Історія українського права

Вступ

СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

Змістовний модуль 1. ДЖЕРЕЛА ТА ОСНОВНІ РИСИ РАБОВЛАСНИЦЬКОГО, РАННЬОФЕОДАЛЬНОГО ТА СТАНОВО ПРЕДСТАВНИЦЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 1

Змістовний модуль 2. ДЖЕРЕЛА ЗАКОНОДАВСТВА ТА КОДИФІКАЦІЯ ПРАВА ГЕТЬМАНСЬКОЇ УКРАЇНИ

ДР. ПОЛ. XVII – ПОЧ. XIX СТ. СТ

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 

Змістовний модуль3. ДЖЕРЕЛА ТА ЗАКОНОДАВСТВА ІМПЕРСЬКОГО ПЕРІОДУ В УКРАЇНІ

ДР ПОЛ. ХІХ – ПОЧ. ХХ СТ. СТ

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 3

Змістовний модуль4. ЗАКОНОДАВСТВО УНР ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ, УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ, УНР ДИРЕКТОРІЇ, ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ,

РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ 1917 – 1922р

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ 4

Список використаних джерел

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗАЛІКІВ ТА ЕКЗАМЕНІВ

Юридичні визначення, правила та терміни

 

 

Історія права України вивчає зміни типів, форм права, правових систем, систем окремих галузей права в історії нашої країни. Метою вивчення дисципліни є засвоєння глибоких і тривалих знань студентами про закономірності історичного процесу виникнення і розвитку права, зміни його типів і форм, його ролі і місцю у визначенні історичні періоди.

Як одна з основних теоретико-історичних дисциплін історія права України складає важливу частку всієї системи юридичних наук, формує основу правової культури і правового мислення студента. Послідовне засвоєння цієї дисципліни є важливим елементом підготовки студентів до вивчення і засвоєння галузевих і спеціальних юридичних дисциплін.

Вивчення історії права України основане на аналізі конкретного процесу еволюції права країни, виявлення їх закономірностей і відмінних рис розвитку, причини зміни форм і елементів формування правової системи. Основою вивчення права минулих часів є джерела права, історичні документи і інші письмові свідчення. Найбільш важлива роль серед яких належить пам’ятникам права, що вивчають формі уставів, судебників, привілеїв, статутів, ординацій, універсалів, законів, конституцій тощо.

Історія права України має не тільки професійно-освітнє значення, але і методичне та практичне, оскільки випрацьовує у студентів погляд на право як на динамічний організм, який розвивається у тісному зв’язку з реальністю, випрацьовує здібності до узагальнення і аналізу конкретно-історичного матеріалу, навчає формувати наукові висновки.

Вивчання дисципліни безпосередньо впливає на формування наукового світогляду, допомагає визначити і використати закономірності громадського розвитку, досвід відзначеної юриспруденції в своїй майбутній професійній діяльності, закладає основу правової культури юристів.

Навчальний процес складається з лекцій, семінарських занять і самостійної роботи студентів під керівництвом викладача.

На лекціях студенти займаються в основному науково-теоретичними і конкретно-історичними положеннями дисципліни, проблемними питаннями теми, отримують рекомендації по самостійній роботі над вивченням матеріали.

Засвоєння навчального курсу передбачає систематичну самостійну роботу студентів при підготовці до семінарських занять, розробці рефератів і доповідей, виконання контрольних робіт по визначеній тематиці

Важливим методом вивчення дисципліни є самостійна робота студентів, яке має наступні форми:

Робота над першоджерелами права історичними документами енциклопедичними довідниками;

Робота по виконанню рефератів і контрольних робіт;

Робота по підготовці до заліків та екзаменів;

Участь в роботі студентських наукових гуртках та студентських наукових конференціях

Успіх навчання студентів залежить від і старанної підготовки до семінарів, заліків та іспитів, самостійної роботи у фондах бібліотек.

Система контролю знань

Дисципліна викладається за кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП).

Дана система запроваджується з метою удосконалення системи контролю якості знань студентів, сприяння формування системних та систематичних знань, ритмічної самостійної роботи впродовж семестру, підвищення об’єктивності оцінювання знань та адаптації до вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (ECTS).

Оцінювання знань студентів повинно сприяти реалізації низки завдань, зокрема:

• підвищення мотивації студентів до системного навчання впродовж семестру та навчального року, переорієнтація їх цілей з отримання позитивної оцінки на формування системних, стійких знань, умінь та навичок;
• відповідність переліку, форм, та змісту контрольних заходів вимогам КМСОНП;
• відкритість контролю, яка базується на ознайомленні студентів на початку вивчення дисципліни переліком, формами та змістом контрольних завдань, критеріями та порядком їх оцінювання;
• подолання елементів суб’єктивізму при оцінюванні знань, що забезпечується виконанням індивідуальних завдань із застосуванням модульної системи оцінювання, іспиту;
• розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення, та підвищення ефективності навчального процесу.

Ця дисципліна вивчається протягом одного семестру та складається з двох змістовних модулів (ЗМ). По завершенню курсу студенти в першому семестрі складають іспит.

Оцінювання знань студентів здійснюється шляхом виконання індивідуальних завдань, які включають поточний (модульний ЗМ1, ЗМ2), підсумковий (КПМ) та семестровий (СК) контроль.

Результати контрольних завдань оцінюються за 100-бальною системою.

За результатами оцінювання змістовного модуля студентам виставляються бали.

Максимальна кількість балів, що може набрати студент у першому семестрі за один ЗМ дорівнює 30-ти балам. За два змістовних модулі студент може одержати максимум 60 балів (по 30 за кожний ЗМ), які додаються до наступних максимально можливих 40 балів, що одержуються ним за комплексний підсумковий модуль (іспит) (КПМ).

Результати кожної форми контролю оцінюються, як правило, за 100-бальною шкалою

і мають такі складові:

• поточний контроль (ЗМ1, ЗМ2, k1=k2=0, 3) :
• усна відповідь – до 20 балів (до