Історичні передумови становлення сучасної системи фізичного виховання Румунії

Автор статті розглядає історичні передумови становлення системи фізичного виховання Румунії, спираючись на аналіз законодавчих документів (ІХ ст. – 1915 рр.) : Регламенту школи «Святий Сава» (1772), заборона канцелярії воєводи Г. Караджеа гри в кеглі (1817). Крім того до таких актів віднесено нормативні документи щодо організації і будівництва іподромів М. Стурза (1841). Визначені та проаналізовані перші два етапи становлення системи фізичного виховання Румунії, виокремлені їх специфічні риси. Зокрема, першим етапом розвитку системи фізичної культури визначаємо період 1772-1858 років, а другим – період 1859-1915 рр., час впровадження фізичного виховання (гімнастики) як обов’язкового предмету в навчальну програму військових таборів і шкіл; законодавчого затвердження введення 1 години гімнастики та 2 годин «гімнастичних ігор та вправ» на тиждень у цивільних закладах освіти. Доведена зацікавлення військових у підготовці сильних, витривалих та дисциплінованих кадрових військових реалізувалось у впровадженні фізичного виховання в навчальну програму закладів освіти, як військових так і цивільних. 

Ключові слова: фізичне виховання, заклад освіти, нормативний акт, Румунія, гімнастика.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Модернізація українського соціуму постає як практична потреба сучасного етапу державотворення, як завдання конкурентноспроможного входження до європейського і світового соціокультурного простору, ствердження в ньому в якості привабливого, перспективного, прогнозованого, а тому і надійного партнера.

Громадська думка та соціальна практика здебільшого ігнорують можливості фізичної культури і спорту у вирішенні багатьох важливих соціально-економічних проблем. Проте, для всіх освітян та фахівців галузі стає очевидним, що актуальною нині є потреба глибокого реформування фізкультурної освіти та фізичного виховання підростаючого покоління у відповідності із національно-ідейними цінностями та світовою динамікою.

В цьому сенсі актуальною постає проблема вивчення теорії та практики фізкультурної освіти в країнах Європейського Союзу, оскільки наукове обґрунтування подібної проблематики диктується сучасними тенденціями оптимізації або навіть реформування навчально-виховного процесу. Фізкультурна освіта та фізичне виховання повинні відбуватись з урахуванням і на основі державних особливостей розвитку культури і спорту, що є системою орієнтирів і поглядів на роль, організацію та функціонування сфери вищезазначеної галузі на довгостроковий період з урахуванням розвитку держави та світового досвіду.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивчення досвіду європейських країн в галузі фізичного виховання і спорту представлено низкою праць педагогів, фахівців галузі тощо. Аспекти реформування фізичного виховання в постсоціаліс- тичних країнах вивчали Г. Арделян, Г. Богданов, А. Карпов, З. Кузнецов, О. Куц. Фізкультурно- оздоровчий роботі, підготовці учителів фізичного виховання в Польщі присвячене дослідження Е. Вільчковського, організації навчального процесу з фізичного виховання у школах Чехословач- чини вивчали М. Звєрєв, І. Наумчук, Б. Сабіткін. Питання фізичного виховання в Румунії, а саме методика проведення занять з дітьми старшої дошкільної групи дитячих садочків досліджували А. Ніку і Е. Гібу, в загальноосвітніх школах та ліцеях соціалістичного часу – І. Попеску.

Завдання дослідження: проаналізувати історичні засади створення та розвитку системи фізичного виховання в Румунії (ІХ ст. – 1915 рр.).

Виклад основного матеріалу. Початок організованих занять фізичними вправами на території Румунії відноситься до ІХ століття, коли традиційні народні, сільські ігри та розваги доповнюються новими елементами – фізичними вправами: гімнастикою і елементами єдиноборств, кулачних боїв та бойових мистецтв, які були запозичені з інших країн студентами, мандрівниками та торговцями. В 5 та 6 авентюрі середньовічної німецької епічної поеми кінця ХІІ – початку ХІІІ століття «Пісня Нібелунгів» невідомий автор описуючи свято на Трійцю яке зібрало багато лицарів з близьких та далеких країн, згадував про «одного воєводу з Країни Валахів, який приходив на арену одного з турнірів».

В сільському середовищі розповсюдженими були елементи боротьби та кидання булави або спеціально пристосованого каміння, які традиційно використовуються в сучасному змісті народному святі «Жунілор» у Брашовському повіті [1, с. 51].

З інших історичних джерел до нас доходить інформація про потужну, фізично підготовлену, дисципліновану команду кавалеристів господаря Валахії Мірчи І Старого (чел Бетрин). У 1412 році в Буді ці воїни брали участь в лицарському турнірі на честь військового альянсу проти Османської Імперії [6].

Причому активна політична та економічна діяльність Мірчи І Старого, спрямована на зміцнення позицій його держави, розширення кордонів тощо базувалась, крім всього, на вірному, фізично загартованому та витривалому молодому поколінні, що було об’єднано у військові дружини. Протягом всього часу волоські парубки та молодики приймали участь у постійно організованих кінських перегонах, плаванні на човнах, грі «ойна», атлетичних та гімнастичних змаганнях, народних іграх і танцях тощо. Проте необхідність занять фізичними вправами для дорослих або потреба у фізичному виховання молоді хоча і визнавалась, не знайшла відображення у офіційних документах [4].

Дослідження теорії та практики фізичного виховання учнів навчальних закладів Румунії (1881 – ХХІ ст.) потребує аналізу законів і розпоряджень, що регламентували всі аспекти фізичного виховання в країні, їх класифікації та періодизації.

Розглянемо в історичній послідовності рішення, розпорядження, закони та інші законодавчі акти, що в будь-якій мірі були спрямовані на розвиток фізичної культури в країні. Першим румунським документом цього напряму визначаємо Регламент панської школи «Святий Сава» (1772 р.), який входив у збірку законів відомих як «Кодекс Іпсіланте» («Pravilniceasca condicä»), остаточно сформованих господарем Валахії та Молдови Олександром Іпсіланте за візантійським зразком у 1780 році. Серед