Організація стоматологічної допомоги міському населенню

11, 4% із загальної кількості відвідувань лікарів припадає на частку лікарів-стоматологів. Стоматологічні захворювання (карієс зубів, хвороби тканин пародонта, захворювання слизової оболонки порожнини рота та ін.) відносяться до найбільш поширених захворювань людини на земній кулі. Згідно даних ВООЗ більше 80% населення планети страждає на захворювання пародонта, що зумовлює значну втрату зубів, появу хронічних вогнищ інфекції, та зниження реактивності організму. Недарма, захворювання пародонта називають «чумою цивілізації» і вважають однією з провідних медико-соціальних проблем сучасності, а пародонтологію виділили в окремий розділ стоматології. Усе це зробило дуже актуальними проблеми пошуку нових методів лікуван та нових схем профілактики стоматологічних захворювань, на основі вивчення їх етіології та патогенезу.

Питання раціональної гігієни та профілактики стоматологічних захворювань є дуже важливою проблемою. Стоматологічна допомога є суттєвою складовою частиною динамічного спостереження за дітьми.

Надання державної стоматологічної допомоги передбачається у VII розділі Основ законодавства України про охорону здоров’я (1992 р.), згідно якого громадянм україни передбачена забезпечення у відповідних медичних закладах кваліфікованим стоматологічним наглядом і лікувально-профілактичною допомогою.

На сьогодні найбільш ефективним виявилось надання терапевтичної стоматологічної допомоги за дільнично-територіальним принципом, що і лежить у основі диспансерної роботи.

Чисельність стоматологічних закладів зазнала суттєвих змін. Так, до останнього десятиріччя ХХ ст. їх кількість збільшувалась переважно за рахунок державної і комунальної власності. Останнім часом вона зростала завдяки приватному сектору, оскільки відбулося зростання попиту населення на більш якісні стоматологічні послуги. За останнє десятиріччя кількість державних стоматологічних закладів значно скоротилась. За останні роки саме в стоматології ряд обласних поліклінік акціонувалися (м. Запоріжжя, м Вінниця), перейшли на повний госпрозрахунок (м. Біла Церква Київської області) або здані в оренду колективу у формі товариств з обмеженою відповідальністю (м. Херсон).

На сучасному етапі становлення економіки України, розвитку підприємництва та модернізації державного сектору суттєво змінюється система державної охорони здоров’я. Причини її реформування такі.

По-перше, змінилися політичні і економічні умови в країні, що зумовило виникнення й розвиток ринкових відносин, а також швидкі темпи зростання недержавного сектора стоматологічної допомоги населенню.

По-друге, Україна взяла стратегічний курс на інтеграцію у світову економічну систему, що потребує від неї гармонізації багатьох підсистем. Ці процеси особливо активізувались напередодні вступу держави до Світової торгової організації (СОТ).

По-третє, триває погіршення показників стану здоров’я населення, що в поєднанні з постійним дефіцитом бюджету негативно впливає на рівень та якість надання медичної допомоги, в тому числі стоматологічної. Висока стоматологічна захворюваність населення України зумовлена не лише підвищеною забрудненістю навколишнього середовища та низькою якістю питної води, але й медико-соціальними проблемами, а саме:

незадовільною державною політикою щодо профілактики стоматологічних захворювань;

практичною відсутністю державної програми фінансування (розрахунок витрат на душу населення на собівартість безпосередньої послуги становить 0, 06 грн.) ;

низькою стоматологічною культурою населення та безвідповідальністю за стан свого здоров’я (лише 9-11% дітей та 84% дорослих дотримують гігієни ротової порожнини) ;

відсутність моніторингу стоматологічного здоров’я населення, що не дає можливості об’єктивно оцінити захворюваність населення країни.

На даному етапі формування ринкових відносин в стоматологічній практиці виникає ряд суттєвих недоліків в організації стоматологічної допомоги.

1. Високий рівень стоматологічних захворювань привів до того, що 100% населення уражено дентальною патологією і потребує стоматологічної допомоги.

2. Низька платоспроможність переважної частини населення та низька гігієнична культура зменшили доступність стоматологічної допомоги та обмежили можливість обслуговування в мережі приватних стоматологічних клінік і кабінетів. Вартість стоматологічної допомоги залишається високою (відвідування + огляд – 20 гр. ; лікування неускладненого карієсу – 60 грн.). Крім того, до стоматолога звертаються тільки у разі захворювання (гостра біль або дискомфорт), що зумовлює низьку частоту відвідувань та низьку явку на повторні прийоми.

3. Різко збільшилась вартість витрат за послуги і підвищилися ціни на стоматологічні послуги у зв’язку із занепадом вітчизняного виробництва.

Нині ринок стоматологічного обладнання та матеріалів в Україні оцінюється у 140-200 млн. доларів США щорічно. За відсутністю вітчизняної стоматологічної продукції більша частина цих коштів витрачається на імпорт дорогих та якісних матеріалів з економічно розвинених країн світу. На превеликий жаль, в Україні не розробляють необхідного для практичної роботи стоматолога діагностичного та лікувального обладнання, наборів твердосплавного інструменту, наборів для остеоінтеграції та надання допомоги при щелепно-лицевій травмі. Не виробляють також і вітчизняного рентгенологічного обладнання. Країні вкрай потрібні склоіономерний вітчизняний цемент, набори цинк-фосфатних цементів, полімерні фіксувальні матеріали, матеріали та інструменти для ендодонтичного лікування, зубопротезні матеріали тощо.

4. Скоротилась мережа стоматологічних відділень і кабінетів при лікувально-профілактичних установах та в загальноосвітніх школах. Допомоги дітям у деяких стоматологічних установах не надають, а в окремих областях відсутні обласні дитячі стоматологічні поліклініки (Львівська, Хмельницька, АР Крим), хоча дитяче населення в них становить від 17% до 21%. Крім того, в цих регіонах понад 70% дітей потребують санації. Понад 90% призовників не сановані, а значна частина – інваліди у зв’язку із стоматологічними захворюваннями.

5. Фактично зруйнована система диспансеризації та державна система профілактики (до 1991 р. в 20 містах України проводили фторування води, виробляли фторовану сіль). Відсутня система гігієнічного навчання та виховання дитячого населення (орієнтація у виборі засобів гігієни на неякісну рекламу, відсутність контролю за чищенням зубів, неостатній обсяг санітарно-просвітницької роботи). Немає координації різних відомств