Охорона праці в галузі

 

Вступ

Тема 1. Розрахунок систем кондиціювання повітря

Тема 2. Розрахунок систем опалення промислових та службових приміщень

Тема 3. Розрахунок звукоізоляції виробничих приміщень

Тема 4. Розрахунок штучного освітлення

Тема 5. Розрахунок природного освітлення робочих місць

Тема 6. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від    нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

 

 

„Охорона праці в галузі” (ОПГ) – це нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців необхідного рівня знань з питань охорони праці в галузі.

Дані методичні вказівки розглядають питання практичного розділу курсу ОПГ. 

У методичних вказівках розглядаються теоретичні й практичні питання з дослідження умов праці на робочих місцях у виробничих приміщеннях.

Методичні вказівки складаються з шести практичних робіт:

1. Розрахунок систем кондиціювання повітря;

2. Розрахунок систем опалення промислових та службових приміщень;

3. Розрахунок звукоізоляції виробничих приміщень;

4. Розрахунок штучного освітлення;

5. Розрахунок природного освітлення робочих місць.

6. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

 

Практичні роботи оцінюються згідно з робочою програмою. При виконанніф практичної роботи студент повинен ознайомитися з основними положеннями та коротко їх законспектувати, провести розрахунки, зробити висновки та захистити звіт у викладача.

 

 

 

 

Кондиціювання повітря – це створення і автоматичне підтримування в закритих приміщеннях і спорудах постійних або змінюючихся за певною програмою наступних якостей (кондицій) повітряного середовища: температури, вологості, тиску, чистоти, газового та іонного складу, наявності запахів та швидкості руху повітря, сприятливих для людини.

В залежності від вимог кондиціювання повітря поділяється на повне, коли забезпечується сталість температури та вологості повітря, і часткове, коли забезпечується сталість тільки одного параметра. Взагалі у промислових та загальних спорудах необхідно підтримувати лише частку згаданих кондицій.

Комплекс технічних засобів, які здійснюють необхідну обробку повітря (фільтрацію, підігрів, охолодження, осушування та зволоження, транспортування його та розподілення в обслуговуючих приміщеннях, пристрої для заглушування шуму, викликаного роботою обладнання, джерела тепло- і холодопостачання, засоби автоматичного регулювання контролю і управління, а також допоміжне обладнання) складають систему кондиціювання повітря (СКП).

Пристрої, в яких здійснюється необхідна теплозволожуюча обробка повітря та його очистка, називається кондиціонерами. Вони забезпечують в приміщеннях необхідний мікроклімат для створення умов комфорту і нормального протікання технологічного процесу. Кондиціонери бувають автономні і неавтономні.

Автономні кондиціонери характеризуються наявністю джерел тепла і холоду. Взагалі це електрокалорифери і холодильні машини. Зовні повинні бути підведені – електроенергія для привода компресора, вентилятора та роботи електрокалорифера, а також вода в конденсатор холодильної машини.

Неавтономні кондиціонери вимагають для роботи подання зовні: електроенергії (привод насосів і вентилятора), теплоносія (нагрів і охолодження обробляємого повітря).

Системи кондиціювання повітря, призначені для створення повітряного середовища, найбільш сприятливі для праці та відпочинку людини, носять назву комфортних. Організм людини в процесі життєдіяльності виділяє тепло, вологу, вуглекислоту, шкідливі органічні речовини. Всі ці виділення можуть бути видалені з приміщення разом з забрудненим повітрям.

Санітарно-гігієнічні вимоги до комфортного кондиціювання полягають в підтримуванні заданих температури, відносної вологості, чистоти та швидкості руху повітря, різниці між температурами повітря в приміщенні і припливного повітря, рівня шуму в приміщеннях, створюємого роботою обладнання СКП.

Технологічні системи кондиціювання забезпечують створення повітряного середовища, яке сприяє протіканню технологічного процесу. У виробничих приміщеннях, де люди працюють тривалий час, технологічне кондиціювання повітря здійснюється з урахуванням санітарно-технічних вимог. 

 

 

За ознаками СКП поділяються так :

1) за призначенням – на комфортні та технологічні, а також технологічно-комфортні в приміщеннях з тривалим перебуванням обслуговуючого персоналу;

2) за режимом роботи – на цілорічні, які підтримують нормативні параметри повітря на протязі усього року, та сезонні, які здійснюють для холодного періоду нагрів та зволоження повітря, а для теплого періоду – охолодження та осушування повітря;

3) за характером зв'язку з приміщенням, яке обслуговується – на центральні та місцеві. В центральних СКП кондиціонери розміщують поза обслуговуємими об'єктами. Системи призначені для створення. Мікроклімату в одному великому або кількох невеликих приміщеннях. В місцевих системах кондиціонери розташовані і створюють необхідні умови повітряного середовища в невеликих приміщеннях. Можливе розміщення місцевих кондиціонерів на робочих місцях виробничих цехін, що забезпечує створення необхідного мікроклімату тільки в частині об'єму приміщення (в зонах обслуговування);

4) за схемою обробки повітря – на прямоточні, які характеризуються обробкою в кондиціонерах лише зовнішнього повітря, і рециркуляційні, які характеризуються обробкою в кондиціонерах суміші зовнішнього та рециркуляційного повітря;

5) за тиском ΔР, що досягає вентилятор – на системи низького      (ΔР< 1,0 КПа), середнього (1,0 ≤ ΔР ≤ 3,0 КПА) та високого тиску              (ΔР > 3,0 КПА); 

6) за продуктивністю – від 10 до 250 тис.м3/год. (центральні) та від 0,5 до 18 тис.м3/год. (місцеві);

7) за способом обслуговування приміщення з різними параметрами