Нейропсихологічні порушення мови та фази реагування на злоякісні новоутворення і рак

Дисграфія, або аграфія (від грец. а – негативна частка і grapho – пишу) як нейропсихологічне порушення характеризується втратою здатності до письма при достатньому збереженні інтелекту і сформованих навичок письма. Може проявлятися в повній втраті здатності до письма, у грубому перекручуванні написання слів, пропусках, нездатності з'єднувати букви і склади.

 

 

Емоції і почуття – це відбиття об'єктивних відносин, у яких перебувають предмети і явища навколишньої нас дійсності. При цьому дані відносини людина суб'єктивно переживає як свої відносини до предметів і явищ, які викликали певні емоційні переживання. Емоції і почуття визначають те або інше відношення людини до зовнішніх або внутрішніх подразників, вони забарвлюють потребу особистості і є джерелом потреб. Емоції є і у тварин, але почуття – лише в людини. До почуттів відносять лише ті емоції, які інтелектуалізуються і визначаються включенням їх у структуру роботи другої сигнальної системи.

В основі класифікації емоцій лежать в основному дві ознаки: тривалість і ступінь виразності того або іншого почуття. Залежно від цього розрізняють настрій, пристрасть і афект. Настроєм називається тривалий емоційний стан, який не досягає значної інтенсивності і не має істотних коливань протягом досить тривалого періоду часу (від години до декількох днів). Пристрасть – досить тривала і водночас досить інтенсивна емоція, яка має для людини певну значимість, це стійке і сильне почуття. Сильна і тривала пристрасть може стосуватися задоволення і нижчих, і вищих потреб людини. Пристрасть визначається також елементами волі у своїй психологічній структурі, і ясно вираженою цілеспрямованістю.

Афект – гранично виражена, але короткочасна емоція, емоційний спалах, розряд. Афект завжди конкретно спрямований (наприклад, афект люті, гніву, горя і т. д.). Фізіологічний афект звичайно супроводжується бурхливою руховою реакцією, однак завжди перебуває під контролем свідомості, тобто в цьому випадку свідомість не затьмарена. Патологічний же афект являє собою короткочасне психотичний стан, раптове виникнення якого пов'язане з психотравмуючими факторами. У цьому випадку завжди є прояви порушеної свідомості. Слід також відзначити, що не може бути патологічного афекту без порушення свідомості.

До патології емоцій відносяться наступні.

Дисфорія (від грец. – подразнення, досада) – розлад настрою з перевагою сумно-злісного, похмуро-незадоволеного стану, який поєднується з дратівливістю, агресивністю, нерідко страхами (при алкоголізмі). Дисфорія епілептична виникає раптово у хворих епілепсією і характеризується схильністю до імпульсивних дій, розвитком марення або приграничного затьмарення свідомості, може передувати епілептичному припадку, слідувати за ним або бути його еквівалентом. При епілептичної дисфорії хворі роблять імпульсивні вчинки, вчиняють безглузде руйнування предметів, які потрапили у їх поле зору. Різновидом дисфорії є moros – похмурий, сварливий, буркотливий настрій.

Ангедонія (грец. – задоволення, насолода) – психічний розлад у вигляді втрати почуття радості, насолоди. Даний розлад пов'язаний зі зниженням емоційного резонансу.

Адинамія (від грец. – безсилля) – зменшення або повне припинення рухової активності організму.

Деперсоналізація депресивна – це тією чи іншою мірою виражена психічна анестезія почуттів. Anaestesia psychica dolorosa (втрата всіх почуттів) представляє вищий ступінь виразності психічної анестезії. Тут найбільш характерним феноменом є почуття втрати вищих емоцій – почуттів до людей, подіям, природі, почуттів радості або суму. У початковій стадії або при легких формах цього розладу переважає відчуття емоційної недостатності, притупленості. Подальший розвиток психічної анестезії характеризується появою болісного почуття втрати почуттів, втрати емоційного резонансу. Хворі при цьому суб'єктивно переживають повну нечутливість до близьких людей, втрату здатності відчувати задоволення і невдоволення, у тому числі й від фізіологічних актів, а також радість, любов, ненависть або смуток. Хворі образно називають себе «живими мерцями».

Поряд з аутодеперсоналізацією (до якої відноситься депресивна деперсоналізація) є і соматопсихічна деперсоналізація, яка проявляється у відчутті втрати тілесних почуттів.

Туга – пригнічення духу, томління душі, болісний смуток. Туга – це важке, гнітюче почуття, душевна тривога у поєднанні зі смутком і пригніченістю.

Тужливість – подавлений душевний стан.

Меланхолія – похмурий тужливий настрій, коли все представляється в темному світлі і супроводжується прагненням до самоти.

Тривога – тяжке занепокоєння, яке характеризується особливо болісним відчуттям – як фізичним, так і розумовим (ментальним), що супроводжується очікуванням майбутньої небезпеки. Може виглядати просто як тяжке занепокоєння і бути хворобливим за своєю природою доповненням до суб'єктивно неприємного емоційного стану страху, спрямованого в майбутнє, при відсутності реальної загрози або небезпеки.

Апатія – повна байдужість, байдужість до всього навколишнього і свого положення. При цьому ніщо не викликає інтересу, емоційного відгуку.

Ейфорія (маніакальний афект) – підвищений радісний настрій. Це веселість, пасивна радість, почуття чудового здоров'я, сили, безтурботне блаженство. Усе при цьому здається в рожевому світлі, домінує оптимізм.

Манія – вищий ступінь виразності підйому настрою. При цьому відзначається посилення потягів, невтомна діяльність, прискорення мислення і мови, поверховість суджень, багатомовність, загострення пам'яті. У цьому випадку переоцінка доходить до надцінних або гіперьолізованих ідей величі.

Гіпомания – розлад настрою, коли маніакальний афект і його інтенсивність не виражені.

Екстаз – підвищений настрій, переживання захвату, незвичайного щастя, часто поєднується з проголошенням людиною гарної промови.

Морія – підвищений настрій, який поєднується з безглуздістю у поведінці, пустотливістю. Спостерігається у олігофренів і при