Нестаціонарне обслуговування літніх та старих громадян. Територіальні центри соціального обслуговування громадян

 

1. Нестаціонарне обслуговування літніх та старих громадян. Терито-ріальні центри соціального обслуговування громадян

2. Стереотип старості в суспільстві

Список використаної літератури

 

 

Соціальне обслуговування включає в себе стаціонарні, напівстаціонарні та нестаціонарні форми.

Основні принципи діяльності в сфері соціального обслуговування старих людей такі:

врахування прав людини і громадянина;

надання державних гарантій;

забезпечення рівних можливостей в одержанні соціальних послуг, і їх доступності для старих людей;

наступність, поступовість, доступність всіх видів соціального обслуговування;

орієнтація соціального обслуговування на індивідуальні потреби.

Держава гарантує літнім і старим людям можливість одержання соціальних послуг на основі принципу соціальної справедливості незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, місця проживання.

До нестаціонарних форм соціального обслуговування входить соціальне обслуговування за місцем проживання, термінове соціальне обслуговування, соціально-консультативна допомога, соціально-психологічна допомога. Нестаціонарні форми соціального обслуговування створені для надання соціальної допомоги і обслуговування старих людей, що надають перевагу звичній для них домашній обстановці.

Основні соціальні послуги, що здійснюються за місцем проживання такі:

організація харчування і доставка продуктів додому;

допомога у придбанні медикаментів, продовольчих і промислових товарів першої необхідності;

сприяння в організації медичної допомоги та інших правових форм;

підтримка умов проживання у відповідності з гігієнічними вимогами;

організація різних соціально-побутових послуг в залежності від умов проживання;

допомога в оформленні різних документів;

допомога в оформленні у стаціонарний заклад соціального обслуговування.

Право на соціальне обслуговування мають жінки старші 55 років та чоловіки старші 60 років, що потребують постійної чи часткової допомоги у зв’язку з неможливістю самостійно задовольнити свої життєві потреби.

Практично в кожному місті та районі функціонують територіальні центри соціального обслуговування, які опікуються непрацездатними громадянами (порівняно з 1997 р. їх кількість у 2002 р. збільшилася з 530 до 753, у 2008 до 976). Вони обслуговують понад 402 тис. осіб, у тому числі 36 тис. інвалідів війни. Органи праці та соціального захисту населення обслуговують близько 260 тис. одиноких інвалідів, з них майже 137 тис. отримують послуги в територіальних центрах.

Територіальний центр соціального обслуговування є спеціальною установою, яка надає послуги громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності та соціальної активності.

Територіальні центри мають у своїй структурі: відділення соціальної допомоги вдома, відділення соціально-побутової реабілітації; відділення гуманітарної та благодійної допомоги; відділення організації харчування; відділення денного перебування; лікувально-оздоровчий комплекс; відділення медично-соціальної реабілітації; стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання; спеціальні житлові будинки для самотніх непрацездатних громадян; лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, дільниці, підсобні сільські господарства, у тому числі на госпрозрахунковій основі; дієтичні їдальні.

Напрямки роботи територіального центру: якісне надання різних видів (до 40) побутових, медично-соціальних послуг громадянам похилого віку відповідно до висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування; придбання та доставка товарів з магазину або ринку за рахунок обслуговуваних громадян, приготування їжі, доставка гарячих обідів, годування, у тому числі у пунктах харчування, їдальнях тощо; виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, відвідування хворих в закладах охорони здоров'я, здійснення лікувально-оздоровчих, профілактичних заходів та соціально-психологічної реабілітації, госпіталізація, консультування у лікарів та інших спеціалістів; створення умов для посильної праці, у тому числі навчання і трудової перекваліфікації громадян похилого віку; надання платних послуг через пункти побуту (хімчистка, прання білизни, ремонт одягу, взуття і побутової техніки, перукарські послуги тощо) ; оплата платежів; читання вголос преси; обробіток присадибних ділянок; оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату, будинку для ветеранів тощо; організація надання різних видів протезно-ортопедичної допомоги; оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним обслуговуванням підприємствами торгівлі, громадського харчування, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, колективними сільськогосподарськими підприємствами тощо; встановлення і підтримання зв'язків з підприємствами, установами та організаціями, де колись працювали підопічні, для надання їм допомоги.

 

 

Перш ніж вести мову про літніх людей, потрібно визначитися концептуально, тобто вирішити, кого відносять до цієї групи. Однак з перших кроків у цьому напрямку наука зіштовхується з соціальними міфами, помилковими уявленнями і навіть помилками. Адже літні люди – це не гомогенна субстанція, і в «групі людей похилого віку» можна виділити дуже різні підгрупи. Наприклад, вікові – від «молодих літніх» (60-70 років) до найстаріших (90 або навіть 100 років), гендерні – літні чоловіки і жінки похилого віку, причому і в тих, і в інших старіння проходить по-різному.

Одні літні живуть у мегаполісах, інших – у маленьких селищах або селах. Серед них є люди з вищою і початковою освітою, академіки і неграмотні, сімейні і самотні, професіонали і ті, хто все життя працював різноробочим. Врешті-решт, люди похилого віку розрізняються за ступенем збереження пізнавальної сфери: одні мають гарну пам'ять, увагу, здатність до подальшого розвитку і навчання, а в інших спостерігаються розумові порушення, сплутаність свідомості, депресія або деменція. Всі ці фактори впливають на те, як у людини проходить старіння, на її самосприйняття як особистості і як члена суспільства. Але впливають вони і на те, як