Найдоцільніші форми роботи з дітьми щодо застосування творів українського народного мистецтва для всебічного розвитку дітей дошкільного віку

Основне заняття циклу – творче. Воно дає дошкільникам найбільшу насолоду, адже діти малюють за задумом у межах визначеної теми. Якщо перша зустріч здивувала і створила на них враження, дві наступні дали збагнути таємниці і відтворити їх на аркуші паперу, то заключна частина дала змогу осягнути всю тему і пропустити її крізь себе, виразити своє ставлення, свої почуття в малюнку.

Кожний цикл включено в систему занять у певній послідовності – так, щоб чергувалися різні види робіт.

Необхідною умовою є атмосфера на заняттях з малювання. Установлений академічний стиль має поступатись їй місцем, адже лише розкута дитина здатна глибоко відчути і передати свої почуття.

Діти закінчують свої роботи неодночасно. Хто закінчив – вільний. він досяг мети і тепер може спостерігати за дітьми, за діями товаришів, оцінювати їх результати. Вони не повинні залишити студію не розглянувши всі малюнки. Той, хто глибоко занурився у роботу, має право закінчити її. Від того, чи закінчують юний художник своє творіння, залежить його дальше ставлення до роботи. Незакінчений малюнок, перерваний процес – небезпечні. Вони можуть спричинити байдуже ставлення до малювання.

Пошук технологій навчання та виховання дітей, які сприяли б творчому зростанню особистості, – одне з найголовніших завдань сучасної дошкільної педагогіки.

Ми систематично використовуємо у своїй діяльності завдання за ТРВЗ, що сприяє оволодінню дітьми методами пошуку нового, розвитку системного та діалектичного мислення, розвитку творчої уяви, фантазії, зниженню психологічної інерції.

У нашій роботі позитивно зарекомендували себе такі методи і прийоми: розвивальні ігри й вправи, проблемні запитання, проблемно-пошукові ситуації, експериментальні дослідження, систематичні спостереження, логічні задачі тощо.

Створення атмосфери творчості, пошуку нового – одна з умов побудови навчально-виховного процесу у нашому дитсадку, яка складається з таких складових:

високий рівень сформованості елементарних пізнавальних процесів;

високий рівень активного мислення;

високий рівень організованості і цілеспрямованості пізнавальних процесів.

З огляду на це ми спрямовуємо розвиток дитини за напрямками:

а) дитина пізнає, сприймає та засвоює довкілля;

б) дитина впливає на довкілля;

в) дитина набуває здатності до орієнтації та саморегуляції; в неї формується особистісний підхід, до явищ, середовища, вчинків, а знання стають практично спрямовані.

Важливим є вміння вихователя повсякчас ставити дитину в такі умови, коли вона самостійно приймає рішення. У центрі уваги повинна перебувати не середня дитина, а кожна дитина як особистість у своїй унікальності.

Алгоритм дій технологій підведення дитини до творчості:

діяльність дитини не повинна регламентуватись, а її процес повинен бути організований так, щоб у ньому були елементи творчості;

потрібно викликати інтереси, крізь які проходять усі зовнішні впливи, породжуючи внутрішні стимули, що є збудниками активності особистості.

Розглянемо типові і особливі форми роботи з дітьми з ознайомлення їх з творами народного мистецтва.

1. Форми роботи з ознайомлення дітей дошкільного віку з українським народним одягом.

Дітей усіх вікових груп (починаючи з другої молодшої групи) знайомлять з українським національним одягом, як жіночим, так і чоловічим.

З другої молодшої групи ознайомлення дітей з національним одягом доцільно зробити на ляльках одягнених у національні костюми.

Середня група – проводять заняття на яких дітям показують натуральні моделі українського одягу (чоловічі, жіночі, дитячі). Одягають дітей в костюми, працівників ДНЗ, батьків.

Старша група – показують альбоми українського одягу, ознайомлюють їх з регіональним одягом. Влаштовують виставки одягу (можна провести свято або відвідати музей в ДНЗ).

2. Форми роботи з ознайомлення дітей молодшого дошкільного віку з українською народною іграшкою.

Ознайомлення з народною іграшкою слід починати з молодшої групи. Показують її підчас читання творів усної народної творчості, декоративного малювання, ігрової діяльності.

З дітьми розглядають кутські, косівські іграшки, забавляються свищиками, сопілкою. Дітей знайомлять з найпростішими іграшками різних регіонів (1 мол. група – музичні народні інструменти: скрипки, дудочки, сопілки, вуркала (гудок із дерева), деркачі, іграшки-пищики, глиняні свищики у вигляді пташечок (голуб, зозулька), коників, баранців; 2-га мол. група – лялька – українка з віночком й у вишиванці, ляльки в різних вбраннях, вершники на конях, музиканти, млинок, цурки, дзиги, глиняний свищик, глиняні чи гіпсові іграшки, іграшковий посуд (макітра, цеберко, глечик), тварини та птахи (собака, баранчик, конячки, цапок, зайчик, вовчик, осел, качка, голуб, курка, півень).

Вихователь не тільки розповідає про іграшки, а й залучає дітей до зображення елементів окремого розпису: мазків, крапочок, рисочок. Всі заняття супроводжуються читанням творів українського фольклору, народними хороводними іграми з цими іграшками.

