини, між якими існує середній, проміжний складник, що називається мезоніном: Не тим тільки явив сущу в ньому до Бога любов, подвигнувся ще, заповідаючи по всій землі своїй людям хреститися в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, і ясно і велегласно в усіх городах славити Святу Трійцю і всім бути християнами, малим і великим, рабам і вільним, юним і старим, боярам і простим, багатим і вбогим (пор. : малий – середній – великий; юний – молодий – старий; багатий – бідний – убогий) ; б) комплементарна протилежність, що маніфестує відношення між протиставними видовими поняттями, які доповнюють одне одного до родового поняття і за своєю природою є максимальними, граничними: 1) До людей, що жили на землі, в плоть одягнувшись, прийшов той, а до сущих у пеклі розп’яттям і в труні лежанням зійшов, аби і ті і ті, і живі й мертві, пізнали одвідини Його і Божий прихід і зрозуміли, що і для живих, і для мертвих міцний і сильний Бог є; 2) І нам, що були раніше наче звірина і скотина, не розуміючи, де праве, а де ліве, до земного прикуті, анітрохи про небесне не дбаючи, послав Господь заповіді, які ведуть у життя вічне; 3) І Христова благодать усю землю обняла і, як вода морська, покрила її. І все старе, зістаріле заздрістю іудейською, одхиливши, нове держить (пор. : живий – мертвий; праве – ліве; старе – нове) ; в) векторна протилежність, що характеризує протиставлення різних за своєю спрямованістю дій, рухів, координат: Усім же тим, хто не славить, хто не хвалить Його, хто не поклоняється величі слави Його, хто не дивується невичерпному людолюбству Його, Бог наш на небесі і на землі що схоче, те і зробить (пор. : на небесі – на землі) ; г) конверсивна протилежність, що описує певні семантичні