Зарубіжні моделі організації зайнятості

У західних економічних теоріях розрізняють такі основні концепції аналізу сучасного ринку, які розкривають його структуру, функціонування й особливо безробіття на макро- і мікрорівнях.

Перша концепція – неокласична. Її дотримуються неокласики (А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Пері, Р. Холл та ін.) і прихильники концепції економіки пропозиції (Д. Гідлер, А. Лафер та ін.). Згідно з цією концепцією ринок праці діє на основі цінової рівноваги, тобто регулятором ринку є ціна робочої сили (заробітна плата), що регулює попит та пропозицію робочої сили. Якщо попит перевищує пропозицію, працівники пропонують свої послуги за дедалі вищі ставки заробітної плати, і роботодавці вимушені платити заробітну плату вищу від ринкової. У такий спосіб установлюється рівновага. І навпаки, коли пропозиція перевищує попит, виникає безробіття. У цьому разі роботодавці наймають працівників за дедалі нижчими ставками заробітної плати. На ринку знову настає рівновага.

Теорія рівноваги виключає безробіття, а наявність останнього пояснюється його добровільним характером, а також прагненням працівників до максимально вигідної роботи.

У концепції кейнсіанців (Дж. М. Кейнс та ін.) ринок праці характеризується постійною рівновагою. Основним регулятором ринку праці є держава, яка впливає на сукупний попит як на товари і послуги, так і на працю. Ціна не є регулятором ринку праці. Кейнсіанці пояснюють безробіття зниженням сукупного попиту на відміну від неокласиків, які пов'язують це явище з надмірним подорожчанням робочої сили.

Кейнсіанська теорія зайнятості заперечує висновки класичної теорії. Остання стверджувала: неможлива ситуація, коли рівень витрат буде недостатнім для закупівлі продукту, виробленого за умов повної зайнятості; якщо навіть рівень загальних витрат виявиться недостатнім, досить швидко економічний механізм ринку автоматично включає такі вежелі регулювання, як ціна і заробітна плата (у тому числі і ставка процента), а тому скорочення загальних витрат не викличе зменшення реального обсягу виробництва, зайнятості і реальних доходів.

Всупереч цьому кейнсіанська теорія стверджує, що в ринковій економіці просто не існує механізму, який підтримує повн зайнятість. Навіть за значного рівня безробіття і суттєвій інфляції ринкова економіеа може бути збалансованою; повна зайнятість – скоріше випадковість, ніж закономірність. Ринкова екноміка без вільної конкуренції – не є саморегульованою системою, здатною до постійного процвітання; сьогодні не можна покладатись на те, що вона буде “розвиватись сама по собі” – такий висновок зробив Дж. Кейнс. Причини безробіття і циклічності криються в закономірностях руху витрат, заощаджень і інвестицій. Збалансованість економіки за класичними рецептами – через ціни і заробітну плату – уявляється проблематичною внаслідок їх негнучкості у бік зниження.

Висновки класичної теорії частково опирались на так званий закон Сея, який стверджував, що виробництво будь-якого обсягу продукту автоматично забезпечує доход, необхідний для закупівлі всього суспільного продукту, тобто пропозиція породжує свій власний попит.

Однак у такому простому розумінні закона Сея є очевидна вада. Адже нема гарантії, що отримувачі доходів використають їх повністю на закупівлю продукту. Якась частина доходів може заощаджуватися і не знайде відображення у попиті. У цьому випадку пропозиція не створює власного попиту, споживання буде не достатнім, а результатом буде зменшення доходів, розширення виробництва і повну зайнятість населення.

Кейнсіанська модель опирається на несподівану тезу: не пропозиція створює попит, а попит створює пропозицію. Саме підтримування, про що уже йшлося, ефективного сукупного попиту на високому рівні дозволить забезпечити зростання доходів, розширення виробництва і повну зайнятість населення.

Кейнсіанська модель грунтується на теорії мультиплікатора зайнятості, яка твердить: початкове зростання інвестицій створює первинну зайнятість у галузях, в які було здійснено інвестування; витрати додаткових працівників забезпечують розширення виробництва засобів споживання і вторинну зайнятість; у свою чергу, зростання сукупного поиту за рахунок нових працівників викличе ще певне зростання зайнятості і т. д. Так створюється ефект мультиплікатора зайнятості. Саме з мультиплікатора зайнятості розпочав Кейнс свої дослідження. Математично мультиплікатор зайнятості має такий вигляд:

Приріст зайнятості = мультиплікатор х приріст інвестицій

Виходячи із цього, можна зробити важливий висновок: приріс зайнятості визначає приріст доходу і обсягу суспільного виробництва. Тобто, мультиплікатор зайнятості визначає простий мультиплікатор, який розглядався вище, а теорія зайнятості є визначальною у кейнсіанській концепції. Слід врахувати, що кейнсіанська модель зайнятості основним регулятором безробіття вважає інфояцію, яка стимулює пропозицію грошей і, таким чином, збільшує ефективний попит. Дана модель виходить з того, що в економіці може виникнути або езробіття, абоінфляція. Регулюючи рівень інфляції, можна регулювати рівень зайнятості, чим вищі в країні будуть темпи інфляції, тим меншим має бути безробіття.

Сам Кейнс під час самої економічної кризи 30-х років думав подолати безробіття за допомогою інфляції. Популярність даної тези зросла в 40-50-х роках, коли низька форма інфляції розглядалась як майже безболісна ціна за майже повну зайнятість. Незначне надлишкове безробіття того періоду інтерпретувалось як результат економічної політики, що грунтувалась на Кейнсіанських уявленнях.

Дана залежність відображається так званою кривою Філіпса. Пояснення зв”язку між рівнем інфляції полягає у тому, що високе безробіття змушує найманих праціників згоджуватись на нижчу заробітну плату, що уповільнює зростання цін. Але коли рівень безробіття низький, то їм легше мимагати таке зростання заробітної плати, яке випереджує підвищення продуктивності праці. Наслідком цього є зростання цін.

Отже, низький рівень безробіття породжує тенденцію до більш високого рівня інфляції, і навпаки високе безробіття супроводжується низькою інфляцією.