Нобелівські лауреати-винахідники

 

1. Історія заснування Нобелівської премії, її вимоги

2. Винахідники-лауреати Нобелівської премії в галузі фізики

3. Винахідники-лауреати Нобелівської премії в галузі хімії

Список використаної літератури

 

 

Нобелівську премію засновано понад сто років тому шведським винахідником і промисловцем Альфредом Бернхардом Нобелем у 5 галузях: фізики, хімії, медицини та фізіології, літератури й справи миру. Увесь свій капітал (близько 31, 5 млн. шведських крон) учений призначив на її фінансування. Згідно з його волею, річний прибуток від цієї спадщини має ділитися на 5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися людству в різних сферах життєдіяльності.

Нобелівська премія присуджується щорічно за досягнення у таких галузях:

фізика – з 1900, Швеція;

хімія – з 1900, Швеція;

медицина та фізіологія – з 1900, Швеція;

економіка – з 1969, Швеція;

література – з 1900, Швеція;

захист миру – з 1900, Норвегія.

Нобелівська премія з економіки, офіційна назва «премія пам'яті Альфреда Нобеля», присуджується з 1969-го року Банком Швеції.

За статутом Нобелівського фонду, висувати номінантів можуть ряд осіб.

В області фізики й хімії:

члени (у тому числі іноземні) Королівської академії наук Швеції;

члени Нобелівських комітетів з фізики та хімії;

лауреати Нобелівських премій в області фізики та хімії;

постійно й тимчасово працюючі професори фізики та хімії університетів і вищих технічних шкіл Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії, а також Каролінського інституту (Стокгольм) ;

завідувачі відповідних кафедр щонайменше у 6 університетах або інститутах, обраних Академією наук;

інші вчені, від яких Академія вважає за необхідне прийняти пропозиції.

Вибір осіб, згаданих в останніх двох пунктах, повинен бути зроблений до кінця вересня кожного року.

В області фізіології і медицини:

члени Нобелівської асамблеї Каролінського інституту (Стокгольм) ;

члени (у тому числі іноземні) медичного відділення Королівської академії наук Швеції;

лауреати Нобелівських премій в області фізіології або медицини;

професори медичних установ Швеції, а також відповідні члени медичних установ або відповідної колегії з Данії, Фінляндії, Ісландії, й Норвегії;

особи, що займають відповідні пости щонайменше в шести інших медичних установах;

інші вчені, від яких Нобелівська асамблея вважає за необхідне прийняти пропозиції.

Вибір осіб, згаданих в останніх двох пунктах, повинен бути зроблений Нобелівським комітетом до кінця травня.

В області літератури:

члени Шведської академії, інших академій, інститутів і спільнот із аналогічними завданнями й цілями;

професори історії літератури та мовознавства університетів;

лауреати Нобелівських премій в області літератури;

голови авторських союзів, що представляють літературну творчість у відповідних країнах.

Нобелівська премія миру:

діючі й колишні члени норвезького Нобелівського комітету, а також радники, призначені Нобелівським інститутом;

члени національних парламентів й урядів різних країн, а також члени Міжпарламентського союзу;

члени Міжнародного арбітражного суду в Гаазі;

члени комісії постійного міжнародного бюро з питань миру;

члени й асоційовані члени Детройського міжнародного інституту;

професори університетів в області політичних наук, юриспруденції, історії та філософії

лауреати Нобелівських премій миру.

Премія пам'яті А. Нобеля в галузі економіки:

шведські й іноземні члени Королівської академії наук;

члени комітету меморіальної премії А. Нобеля в галузі економіки;

лауреати премій пам'яті А. Нобеля в галузі економіки;

постійно працюючі професори відповідних дисциплін університетів і вузів Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії й Норвегії;

завідувачі відповідними кафедрами принаймні шести університетів або інститутів, обраних для відповідного року Академією наук

інші вчені, від яких Академія вважає за необхідне прийняти пропозиції.

Рішення щодо вибору викладачів і вчених, зазначених у двох останніх пунктах, повинні прийматися щорічно до кінця вересня.

Нобелівські премії за винятком премії миру та премії з економіки вручаються щороку під час урочистої церемонії в Стокгольмі, Швеція, 10 грудня – в роковини смерті Альфреда Нобеля. Напередодні лауреати читають нобелівські лекції. Нобелівська премія миру та премія з економіки вручається під час аналогічної церемонії в Осло, Норвегія, теж 10 грудня. Після церемоній відбувається урочистий банкет.

 

 

Найбільшу кількість винаходів, за які була присуджена Нобелівська премія, зробили вчені-фізики, зокрема:

Гульєльмо Марконі (1909) – «За видатний внесок у створення бездротової телеграфії»;

Нільс Густав Дален (1910) – «За винахід автоматичних регуляторів, що використовуються у сполученні з газовими акумуляторами для джерел світла на маяках і буях»;

Ернест Орландо Лоуренс (1939) – «За винахід і створення циклотрона, за досягнуті за його допомогою результати, особливо за отримання штучних радіоактивних елементів»;

Персі Вільямс Бріджмен (1946) – «За винахід приладу, що дозволяє створювати надвисокі тиски, і за відкриття, зроблені у зв'язку із цим, у фізиці високих тисків»;

Фріц Церніке (1953) – «Премія за обґрунтування фазово-контрастного методу, особливо за винахід фазово-контрастного мікроскопа».

Дональд Артур Глазер (1960) – «За винахід бульбашкової камери»;

Деніс Габор (1971) – «За винахід і розробку голографічного методу»;

Герд Бінніг і Генріх Рорер (1986) – «За