Інвестиції і збереження

 

 

Із таблиці видно, що абсолютно зростають і споживання і збереження, але відносна частка споживання все більше скорочується, а частка збереження зростає. Цифри у наведеному прикладі умовні. На практиці гранична схильність до споживання не змінюється щомісяця так стрімко і нерідко залишається однією і тією ж величиною протягом тривалого періоду часу.

Згідно з «основним психологічним законом», величина граничної схильності до споживання знаходиться між нулем і одиницею: О< МРС<1. Якщо загальний дохід зростає, то частина цього приросту буде направлена на споживання, а друга частина – на збереження. Третього варіанту не дано. Тоді сума зміни споживання і збереження повинна бути обов'язково рівна зміні доходу С+S=Y, а МРС+МРS =1. Наприклад, у лютому МРС+МРS=0, 9+0, 1=1; у березні 0, 8+0, 2=1 і т. д. Гранична схильність до збереження є доповнюючою до 1 величиною по відношенню до граничної схильності до споживання.

До цих пір мова йшла про схильність до споживання на рівні окремого суб'єкта або сім'ї. Макроекономічний підхід передбачає побудову функції споживання і збереження на рівні суспільства.

«Основний психологічний закон» знаходить емпіричне підтвердження і на макрорівні (рис. 2)

Чистий дохід, грн.

 

 

На осі абсцис відкладається чистий дохід (після сплати податків). На осі ординат витрати на споживання. Якщо б витрати в точності відповідали доходам, то це відображала б будь-яка точка на прямій проведеній під кутом 45º (бісектриса).

У дійсності збіг доходів і витрат не відбувається, і тільки частина доходів витрачається на споживання. Місце пересікання лінії 45º і кривої споживання в точці В означає рівень нульового збереження. Зліва від цієї точки можно спостерігати негативне збереження (тобто витрати перевищують доходи – «життя у борг»), а справа – збереження позитивне. Наприклад, при доході в 8000 грн. ситуація складається таким чином: відрізок Е1 Е0 показує розміри споживання, а відрізок Е0 Е2 – розміри збереження. Чим більша схильність до споживання, тим більше лінія споживання буде наближатись до лінії 45° і, відповідно, навпаки, чим менша схильність до споживання, тим далі лінія споживання від лінії 45°.

Графік схильності до збереження показує відношення приросту збереження до приросту доходу. По виразу П. Самуельсона графіки збереження і споживання – це «сіамські близнята», оскільки доповнюють один одного (Y=С+S).

Як будується графік збереження? Для цього потрібно зробити такі дії:

уявити вісь абцис на графіку схильності до споживання як лінію 45°;

можна на лінії 45° (рис. 2) розташувати дзеркало – і відбитий там графік буде зображенням лінії збереження.

 

 

Точка В – це рівень доходу, коли збереження дорівнює 0. Нижче цієї точки – від'ємне збереження, вище її – чисте позитивне збереження.

Гранична схильність до споживання (МРС), як зазначалося вище, відображає розмір додаткового споживання, викликаного додатковим доходом. На графіку (рис. 2) це виражається в нахилі кривої споживання. Якщо ж МРС залишається незмінною, то графік функції споживання буде являти собою пряму, а не випуклу лінію. Оскільки графік схильності до збереження є дзеркальним відбиттям графіку схильності до споживання, крива споживання буде випуклою, а крива збереження – угнутою лінією.

Рівень доходу після сплати податків є основним фактором, який визначає споживання і збереження в домогосподарствах, так як і ціна є основним фактором, який визначає попит на окремий продукт. Аналогічним чином, крім доходу існують й інші фактори, які спонукають сім'ї споживати менше або більше при кожному можливому рівні. Можна виділити основні фактори споживання і збереження, які не пов'язані з доходом:

Багатство (нерухоме майно і фінансові засоби). При інших рівних умовах, чим більше багатства нагромадили домогосподарства, тим слабший у них буде стимул для збережень, щоб нагромаджувати додаткове багатство.

Рівень цін. Зростання рівня цін веде до зменшення споживання, і навпаки. При зростанні цін реальне фінансове багатство зменшується і зменшується схильність до споживання.

Очікування. Очікування підвищення цін і дефіциту товарів ведуть до підвищення поточних витрат і зниження збережень.

Споживча заборгованість. Якщо заборгованість висока, то споживачі вимушені скорочувати поточне споживання, щоб знизити заборгованість.

Оподаткування. Зростання податків зменшує і споживання, і збереження, і навпаки.

Важливо підкреслити, що на рішення домогосподарств споживати чи зберігати значний вплив чинять відповідні звички населення. У різних країн вони є неоднаковими. Крім того враховується, що фактори, не пов'язані з доходом різноманітні й зміни в них часто діють у протилежних напрямах і тому взаємоврівноважуються.

 

 

Інвестиції (капіталовкладення) в масштабах країни визначають процес розширеного відтворення. Рівень інвестицій чинить суттєвий вплив на обсяг національного доходу суспільства; від його динаміки будуть залежати багато макропропорцій в національній економіці.

Джерелом інвестицій є збереження. Збереження – це чистий дохід за вирахуванням витрат на особисте споживання. Проблема полягає в тому, що збереження здійснюються одними господарськими особами, а інвестиції можуть здійснювати інші