Особистісна зрілість як динамічна особистісна структура

За словами А. Асмолова, чим більш зрілою стає особистість, тим частіше вона зустрічається з проблемою вибору. При-цьому для неї стає можливим перестати бути продуктом власного досвіду. А. Леонтьев [1, 345] підкреслив, що на рубежі зрілості докорінно змінюється "механізм" формування особистості. Д. Леонтьев [6, 7],описав цей механізм як самодетермінацію - центральний механізм становлення особистісної зрілості, її головний ефект, що виявляється у володінні особою інструментами власного світогляду, у взаємо активації свободи і відповідальності. А. Анг'ял вважав самодетермінацію протилежною щодо гомономії і виразив це словами "самоде-термінація проти відмови від себе". Пізніше науковець трактував самодетермінацію і потреби у причетності як фази однієї тенденції людини - саморозвитку. Самодетермінація, на нашу думку, активізує процес особистісної трансформації, який, за В. Козловим, є однією з тенденцій особистості поряд з консервативною і експансивною тенденціями. В ході трансформації особистість набуває завершеності і цілісності. Це піднімає людину ще на один щабель у саморозвитку і паралельно збагачує її особистісний потенціал, що ставить зрілу особистість перед наступним вибором на

користь самовдосконалення. Особистісна зрілість стає особистісною структурою, на якій ґрунтується особистісний потенціал у критичних життєвих ситуаціях. У схемі, що представляє особистісну зрілість як динамічну особистісну структуру, важливими є такі аспекти: 1) особистісна зрілість є критерієм особистісного зростання І тому не характеризує його безпосередньо. Наприклад, особа з низьким рівнем особистісної зрілості зростатиме як особистість лише за наявності зовні організованих сприятливих обставин і, вірогідно, зовнішньої мотивації. Тоді як особа з високим рівнем особистісної зрілості сама організовує ситуації саморозвитку; 2) особистісна зрілість є виявом особистісного потенціалу, тобто життєстійкість людини забезпечується сформованістю особистісної зрілості як певної особистісної структури, важливої для его-ідентичності і тому стійкої під тиском екзистенційної тривоги; 3) самодетермінація є феноменом особистісної зрілості. Вона характеризує особистість як систему, яка само організується і виявляється у володінні людиною інструментами власного світогляду свободою і відповідальністю, іншими словами, у здатності зрілої особистості до самостворення. На даному етапі теоретичного дослідження було накопичено критичну масу Інформації щодо питання особистісної зрілості. Це спонукало нас уточнити означення цього

поняття. На основі проаналізованих наукових літературних джерел було скомпільовано таке означення особистісної зрілості: особистісна зрілість - це психологічне новоутворення зрілого періоду життя людини у вигляді онтологічного ядра особистості, важливого для его-ідентичності. Особистісна зрілість є одночасно критерієм особистісного зростання та виявом особистісного потенціалу людини, тобто її життєстійкості у здійсненні своєї життєвої стратегії. Особистісна зрілість характеризується феноменом самодетермінації і у кризових ситуаціях забезпечує людині можливість вибору.

Теоретичним обґрунтуванням для проведення емпіричного дослідження феномену особистісної зрілості були дані наукової літератури про те, що: 1) особистісна зрілість - це сформована особистісна структура, яка є виявом особистісного потенціал}' і критерієм особистісного зростання людини (Д. Леонтьев); 2) головним феноменом особистісної зрілості є феномен самодетермінації (Д. Леонтьев); 3) основна концепція особистісної зрілості Г. Оллпорта (1937) містить опис особистісних характеристик, а точніше рис зрілої особистості. В рамках диспозиційної теорії Оллпорта, найбільш важливі риси людини - це кардинальні і центральні; 4) актуальною є проблема виділення параметрів особистісної зрілості, що не співпадають з параметрами особистісного зростання (Д. Леонтьев). Представлені наукові факти роблять доцільним висвітлення наявного конгломерату проблем вивчення особистісної зрілості в емпіричному дослідженні, мета якого - довести гіпотезу про те, що існує пропріум зрілої особистості у вигляді сумірних рис, які виступають індикаторами феномена особистісної зрілості.

Аналіз даних емпіричного дослідження

У дослідженні взяли участь 348 осіб. Вибірка була сформована за фактором "зрілість" Стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості (СМИЛ) Л. Собчік. Вибірку склали 122 особи (64 жінки. 58 чоловіків) віком 18-65 років. Для проведення дослідження з метою побудови емпіричної моделі особистісної зрілості було відібрано 34 фактори, які склали базу даних для кореляційного, кластерного і багатофакторного аналізу. Результати кластерного аналізу дозволили стверджувати, що 85% обраних факторів утворюють єдиний кластер. До означеної цілісності не увійшли фактори "зовнішній мотив", "спрямованість на спілкування", "мотив складності завдання", фактор "стать", "толерантність". В результаті факторизації даних було виділено 12 факторів, що пояснювали 67% взаємозв'язків у виборці. Усі експліковані риси теоретичної моделі особистісної зрілості увійшли до групи значущих факторів, за виключенням рис "емпатія" і "контактність". Ці риси можна було зазначити у десятому факторі на рівні 0,3. Важливо, що контактність у загальному кластері була найближчим фактором до кластеру "самозвинувачення - відповідальність". Для перевірки відношення експлікованих рис до пропріуму зрілої особистості було проведено ротацію основних сімнадцяти факторів методом нормалізованого "varimax" - обертання. До основних факторів було включено самоприйняття, відповідальність, толерантність, креативність, си-нергічність, автономність (незалежність), контактність, емпатію, егоцентричність, глибинність переживань, спрямованість на себе, мотив вольового зусилля, мотив ініціативності, пізнавальний мотив, мотив самоповаги, внутрішній мотив, мотив оцінки свого потенціалу. Фактор толерантності, незалежно від його адсорбованості від загального кластер}', було включено до факторного аналізу рис пропріуму з метою отримання додаткової інформації для остаточного прийняття рішення. Для вираження напряму опису риси "децентрація" до основних факторів поруч з "егоцентричністю" було включено "емпатію". Для вирішення задачі опису факторів життєвої філософії до ротації факторів пропріуму було включено "пізнавальний мотив". В результаті ротації була отримана впорядкована факторна матриця, на основі даних якої стало можливим окреслити фактори пропріуму зрілої особистості за факторної значущості > 0,7.

Першим, найбільш значущим фактором пропріуму виявилися