Як жили і воювали козаки

 

(Історичний вечір для учнів 8-10 класів)

 

Мета:розширити знання учнів про життя запорозького

козацтва; виховувати повагу до героїки наших предків,

любов до рідного краю.

 

Девіз:«Козацькому роду нема переводу!»

 

Вечір проходить в актовому залі школи. Хлопчики одягнені у козацький одяг, а дівчатка - в український національний.

 

 

Вчитель:

З давніх-давен людям відомо: «Дерево життя - це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок - символ минулого, другий - сучасного, третій - майбутнього». Зображення «дерева життя» зустрічається на каменях далеких часів і свідчить про те, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв'язок «трьох листочків». Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу, його історію.

Оскільки в героїчному найбільше виявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то такі сторінки історії особливо хвилюють і наповнюють нас гордістю. У минулому українського народу було таке неповторне і легендарне явище, як Запорозька Січ. Це про неї Гоголь писав: «Так ось вона Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді і дужі, як леви! Ось звідки розливається воля козацтва на всю Україну!»

Я запрошую усіх побувати у XVІ-ХVШ ст. і зайти до козацьких куренів, погомоніти з козаками. Спробуйте на хвилину замислитись над змістом слова «козак». Що пробуджує у вашій уяві це слово?

 

1 учень:

У нашій уяві спалахує образ сильних, мужніх і відданих рідній землі людей. Ми чули про них із козацьких пісень, уявляємо їх за картиною Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» та за мультфільмом про пригоди трьох козаків-побратимів.

 

Дати можливість бажаючим висловитись.

 

Вчитель:

Нам дуже хотілося б, аби ваші знання про козаків - вільних синів народу - стали повнішими, щоб ви відкрили для себе зміст їхніх заповітів і джерела мужності.

 

Перша розповідь: Де і як жили запорозькі козаки?

 

1 учень:

Прибуваючи до безмежного степу, козаки селилися понад Дніпром та Південним Бугом. Особливо їх приваблював Дніпро-священна і заповітна ріка, оспівана в думах та переказах. Наші предки слов'яни називали Дніпро Славутою, тобто слов'янською рікою, хоча в слові тому крилося, може, і інше: славна ріка. Козаки любовно називали Дніпро своїм братом, а лоцмани - козацьким шляхом. Унікальною особливістю ріки були її знамениті пороги -пасма кам'яних скель, що височіли над водою до 5 метрів і майже суцільною масою перекривали ріку. Січ і стала називатися «запорозькою», бо була за порогами.

 

2 учень:

Нижче Хортиці Дніпро широко розливався, вбирав у себе великі і малі річки, сам розгалужувався на рукави, утворюючи численні острівці. То було справжнє царство плавнів. Козаки дуже любили цю місцину і називали її Великим Лугом. Великий Луг, як і дніпровські острови, давав козакам надійний прихисток від ворогів. Недаремно народилося прислів'я: «Січ - мати, а Великий Луг - батько, отам треба умирати».

 

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий», показуються слайди з видами Дніпра, острова Хортиці, козацьких кошів, Великого Лугу.

 

3 учень:

Великий Луг знаходився у серці козацьких земель, там було все, що було потрібно для життя: м'який клімат, родючі землі, зелений океан степових рослин, переповнені рибою озера та річки.

Зі спогадів очевидців: «Поверхня землі настільки родюча, що зорана лише раз парою волів, вона дає найвищі врожаї. Навіть необроблена земля дає рослини, що годують людей. Диких звірів -зубрів, диких коней, оленів -таке багатство, що на них полюють заради шкіри, а з м'яса їдять найкращі шматки. Птахів така сила, що навесні хлопці відправляються за ними і назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів, лебедів».

 

Друга розповідь: Розпорядок дня на Січі.

 

1 учень:

Козаки кожного куреня за загальним сигналом вставали до схід сонця та йшли на річку купатися, незважаючи на пору року. Після цього сідали за стіл у курені снідати. На сніданок подавалася соломаха - житнє борошно, зварене у воді й засмажене олією. За звичаєм, осавул, суддя та інша військова старшина їли теж з козаками, а кухар їв стоячи. Після сніданку всі йшли на заутреню молитву до січової церкви, потім прали одяг, лагодили зброю, човни, укріплення. Козаки вправлялись на конях, змагалися у стрільбі, фехтуванні, доланні рівчаків та перешкод, билися на шаблях до «першої крові». Часто змагалися цілими куренями. У січовій школі в цей час молодих козаків навчали письму, церковному читанню, хоровому співу, музиці, танцям.

 

Виконується танець гопак.

 

2 учень:

Рівно в полудень з фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом козаки йшли обідати. На обід подавалися: тетер, зварене пшоно або житнє борошно на квасі, варена або печена риба, пиво і брага, галушки, юшка з риби, що називалася щербою, куліш із салом, баранина, дичина. Після обіду співали пісні, думи; слухали розповіді і гру кобзарів.