Обладнання підприємств торгівлі

 

Сергєєва О. Р.   

  

 

ТЕМА 1. Основні напрямки розвитку технічного прогресу в торгівлі 

ТЕМА 2. Торгове вимірювальне обладнання 

ТЕМА 3. Обладнання для розрахунків з покупцями 

ТЕМА 4. Холодильне обладнання 

ТЕМА 5. Обладнання для подрібнення продуктів 

ТЕМА 6. Підйомно-транспортне обладнання 

ТЕМА 7. Торгові автомати 

ТЕМА 8. Обладнання для приготування і продажу напоїв 

ТЕМА 9. Обладнання для фасування та пакування товарів 

ТЕМА 10. Торгові меблі 

ТЕМА 11. Інвентар торгових підприємств 

ТЕМА 12. Торговий транспорт 

 

 

1. Значення науково-технічного прогресу (НТП) в торгівлі.

2. Основні напрямки розвитку НТП в торгівлі.

3. Визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і механізації.

 

 

НТП – це закономірний процес підвищення технічного рівня суспільного виробництва шляхом розвитку та удосконалення засобів праці, технології та організації виробництва на підставі використання досягнень науки і техніки.

НТП в торгівлі означає поступове застосування досягнень науки і техніки на підприємствах роздрібної та оптової торгівлі з метою покращення економічних та соціальних результатів їх праці.

Економічне значення НТП полягає в підвищенні продуктивності праці робітників торгівлі, збільшенні пропускної можливості торгових підприємств, товарообігу, доходів, зменьшенню кількості робітників, простоїв транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням, товарних втрат, втрат по тарі, витрат обігу.

Соціальне значення НТП виявляється в покращенні умов праці робітників торгівлі, полегшенні важких та трудомістких робіт, зменьшенні виробничого травматизму, прискоренні процесу обслуговування покупців та економії їх вільного часу.

Найважливішими напрямками НТП в торгівлі є:

- удосконалення торгової мережі;

- застосування прогресивних форм продажу товарів та технологічних процесів;

- наукова організація праці та управління на торгових підприємствах;

- розвиток галузевої науки, раціоналізаторські та винахідницькі роботи;

- механізація та автоматизація важких та трудомістких робіт.

Механізація – це застосування різних видів машин та обладнання з метою заміни ручної праці. Стадіями розвитку механізації є: часткова механізація, механізація, комплексна механізація, автоматизація.

Основними напрямками механізації трудомістких робіт в торгівлі є:

- механізація вантажно-розвантажувальних робіт, складських операцій;

- механізація підготовки товарів до продажу з використанням різних видів ріжучого, фасувального та паківельного обладнання;

- механізація процесів зберігання продуктів за допомогою різних видів холодильного обладнання;

- механізація контрольно-касових операцій;

- механізація і автоматизація продажу окремих видів товарів за допомогою торгових автоматів;

- створення комплексно-механізованих та автоматизованих складів та магазинів;

- механізація обліку товарообігу та товарних запасів, обробки економічної інформації за допомогою ЕОТ.

Для успішного застосування досягнень НТП у торгівлі має велике значення рівень технічних та економічних знань торгових працівників. Вони повинні умити економічно обгрунтовувати застосування того чи іншого виду торговельного обладнання, організувати доставку, монтаж, введення в експлуатацію торгового обладнання, здійснювати його технічне обслуговування та ремонт, виконувати правила експлуатації та техніки безпеки.

 

 

З метою встановлення єдиних методів оцінки економічної ефективності нової техніки у 1977 році була введена “Методика визначення економічної ефективності використання в народному господарстві нової техніки, винахідів та раціоналізаторських запропонувань”. Вона є обов’язковою для всіх галузей народного господарства.

Основним показником економічної ефективності нової техніки є річний економічний ефект, який визначається за формулою:

Е = (В1 – В2) * А2, де

Е – річний економічний ефект, грн. ;

А2 – річний обсяг виробництва продукції (робіт) за допомогою нової техніки в розраховуємому році, в натуральних одиницях;

В1 та В2 – витрати на одиницю продукції (роботи), яка виробляється за допомогою базової та нової техніки, грн.

Витрати (В) визначають за формулою:

В = С + Ен * К, де

С – себевартість одиниці продукції (робіт), грн. ;

Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності, який дорівнює 0, 15;

К – питомі капітальні вкладення на одиницю продукції, грн.

При розрахунках річного економічного ефекту нової техніки рекомендується враховувати чинник часу в тих випадках, коли, по-перше, капітальні вкладення здійснюються не один рік, по-друге, коли змінюється режим роботи нової техніки в кожному році експлуатації, що змінює поточні витрати. Урахування чинника часу здійснюється шляхом приведення до одного моменту часу (початку розрахункового періоду) єдиночасних та поточних витрат на створення та застосування нової і базової техніки та результатів їх застосування. Таке приведення здійснюється за допомогою коефіцієнта приведення, який розраховується за формулою:

dt = (1 + E) t, де

dt – коефіцієнт приведення;

Е – норматив приведення різночасних витрат, який дорівнює 0, 1;

t – кількість років, які відділяють витрати та результати поточного року від

початку розрахункового року.

При визначенні економічної ефективності застосування нової техніки в торгівлі крім основних показників, розглянутих вище, розраховують додаткові: собівартість робіт, рівень продуктивності праці робітників, кількість умовно вивільнених робітників. Враховують також соціальні результати механізації.