Нобелівські лауреати-винахідники

Норман Рамзей (1989) – «За винахід методу роздільних коливальних полів і його використання у водневому мазері й інших атомних годинниках»;

Ріккардо Джакконі (2002) – «За створення рентгенівської астрономії й винахід рентгенівського телескопа»;

Віллад С. Бойл і Джордж Е. Сміт (2009) – «За винахід напівпровідникової схеми для отримання зображень – ПЗЗ-сенсора».

На батьківщині винахідника Гульєльмо Марконі та в сотнях інших країн у грудні 2009 р. відзначали 100-річчя його нагородження Нобелівською премією за винайдення радіо. Проникнення радіосигналів різної частоти через континенти й океани стало можливим на рубежі ХІХ і ХХ століть завдяки роботі італійського радіотехніка, маркіза Гульєльмо Марконі (Guglielmo Marchese Marconi).

«Між радіо-бумом 1890-х років і нинішнім бурхливим розвитком широкосмугового доступу існує очевидна паралель, – зауважив комісар ФКК США Роберт М. Макдауелл під час урочистої промови в Римі. – Обидві ці технології є дуже складними й містять величезний потенціал для науки та техніки.

При житті Марконі навряд чи усвідомлював масштаб значення своїх експериментів, котрі дозволили сьогодні повсюдно використовувати бездротовий радіозв’язок. Адже, сьогодні він є найбільш зростаючим сегментом ринку широкосмугового доступу”.

Пан Макдауелл зазначив, що сьогодні, як і за часів Марконі, комунікаційний ринок надзвичайно захоплюючий. Незабаром сотні мільйонів людей зможуть використовувати засоби зв’язку нового покоління.

“Революція в науково-технічному світі, яку започаткував Марконі, є дійсно приголомшливою, – додав комісар ФКК. – Так, наприклад, мобільні технології допомагають селянам знайти покупців продуктів господарської діяльності, у віддалених регіонах вдалось налагодити банківський зв’язок.

Нові використання радіочастот мають не тільки поліпшити якість життя людей, але відіграють важливу роль у забезпечені надійного засобу спілкування в надзвичайних ситуаціях. Отже, хоча він і не міг передбачити всіх можливих застосувань своїх досягнень, Марконі зробив величезний внесок у розвиток державної безпеки”.

Ернест Орландо Лоуренс (англ. Ernest Orlando Lawrence)  (8 серпня 1901, Кентон, Південна Дакота, США – 27 серпня 1958) – американський фізик, творець першого циклотрона, за що він був удостоєний Нобелівської премії 1939 – «За винахід і створення циклотрона, за досягнуті за його допомогою результати, особливо за отримання штучних радіоактивних елементів».

Відомий дослідженнями у ядерній фізиці, роботами із створення атомної бомби (Манхеттенський проект). Створив калутрон, спеціалізований мас-спектрограф, потрібний для розділення ізотопів урану. Ім'ям Лоуренса названо 103-й хімічний елемент Лоуренсій.

Персі Вільямс Бріджмен (англ. Percy Williams Bridgman)  (21 квітня 1882 – 20 серпня 1961) – американський фізик, з 1919 професор Гарвардського університету (США). Відомий своїми дослідженнями в галузі фізики високих тисків. Нобелівська премія з фізики за 1946. У філософії Бріджмен є одним з засновників операціоналізму – різновиду суб'єктивного ідеалізму.

Бріджмен народився в Кембриджі, США. Він вступив до Гарвардського університету в 1900 р., вивчав там фізику і з 1910 р. викладав в Гарварді, з 1919 р. як професор. В 1905 р. він почав дослідження деяких явищ при високих тисках. З-за поломки установки йому довелося змінити її, в результаті чого він винайшов новий блок, що дозволяє одержувати тиск до 100 тисяч атмосфер (10 ГПа). Такі тиски стали величезним досягненням у порівнянні з тими, які досягалися до того – 3000 атмосфер (0. 3 ГПа). Також його ім'я відоме у зв'язку з прокладкою Бріджмена і термодинамічним рівнянням Бріджмена.

За допомогою нової установки було досліджено безліч нових явищ, включаючи вплив тиску на електричний опір, а також поведінку рідин та твердих тіл при високих тисках.

Також Бріджмен відомий за дослідження електричної провідності металів і властивостей кристалів. Крім того, він писав книги по філософії сучасної науки, захищав концепцію операціоналізму. Також він був одним з 11 осіб що підписали маніфест Рассела-Ейнштейна.

Після виявлення у нього раку з метастазами Бріджмен здійснив самогубство – застрелився з мисливської рушниці. В передсмертній записці він написав: «Суспільство не повинно змушувати людину робити це своїми руками. Ймовірно це останній день, коли я ще здатний зробити це сам «. Згодом ця фраза часто цитувалась у дебатах на тему евтаназії.

Ріккардо Джакконі (іт. Riccardo Giacconi; 6 жовтня 1931, Генуя, Італія) – американський астрофізик італійського походження, член Національної АН США. Лавреат Нобелівської премії з фізики 2002 року; отримав половину премії «за створення рентгенівської астрономії і винахід рентгенівського телескопа». Другу половину премії отримали Раймонд Девіс і Масатосі Косіба «за створення нейтринної астрономії».

Ріккардо Джакконі народився в сім'ї Антоніо Джакконі, власника невеликої фірми, і його дружини Ельзи Канни Джакконі, вчительки фізики і математики. Коли Ріккардо Джакконі було вісім років, його батьки розлучилися, і він став жити зі своєю матір'ю в Мілані. Після захисту дисертації в 1954 у Міланському університеті, він отримав там місце асистента професора фізики. У 1956 перейшов працювати в університет штату Індіана в Блумінгтоні і в 1958 р. в Прінстонський університет. З 1959 року працював в Американській корпорації з науки і техніки (АКНТ) в Кембриджі – компанії, створеної Бруно Россі з метою проводити дослідження на державні кошти. У 1966 був прийнятий до ради директорів фірми та з 1969 став віце-президентом.

В 1970-1972 працював у Гарвардській обсерваторії. У 1973-1983 – професор астрономії Гарвардського університету і керівник відділу астрофізики високих енергій