Адміністративно-правові санкції в законодавстві україни

Статтю присвячено спробі виділення ознак та формулюванню визначення поняття «адміністративно-правові санкції». Ознаки адміністративно-правових санкцій виділяються на основі аналізу актів законодавства у сфері банківської діяльності та законодавства про захист економічної конкуренції. Серед таких ознак зазначаються єдина процедура застосування як заходів юридичної відповідальності, так і інших примусових заходів, однакові підстави застосування, регулювання їх одними нормативно-правовими актами тощо.

Ключові слова: адміністративно-правові санкції, заходи впливу, адміністративний примус, адміністративна відповідальність, адміністративне провадження.

Статья посвящена попытке выделения признаков и формулированию определения понятия «административно-правовые санкции». Признаки административно-правовых санкций выделяются на основе анализа актов законодательства у сфере банковской деятельности и законодательства о защите экономической конкуренции. Среди таковых выделяются единая процедура применения как мер юридической ответственности, так и других принудительных мер, одинаковые основания применения, регулирования их одними нормативно-правовым актами и т п.

Ключевые слова: административно-правовые санкции, меры воздействия, административное принуждение, административная ответственность, административное производство.

The article is an attempt to single out and formulate definition of concept «administrative-legal sanctions». Characteristic features of administrative-legal sanctions are singled out on basis of analysis of legislation acts in sphere of banking activity and legislation concerning protection of economic competition. Single procedure of application of juridical liability as well as other coercive measures, same grounds of application, their regulation by same normative-legal acts and others are mentioned among these characteristic features.

Key words: administrative-legal sanctions, influence measures, administrative coercion, administrative liability, administrative proceeding.

Актуальність теми. Аналіз чинного законодавства у різних сферах суспільних відносин, де здійснюється державне регулювання, показує, що суб’єкти владних повноважень наділені широкими повноваженнями щодо застосування до осіб, що вчинили різноманітні правопорушення, заходів впливу різної правової природи. Значна частина таких заходів впливу відноситься до заходів юридичної відповідальності, однак решта за своїми характеристиками такими не є. Відтак виникає проблема обґрунтування теоретичної конструкції, в рамках якої можна було б поєднати і заходи юридичної відповідальності, і інші заходи впливу владного характеру, що застосовуються за вчинення різноманітних правопорушень.

Проблемам санкцій у праві присвячений доволі значний обсяг наукової літератури, що обумовлено великою різноманітністю думок щодо природи санкцій та їх місця у механізмі правового регулювання. Фундаментальні основи вчення про санкції у праві були закладені ще у 60-80 роках минулого сторіччя у працях О. Е. Лейста, Б. Т. Базилєва, С. М. Братуся, А. В. Малько та багатьох інших. Але слід зазначити, що у галузевих правових науках склалися дещо відмінні від загальнотеоретичних уявлення про зміст та призначення санкцій. В адміністративному праві санкції розглядаються, як правило в контексті юридичної, переважно адміністративної відповідальності. Саме таким аспектам присвячена значна кількість робіт таких відомих українських учених, як І. П. Голосніченко, Т. О. Гуржій, Є. В. Додін, В. К. Колпаков, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюк, Д. М. Лук’янець, Р. В. Миронюк, А. О. Миколенко та багатьох інших.

У той самий час значна частина заходів примусового характеру, які не відносяться до заходів юридичної відповідальності, але за всіма характеристиками відповідають базовим положенням вчення про санкції у праві, залишаються поза увагою науковців.

Метою даної статті є спроба обгрунтувати необхідність запровадження в науковий обіг категорії, яка б охоплювала існуючі у чинному законодавстві заходи владного впливу, які застосовуються органами виконавчої влади та іншими уповноваженими суб’єктами в адміністративному порядку за різноманітні правопорушення.

 

 Для того, щоб більш чітко показати сутність досліджуваного питання, розглянемо два яскравих приклади.

Відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» [1] у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно- правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об’єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників, істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

• письмове застереження
• скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку
• укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов’язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо
• зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі
• встановлення для банку підвищених економічних нормативів
• підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами
• обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами
• заборона надавати бланкові кредити
• накладення штрафів на: керівника банку, власників істотної участі у банку
• тимчасова, до усунення порушення або скасування заходів впливу, передбачених цією статтею, заборона використання власником істотної участі в банку права голосу придбаних акцій (паїв) 
• тимчасове, до