Найдоцільніші форми роботи з дітьми щодо застосування творів українського народного мистецтва для всебічного розвитку дітей дошкільного віку

 

У житті суспільства в процесі постійного розвитку духовної культури незмінну роль відіграє мистецтво. Унікальні особливості цього виду духовно-практичної діяльності базуються на тому, що людина завдяки мистецтву не тільки набуває знань про світ, але й засвоює емоційно-ціннісні відношення до себе і оточуючих, відкриває для себе дійсність як світ, сповнений особистісними цінностями. Це відкриття «людяності» світу кожна окрема особистість робить завдяки тому, що в художньо-творчій діяльності створені для сприйняття та інтерпретації твори мистецтва, вона збагачується суспільно-історичним досвідом, який переживає як власний. Дитина залучається до загальнолюдських цінностей і вільно створює свій духовний світ за законами краси та гармонії. Таким чином, мистецтво розвиває в людині універсальну здатність до творчого удосконалення будь-якої діяльності. Тому головною метою естетичного виховання дітей є розвиток у них творчих здібностей та естетичного ставлення до навколишнього, основою якого є чуттєве сприйняття світу в різних його проявах, емоційне проникнення в стан явищ та предметів, співпереживання своєї причетності до нього.

Сучасне дошкільне виховання ґрунтується на засадах народної педагогіки й національної культури, сучасних досягнень науки і надбань світового педагогічного досвіду та родинного виховання. Педагогічний процес у сучасному ДНЗ перебудовується і набирає особистісно-орієнтованого художньо-творчого спрямування. Переорієнтація виховного процесу на особистість дитини зумовлює необхідність дотримання певних дидактичних принципів:

гуманізації системи естетичного виховання;

національної спрямованості виховання;

наочності і доступності творів мистецтва;

співробітництва і співтворчості вихователя і дитини;

диференціації навчання;

оптимізації навчально-виховного процесу;

розвиваючого характеру естетичного виховання;

поєднання різних форм організації навчання, методів і засобів відповідно до завдань і змісту;

єдності навчання і формування самостійної художньо-творчої діяльності дітей в організації естетичного виховання, зокрема, здійснення його на національному ґрунті.

Для виконання основних навчально-виховних завдань передбачені наступні основні види занять:

малюнок з натури (малюнок, живопис) ;

малювання на теми й ілюстрування (композиція) ;

ліпка;

аплікація з елементами дизайну;

бесіди про образотворче мистецтво і красу навколо нас;

конкурси, творчі вечори з батьками тощо.

Особлива увага приділяється практичним роботам, перед виконанням яких дітей ознайомлюють з репродукціями картин відомих художників, зразками народних виробів (вишивкою, писанкою, розписом). У кінці вивчення кожної теми варто проводити виставки-конкурси виготовлених робіт.

В основу роботи з творами українського народного мистецтва покладено:

тематичний принцип планування матеріалу, який враховує інтереси дітей, їх вікові особливості;

єдність виховання і освіти, поєднання практичної роботи з розвитком здібностей сприймання і розуміння творів мистецтва, прекрасного и потворного у оточуючій дійсності та в мистецтві;

система творчих завдань на основі ознайомлення з народним декоративно-прикладним мистецтвом як важливий засіб етичного і естетичного виховання;

система міжпредметних зв’язків (музика,, поезія, живопис), що дозволяє відчути практичний напрямок занять, їх зв' язок з життям;

спрямованість змісту програми на активний розвиток у дітей емоційно-естетичного і етично-оцінювального відношення до дійсності, емоційного відгуку на красу оточуючих предметів, природи.

Малювання за темами – це малювання композицій за темами оточуючого життя, ілюстрування сюжетів літературних творів, яке здійснюється по пам' яті та за уявою. Важливим засобом виразності у сюжетному малюнку є колір. Діти знайомляться з особливостями симетричної і асиметричної композиції і дізнаються про засоби художньої виразності, необхідній для передачі стану спокою або руху в малюнку. У процесі малювання за темою удосконалюються і закріплюються навички грамотного зображення пропорцій, об'єму, просторового розміщення, освітленості, кольору предметів.

Навчання декоративній роботі здійснюється в процесі виконання творчих декоративних композицій. Роботи виконуються на основі декоративної переробки форми та кольору реальних об'єктів – листя, квітів, метеликів, жуків та інше, діти починають малювати олівцем, а потім продовжують роботу пензлем, самостійно застосовуючи елементарні прийоми народного розпису, розпису по тканині, холодного і гарячого батіка.

У змісті декоративної роботи розкривається значення народного мистецтва як могутнього засобу естетичного і патріотичного виховання. Прості і красиві художні вироби народних майстрів допомагають привити дітям любов до рідного краю, вчать їх бачити і любити природу, цінувати традиції рідних місць, поважати працю дорослих. Діти знайомляться з творами народного декоративно-прикладного мистецтва, відвідують майстер-класи народних майстрів.

На заняттях ліпленням формується об'ємне бачення предметів, осмислюються пластичні особливості форми, розвивається відчуття цілісності композиції. Цей вид художньої творчості використовується не як окрема тема, а як частина, елемент в декоративній роботі.

Аплікація – це складання зображення на основі склеювання його елементів з різноманітних шматочків паперу, тканини, засушеного листя дерев, соломки, фольги тощо. До цього розділу входить складання кольорових наклеєних малюнків (аплікацій) сюжетних композицій із різного матеріалу.

Таким чином, зміст розділів забезпечує цілісний вплив на особистість дитини.

Відзначимо основні прийоми і методи роботи з дітьми у процесі ознайомлення з творами народного мистецтва:

1. Виховання інтересу до національної культури, втіленої у народних традиціях, образотворчого мистецтва: живопис, графіка, скульптура; різноманітних жанрів народного декоративно-прикладного мистецтва: кераміка і художнє скло, декоративний розпис, килими, тканини, метал, шкіра, одяг, писанки; народного музичного фольклору: колискова пісня, заклички, гумористичні співаночки; народних обрядів та календарних звичаїв: весняні та літні хороводи, різдвяні вітання, щедрівки, колядки, великодні