Психологічна служба в закладах освіти

 

Профілактика і просвітницька діяльність шкільного психолога спрямована на:

- формування у педагогів та батьків потреби в набутті й використанні знань про психічний розвиток дітей на кожному віковому етапі з метою створення оптимальних умов для повноцінного психологічного й особистісного розвитку дітей; своєчасного попередження можливих порушень у становленні особистості та інтелекту;

- формування в учнів потреби у набутті та використанні психологічних знань для самопізнання, саморозвитку і самовдосконалення, а також для оптимізації взаємовідносин з іншими людьми.

Планування профілактичної та просвітницької роботи психолога дає змогу оптимізувати цю роботу, оскільки привертає до співробітництва всіх учасників навчально-виховного процесу.

Психопрофілактичну і просвітницьку роботу необхідно ретельно спланувати з урахуванням специфіки навчально-виховного закладу. Процес планування в загальних рисах може виглядати таким чином:

1. Діагностика і прогнозування стану справ із психопрофілактики та просвіти в даному навчальному закладі.

Для цього необхідно ознайомитись з переспективним планом роботи школи, методичних об’єднань з огляду на те, як у них висвітлені психологічні (або психологічно-педагогічні) аспекти навчально-виховного процесу. Проаналізувати, чи планується час на ознайомлення з іншими розробками в галузі психології виховання, соціальної психології, психології пізнавальних процесів і особистості та дисциплін, які знаходяться на межі психології та інших наук.

2. Вивчення мети і завдань психопрофілактичної та просвітницької роботи.

Мета даного напрямку роботи – виявити, яка робота з психологічної просвіти проводилася в школі, які її результати. Завдання висувають на досить осяжний відрізок часу (півроку, рік) із врахуванням специфіки школи.

3. Планування

При планування зазначаються ті форми роботи, які є найбільш оптимальними для даного навчально-виховного закладу. Вимоги до планування – цілеспрямованість, систематичність і цілісність заходів. До планування належить і розробка програми діяльності тих, хто буде залучений до профілактичної і просвітницької роботи – вчителів, батьків, дітей. Планувати (роботу) програми діяльності слід разом з тими, хто буде залучений до їх виконання.

4. Організація виконання (облік, контроль і корекція).

У процесі просвітницької та профілактичної роботи необхідно суворо дотримуватись положень Етичного кодексу психолога. Додамо до нього ще декілька положень:

- психолг має право і повинен займатись роботою, пов’язаною тільки з психологією. Не слід брати на себе не свої справи – проблеми педагогіки, методики – те, що не належить до психологічних проблем;

- не варто робити все самому – якщо є можливість, треба залучати до активної співпраці вчителів, батьків, учнів. Це полегшить роботу психолога, спонукає помічників до активних дій, чим підвищить силу психологічного впливу на них, а також авторитет психолога;

- спільна робота всіх суб’єктів навчально-виховного процесу з психологом має бути добровільною і вмотивованою;

- психолог має постійно контролювати, щоб всі форми профілактичної і просвітницької роботи становили єдину картину і були підпорядковані певній меті. Для цього треба вміло поєднувати свої дії з діями батьків, учителів і учнів, передбачати засоби їх взаємодоповнення і взаємовпливу.

5. Форми профілактичної та просвітницької роботи.

Ці форми можуть бути найрізноманітніші. Наведемо лише деякі з них, які вже стали традиційними.

Робота з батьками. Батьків необхідно проінформувати, хто такий шкільний психолог, чим він займається, яка його мета; попередити, що з дітьми буде проводитися певна психологічна робота; спитати їх згоди на це.

Психологічні лекторії – це традиційна форма роботи з батьками. Лекторії проводяться окремо для батьків учнів молодшої, середньої, старшої школи. Лекторії мають проводитися систематично, за певним планом і бути підпорядкованими певній меті і завданням.

Виступи на батьківських зборах – це більш поширена форма освіти. У цьому випадку батьки, більш розкріпачені під час сприйняття і обміну інформацією, більшою мірою здатні ставити запитання, обговорювати запропоновану проблему. Теми виступів – різноманітні.

Індивідуальні консультації. Можуть бути ініційовані як батьками, так і психологом. Проводяться за результатами досліджень або з проблем дитини. Індивідуальні консультації батьків готуються ретельно. Анкетний матеріал (опитувальні листи, бланк тощо) показувати батькам забороняється. Під час консультації інформація подається у вигляді, прийнятному для конкретних батьків і має підкорятися єдиній меті – допомога дитині.

Робота з групою батьків, діти яких мають подібні проблеми. Перед зборами таких батьків готується інформація щодо психологічної суті даних проблем, форм їх прояву, трансформацій, можливих шляхів допомоги дітям, а також щодо складання програми такої допомоги. Психолог має всіляко заохочувати батьків до надання допомоги своїм дітям, а також сприяти неформальній взаємодопомозі батьків один одному.

Робота зі вчителями. Може будуватися у двох площинах. Перша – ставлення до них як до фахівців. Друга площина – вчителі як безпосередні суб’єкти навчально-виховного процесу.

Працюючи з учителями варто дотримуватись таких рекомендацій:

- займатися виключно психологічними проблемами – питання педагогіки й методики викладання не входять у компетенцію психолога, їх мають розглядати фахівці, тобто вчителі;

- доречно підкреслювати компетентність вчителів у вирішенні та розгляді питань педагогіки й методики;

- плануючи роботу, не слід розпорошуватисяі обіцяти багато; краще зробити менше, але якісно, довести роботу до кінця і використати від методики все, що можливо.

Традиційні форми роботи з учителями подібні до форм роботи з батьками, але мають інше змістове значення.

Виступи на