Науковий вісник «Асканія-Нова»

O' 0,0677 0,0233 0,0075 0,0075 0,0048

Q' 0,0470 0,0412 0,0792 0,0603 0,0742

G'' 0,0917 0,0698 0,0651 0,0440 0,0478

b 0,1938 0,1909 0,1472 0,1407 0,1220

Голів 436 838 530 398 209

Всього В-алелів 42 55 67 60 52

Основних алелів 20 22 19 20 21

Частота основних алелів

0,9036

0,8470

0,8104

0,8129

0,8679

Са 0,0878 0,0707 0,0592 0,0571 0,0612

Na 11,39 14,14 16,89 17,51 16,34

Наведені експериментальні дані свідчать про те, що в популяції постійно проходять структурні перебудови алелофонду, які супроводжуються елімінацією одних алелів та збільшенням або зменшенням концентрації інших. Водночас для даного типу в перших чотирьох поколіннях виявлено зростання рівня гетерозиготності. Це підтверджується збільшенням загальної кількості виявлених алелів у наступних поколіннях, а також зменшенням значень коефіцієнта гомозиготності (Са) та підвищенням значень показника рівня поліморфності популяції (Na). Виявлена закономірність запобігання збільшення ступеня гомозиготності та збереження необхідного рівня генетичної мінливості являє собою в даному випадку, на нашу думку, один з проявів презиготичного відбору, а також є наслідком застосування селекціонерами інтенсивних селекційних заходів із залученням різноманітного генофонду в процес створення і формування генеалогічної структури жирномолочного типу. Тільки в останньому п’ятому поколінні, після апробації, в зв’язку з поставленим завданням консолідувати внутріпородні типи та червону молочну породу в цілому, за всіма інтегрованими показниками імуногенетичної оцінки рівня поліморфності спостерігається тенденція до підвищення параметрів гомозиготності та однорідності створеного селекційного формування.

В свою чергу наявність неоднакової мінливості структури популяції жирномолочного типу за алелями ЕАВ-локусу в ряду суміжних поколінь підтверджують індекси імуногенетичної подібності,генетичні дистанції та коефіцієнти асоціації (табл.6).

 

         Таблиця 6. Повторюваність імуногенетичної структури

                             популяції жирномолочного типу

 

Порівнювані покоління r d DN S

F1 – F2 0,9375 0,1037 0,0645 0,5400

F1 – F3 0,9294 0,1139 0,0732 0,5139

F1 – F4 0,7894 0,1819 0,2365 0,5000

F1 – F5 0,6387 0,2353 0,4483 0,3768

F2 – F3 0,9608 0,0748 0,0400 0,4571

F2 – F4 0,8802 0,1263 0,1276 0,4044

F2 – F5 0,7040 0,1983 0,3510 0,3750

F3 – F4 0,8713 0,1224 0,1378 0,6076

F3 – F5 0,7149 0,1854 0,3356 0,4286

F4 – F5 0,8722 0,1233 0,1368 0,5067

 

Динаміка імуногенетичної структури жирномолочного типу червоної молочної породи свідчить про закономірне збільшення генетичних відмінностей між більш віддаленими поколіннями і, навпаки, при порівнянні суміжних поколінь спостерігаються найбільш високі значення індексів імуногенетичної подібності та коефіцієнтів асоціацій і одночасно, в таких випадках, генетичні дистанції виявляються на самому низькому рівні. Аналогічні закономірності виявлені в інших племзаводах південного регіону в стадах червоної молочної, англерської, червоної датської та голштинської порід.

Наші експериментальні та літературні дані визначають те,що динамічні зміни структури популяцій за алелями груп крові обумовлені рядом факторів, до яких насамперед відносяться система племінної роботи в стаді, чисельний склад та генотипові особливості бугаїв-плідників, інтенсивність використання окремих з них, ступінь кореляції алельних типів з генами селекційних ознак, генетико-автоматичні процеси та особливості підбору батьківських пар, тобто превалюючими є фактори генетико-селекційного характеру.

Висновки. Зональний і внутріпородні типи української червоної молочної породи за структурою антигенофонду і алелофонду характеризуються наявністю різноманітності та диференціації, що вказує на імуногенетичну специфічність і оригінальність генофонду створених внутріпородних селекційних формувань.

Встановлена висока ефективність застосування молекулярно-генетичних маркерів для оцінки структури генофондів і аналізу мікрофілогенетичних процесів вказує на доцільність подальшого удосконалення та консолідації породи і типів на основі системного довгострокового імуногенетичного моніторингу.   

 

 

1. Генетика, селекция и биотехнология / [ М. В. Зубец,  В. П. Буркат, Ю. Ф. Мельник и др. ]; под ред. М. В. Зубца, В. П. Бурката. – К.: БМТ, 1997. – 722 с.

2. Г. Н. Сердюк. Группы крови сельскохозяйственных животных и эффективность их использования в селекции / Г. Н. Сердюк, А. Г. Каталу-пов // Зоотехния. – 2008. - №8. – С. 8-11.

3. Наукові і прикладні аспекти генетичного моніторингу у тваринництві / В. П. Буркат, М. Я. Єфіменко, Б. Є. Подоба [та ін.] // Вісник аграрної науки. – 2003. - №5. – С. 32-40.

4. Актуальні питання використання імуногенетичних маркерів у селекції сільськогосподарських тварин / [ В. І. Вороненко,   В. М. Іовенко,   В. Г. Назаренко та ін. ] // Збірник наукових праць ІТСР. – Нова Каховка: ПИЕЛ, 2006. – С. 122-132.

5. Імуногенетичні особливості порід молочної худоби південного регіону України / [ В. І. Вороненко, В. Г. Назаренко, А. В. Вороненко,             та ін.] // Збірник наукових праць ІТСР. – Нова Каховка: ПИЕЛ, 2006. – С. 133-142.

6. В.Г. Назаренко. Імуногенетичні особливості ліній та споріднених груп голштинізованого типу української червоної молочної породи /            В. Г. Назаренко, Г. М. Хлюст // Науковий вісник національного аграрного університету. – 2005. – Вип. 85. –