Використовуються наступні методи:

наочні: демонстрація (розгляд різних іграшок з дерева, глини тощо) ;

словесні: бесіда, розповідь вихователя, читання творів художньої літератури;

практичні: ігри (використання народних іграшок з тканини, дерева, глини в іграх дітей тощо).

3. Форми роботи з ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з народними промислами та ремеслами українців.

Засоби і методи цієї роботи традиційні: розповіді вихователя; використання творів художньої літератури; показ народних іграшок, виробів народних майстрів, предметів побуту тощо; ігрові заочні екскурсії-подорожі; узагальнюючі заняття, що підсумовують знання дітей про народні промисли та ремесла.

Цікавим є прийом на закріплення знань про народні ремесла – створення ігрової ситуації (або проведення розваги, наприклад «Ярмарок»).

Дидактичні ігри: «Що з чого зроблено?», «Вгадай вид на-родного ремесла», «Розкажи про виріб, який найбільше сподобався», «Який візерунок кращий?», «Де знаходив майстер кольори та візерунки?», «Знайди знайомі рослинні-елементи у візерунках», «Що нагадують ці ягоди?», «Чиї це пелюсточки і листочки?», «Відшукай геометричні фігури в орнаментах».

Доцільно провести ряд тематичних занять та бесід за такою орієнтовною тематикою: «І на тім рушничкові... «, «Чарівна витинанка», «Зачароване веретено», «При гончарному крузі».

Також слід використовувати народний фольклор – приказки та прислів’я, казки.

Для дітей цікавою буде зустріч з народними умільцями, (якого можна запросити на заняття) розповідь майстра про ремесло, виготовлення виробів разом з майстром.

4. Особливості ознайомлення дітей дошкільного віку з побутом українців (інтер’єр житла, посуд, кухня).

Знайомство дітей з хатнім інтер’єром, подвір’ям, посудом починають з молодшої групи. З побутом знайомлять дітей в повсякденному житті: сюжетно-рольвих іграх, іграх-драматизація, під час бесід, на екскурсіях-оглядах, при проведенні свят та обрядів, створенні ігрових ситуацій; знайомлення з кухнею проводиться, також під час обіду.

Тематика занять залежить від віку дітей. Це можуть бути, наприклад, у молодшій групі такі заняття, як «Мамина (чи бабусина) світлиця», «Садок вишневий коло хати», «З бабусиної скрині»; у середній групі: «Виставка посуду», «Виставка українського одягу». «Чорнобривців насіяла мати» і т. ін.

З дітьми старшого дошкільного віку тематика занять ускладнюється, їх знайомлять у доступній формі з історією українського села, будівлями, оселями, подвір'ями, речами домашнього вжитку, посудом, одягом (традиційним, буденним, святковим), національними стравами (борщ, крученики, галушки, вареники, узвар). Орієнтовні теми занять: «Село в нашій Україні, неначе писанка село», «Подорож до прадіда та прабабусі», «Лелечине гніздо», «Про що нам скриня розповість?», «Гостинність українського дому», «Святкові вечорниці» і т. ін.

Ознайомлення дітей з традиціями української національної кухні починають з другої молодшої групи. Дітей знайомлять з поняттям «українська національна кухня», дають елементарні знання про українську їжу.

Дітям розповідають про українські страви (український борщ, галушки, вареники, бринзу). Дають поняття про обрядову їжу (коровай, кутя, паска тощо). (Наприклад: Під час обіду дітям подали пшеничну кашу, вихователь розповідає, про те, що колись козаки завжди їли цю кашу перед тим як мали йти в похід. В народі кажуть, що пшенична каша дає сили і здоров’я, а пшениця козака оберігала від злих духів, кулі і шаблі).

У старших групах ознайомлюють із стародавніми стравами.

5. Специфіка використання українських народних казок в різних формах роботи з дітьми дошкільного віку.

Казки сприяють розвитку в дітей творчої уяви, логічного мислення. Слухаючи казки, які розповідають дітям дорослі, діти й самі прагнуть складати казки. Казки впливають на естетичне виховання дітей, особливо якщо вони розповідаються в незвичній, казковій обстановці, в чарівній кімнаті казок.

Види занять з казкою: читання; розповідання; переказування; бесіди (на морально-етичні теми; за змістом казки; за змістом ілюстрацій та репродукцій художніх картин на казкові сюжети) ; театралізація-розігрування та показ казки вихователем; драматизація-розігрування в ролях знайомої діям казки; відтворення характерних рис героїв; ігри за сюжетами знайомих казок; перегляд казок; узагальнюючі бесіди за казками «в гостях у казки»; тематичні розважальні заняття «бабусині казки»; дидактичні ігри «з якої казки герой?»; свято казки в днз тощо; молодший дошкільний вік – казки про тварин; старший – чарівні та соціально-побутові казки.

Проблема формування творчого потенціалу дитини є складною, багатоаспектною і разом з тим дуже важливою для сучасної психолого-педагогічної науки та практики освітньої галузі. Розумне поєднання, врахування різних аспектів цієї спільної проблеми дозволить досягти успіху в розвитку дитячої творчості, розвитку особистості в цілому.

Отже, навчально-виховний процес у дошкільних навчальних закладах має будуватися на принципах інтеграції родинного і суспільного дошкільного виховання, на засадах національної культури, творів народного мистецтва у поєднанні з передовими надбаннями світового досвіду.