Оказіональні утворення в сучасному інформаційному дискурсі

Найрегулярніше лексичні інновації виявляються в інформаційному дискурсі. Кількість новотворів, зокрема й індивідуально-авторських, або оказіональних, які фіксують у друкованих та електронних засобах масової інформації, зростає щороку. А відтак і проблеми дослідження індивідуально-авторських інновацій викликають посилений інтерес як у вітчизняних, так і в зарубіжних мовознавців (М. Бакіна, Г. Віняр, Г. Вокальчук, Г. Герман, О. Земська, В. Лопатін, О. Ликов, Р. Намітокова, А. Нелюба, Д. Мазурик, Л. Пашко, О. Стишов, В. Чабаненко, Е. Ханпіра та ін.). Оказіональні утворення сприймаються як такі, що не лише відображають певні явища об’єктивної дійсності, а й характеризують їх, створюють відповідні образи, передають інформацію про нові речі, вичленовані внаслідок суб’єктивного, індивідуального, пізнання дійсності. Вони допомагають, зокрема й інформаційникам, вплинути на емоційну сферу реципієнта, викликати інтерес до запропонованого матеріалу.

Увага до проблем оказіонального словотворення протягом останніх десятиліть значно активізувалася, їх вивчення стає більш інтенсивним. Цьому сприяє загальна орієнтація сучасного мовознавства на комплексний аналіз мовних явищ у взаємодії їх структурних і комунікативно-функціональних характеристик, необхідність дослідження мовної еволюції у всіх її проявах, підвищення інтересу до вивчення проблем прагматики слова [1].

Мета нашої статті – репрезентувати оказіональні утворення зі значенням процесуальної ознаки, засвідчені в сучасному інформаційному дискурсі (у мові преси, телебачення, радіомовлення, в Інтернет-джерелах).

Зауважимо: в останніх вони використовуються досить часто. Це пояснюється передусім тим, що серед великого розмаїття інформаційних порталів, яке пропонує всесвітня мережа, реципієнт мусить зробити свій вибір на користь лише кількох або й узагалі лише одного. Завдання адресантів – як мінімум зацікавити адресата, якому з усього розмаїття запропонованої інформації доведеться обирати «найприйнятнішу», керуючись суб’єктивними установками. Тут у нагоді і стають оказіоналізми, що, власне, допомагають авторові спростити текст синтаксично, уникаючи описових конструкцій, наповнити його емоційно, створити іронічний тон вислову або цілого тексту. У зв’язку з цим заслуговують на увагу інновації з частиномовним значенням процесуальної ознаки, або, іншими словами, дієслова, які вирізняються з-поміж інших частин мови розгалуженою словотвірною системою.

До того ж процесуальність, або динамізм, – це становлення чи розгортання ознаки в часовій перспективі. Різні модальні, видові відтінки, вказівка на активного чи пасивного діяча та інші додаткові характеристики своєрідно виявляються у процесуальності дієслова, тісно пов’язуючись із його семантикою. Саме процесуальність, подібно до іменникової предметності, обирається за критерій семантичної кваліфікації дієслова і не лише узуального. Оказіональні репрезентанти процесуальної ознаки є успішними репрезентантами оказіональної лексичної деривації. Як і узуальні, оказіональні дієслова характеризуються динамічною ознакою з погляду різних часових площин її розгортання.

Інформаційний дискурс за своєю природою передбачає динамічну репрезентацію подій, де основний стилістичний принцип організації мови – поєднання стандарту та експресії. Завдання інформаційника – знайти правильне співвідношення закону економії мовних засобів та необхідності зробити матеріал доступним і цікавим для сприйняття, емоційним, насиченим та інформативним. Тому оказіональні утворення на позначення процесуальності допомагають співіснувати потребі економії мовних засобів і необхідності створити експресивний, яскравий матеріал: Пошопенимо?! У Києві відкрито Дні Шопена (Телебачення). У наведеній ситуації використання оказіоналізму дозволяє спростити конструкцію при тому ж смисловому навантаженні. Автор актуалізує увагу читача несподіваним оказіональним утворенням, а потім дає тлумачення, про що йтиметься в телесюжеті. Інформаційний дискурс репрезентує й інші оказіональні утворення відантропонімного характеру: вівальдизувати ← Вівальді, окантовувати ← Кант, фрейдити ← Фрейд, ніцшувати ← Ніцше тощо: Такі заходи, переконаний митець, «вівальдизують» нас, підштовхують до спокійної, урівноваженої, мудрої класики, бо ж не один глядач, повернувшись додому, захоче послухати цю музику знову, сяде за пошуки її в Інтернеті, як мінімум (Телебачення), де вівальдизувати – «робити прихильником творчості Вівальді, поціновувачем творів композитора»; В університетах всіх повально окантовують, ніцшують, ба навіть фрейдять. І тільки потім зрілі татусі і мамусі відкривають Фрейда, Канта, Ніцше і знаходять багато мудрого (Телебачення). Цікавим є те, що новоутворене слово окантовувати вступає в омонімічні зв’язки із закріпленим у системі мови, адже, як відомо, в українському лексиконі уже наявне багатозначне слово окантовувати – «обшивати, облямовувати кантом що-небудь». У наведеному контексті воно набуває значення «завантажувати інформацією про філософські погляди Канта, подавати відомості з філософії загалом».

Подекуди оказіональні утворення демонструють неодноразовість, що уможливлює перехід слів, які мають багато шансів, аби стабілізуватися узусом, до розряду узуальної лексики: Виявилося, що сильна стать уміє «блогувати» (Інтернет-видання) ; Вона почала блогувати у 2004, привернувши увагу до своїх постів на тему справи Валері Плейн (Інтернет-видання) ; Суть дуелі зводилась до того, хто кого з двох поетів зможе перевіршувати (Інтернет-видання) ; Віршувати – не перевіршувати і писати – не переписати (Інтернет-видання). У першій парі речень значення оказіоналізмів практично збігаються – «писати пости, публікувати в Інтренет-просторі нотатки, матеріали, тексти різних жанрів, вести Інтернет-щоденник». В обох ситуаціях оказіоналізм блогувати має стосунок до блогосфери. Усе це говорить про те, що оказіональне утворення блогувати має змогу потрапити в повсякденний обіг користувачів Інтернету.

При утворенні оказіональних дієслів продуктивно використовується різні форманти, однак досить активно «експлуатуються» префікси, як-от, скажімо, за-, який водночас є показником доконаного виду (заярмаркувати, забронзовіти), указує на завершеність дії: Власне, і шансон, і рок можна заярмаркувати (Україна молода), де заярмаркувати ← ярмаркувати – «представити на ярмарку, створити відповідний ринок, на якому можна було б збувати певний товар»; Можна легко дійти висновків, що він уже