Гігієнічні основи профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. гігієнічні основи санітарно-протиепідемічного режиму. сучасні методи дезинфекції

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти основні причини виникнення внутрішньолікарняних інфекцій у сучасних лікувальних закладах та шляхи їх профілактики у сучасних умовах.

 

 

1. Внутрішньолікарняні інфекції: визначення, гігієнічне, медичне та економічне значення.

2. Основні причини, джерела та наслідки внутрішньолікарняних інфекцій.

3. Провідні заходи щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.

4. Санітарно-протиепідемічний режим: визначення, значення, основні заходи та засоби його дотримання.

5. Дезобробка: визначення, види та значення.

6. Основні заходи та засоби санітарно-протиепідемічного режиму та критерії оцінки їх ефективності.

 

ЗАВДАННЯ:

 

Засвоїти основні заходи та засоби дезобробки та критерії оцінки її ефективності.

На підставі вивчення даних комплексної ситуаційної задачі скласти висновок та обґрунтувати розгорнуті рекомендації з питань профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.

 

 

1. Гончарук Є. Г. Комунальна гігієна. – К. : Здоров’я, 2003. – С. 615-632, 651-657.
2. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології: Підручник. ― 2 видання: К. : Здоров’я, 2004. ― С. 597-607.
3. Нікберг І. І., Сергета І. В., Цимбалюк Л. І. Гігієна з основами екології: – К. : Здоров’я. 2001. – С. 321-339.
4. Габович Р. Д., Шахбазян Г. Х., Познанский С. С. Гигиена. – М. : Медицина, 1971. – С. 413-423; або 1983р. – С. 297-304.
5. Матеріали лекції до теми.
6. Мороз В. М., Сергета І. В., Фещук Н. М. Охорона праці у медицині та фармації. – Вінниця: Нова Книга, 2005. – С. 144-148; 242-258.
7. Никберг И. И. Гигиена больниц. – К. : Здоров’я, 1993.
8. Больничная гигиена: Справочное пособие (Настольная книга руководителя ЛПУ) / Сост. Басанова Ц. А. – М. : Джангар, 2001. – 1104 с.
9. Наказ Управління охорони здоров’я Віноблдержадміністрації за № 85-47 від 10. 04. 2000 “Про подальше удосконалення по профілактиці внутрішньолікарняних інфекцій і ефективності санепіднагляду в лікувально-профілактичних закладах області”.

 

 

Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) це:

• інфекційний стан, який дістав хворий у лікувальній установі;
• інфекційні захворювання, набуті хворими у лікувальних закладах;
• будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, що уражає пацієнта внаслідок його госпіталізації або відвідування лікувальної установи з метою лікування, а також медичний персонал під час виконання ним роботи.

Симптоми ВЛІ можуть проявитись як у лікарні так і за її межами у залежності від інкубаційного періоду.

Чому ВЛІ заслуговують на увагу? В першу чергу через чисельні негативні наслідки, серед яких необхідно в першу чергу відзначити:

- додаткове негативне навантаження на здоров’я пацієнта і персоналу;

- збільшення витрат на лікування та економічні витрати (лікарняні бюлетені) ;

- збільшення термінів госпіталізації;

- ускладнення проявів та перебігу основної хвороби;

- зниження ефективності лікування основної хвороби;

- небажана можливість залишитись носієм збудників хвороб на тривалий термін;

- небезпека для оточуючих, сім’ї та ін. у випадку появи ознак захворювання після закінчення госпіталізації та лікування, адже інкубаційний період хвороб є доволі різний (Додаток 1).

Нині ще немає можливості викласти у суворій послідовності першорядні та другорядні джерела, збудники та шляхи передачі ВЛІ, адже для них характерна поліетіологічність, неповний облік, і відповідно недостатній аналіз таких станів. Однак, аналізуючи наукові публікації, відповідні матеріали санітарно-епідеміологічної служби та інші джерела доцільно вважати, що основними джерелами ВЛІ є:

а) хворі, медичний персонал, відвідувачі;

б) хірургічні інструменти та ін’єкційні матеріали (кров та її препарати) 

в) зонди та катетери;

г) білизна, посуд, їжа, предмети догляду за хворими та прибирання приміщень;

д) іграшки, телефонні апарати, сходові поручні, дверні ручки тощо.

Причин, що зумовлюють появу ВЛІ дуже багато, однак провідними серед них є:

• зростання чисельності дитячого та дорослого населення із хронічними захворюваннями:
• втрата (зниження) природного імунітету;
• велика концентрація хворих та персоналу, і особливо в лікарнях з централізованим типом забудови;
• ускладнення оперативних втручань, збільшення терміну тривалості операцій та госпіталізації;
• надлишкова, і доволі часто необґрунтоване вживання антибіотиків;
• старіння лікарняних споруд, приміщень, комунікаційних мереж, обладнання, меблів, інвентарю тощо;
• дефіцит мийних та дезінфікуючих матеріалів, разових шприців, матеріалів для забезпечення дотримання стерильності та ін.
• недостатній рівень санітарно-гігієнічних та медичних знань серед населення.

Дані щодо основних шляхів передачі наведені на мал. 1.

 

 

Найбільш ймовірними шляхами передачі ВЛІ слід вважати:

- аерозольний шлях (повітряно-крапельний та повітряно-пиловий) ;

- контактний та фекально-оральний шлях, де найбільшим ризиком є оперативні втручання, пологи, ін’єкції та ендоскопічні дослідження;

- трансмісійний (через кровосмокчущих комах: воші, комарі) ;

- зоонозний шлях (антропозоонози) ;

- аліментарний (вірусні гепатити, харчові отруєння і ін.).

Навіть приймаючи до уваги, що ВЛІ характеризуються поліетіологічністю та асоціацією мікроорганізмів слід знати, що частими винуватцями є одні і ті ж самі мікроорганізми (Додаток 2).

Профілактика ВЛІ об’єднує великий комплекс заходів та засобів, а їх узагальнена схема відтінена на малюнку 2.

 

 

Як видно із наданої схеми тут значне місце з профілактики ВЛІ займають: