Предмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
83
Мова:
Українська
від того, на якій частоті буде максимум звукового тиску, характер спектру може бути низькочастотним (менше 300 Гц), середньочастотним (300-800 Гц) і високочастотним (понад 800 Гц).
Весь слуховий діапазон частот поділяють на звукові октави, для кожної октави обчислюється середньогеометричне значення частоти:
, Гц (3.5)
де f1, f2 – відповідно нижня і верхня границі октавної смуги за частотою, Гц.
Так значення fс.г : для октави 20 - 40 Гц становить 31,5 Гц, для октави 40-80 Гц - 62,5 Гц, для октави 80-160 Гц - 125 Гц і т.д. Для характеристики виробничого шуму, згідно з вимогами санітарних норм СН 3223-85, вимірюють рівні звукового тиску (у дБ) в октавних смугах середньогеометричнпх частот 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц.
Відповідно до класифікації шумів /ГОСТ 12.1.003-83/ за характером спектра шум поділяють на:
широкосмуговий шум, який має безперервний спектр шириною одну октаву;
тональний шум, який має спектр з відчутними дискретними тонам в ньому складові тонн відділені один від одного значними інтервалами.
За часовими характеристиками шуми поділяють на:
постійний шум, рівень звуку якого за 8-годинний робочий день змінюється в часі не більше ніж на 5 дБА;
непостійний шум, рівень звуку якого за 8 - годинний робочий день змінюється в часі більше ніж на 5 дБА. "А" (дБА) - корекція, яка відбиває підвищену чутливість органу слуху до середньо- та високочастотних звуків.
Найбільш несприятливими для організму людини вважаються інтенсивні, тональні та імпульсні шуми. У виробничих умовах часто спостерігається шум, що перевищує гранично допустимий рівень: турбокомпресори – 100-118 дБ, вентилятор - 80-105 дБ, відбійний молоток 92-101 дБ.
2 Класифікація методів та засобів захисту від шуму
Засоби і методи захисту від шуму, які використовують на робочих місцях виробничих приміщень, по відношенню до об'єкту, який під лягає захисту, поділяють на засоби і методи колективного захисту і засоби індивідуального захисту.
До засобів індивідуального захисту від шуму відносяться противошумні навушники, противошумні вкладиші, противошумні шлеми і каски, противошумні костюми.
Засоби і методи колективного захисту в залежності від способу реалізації поділяють на архітектурно-планувальні, організаційно-технічні та акустичні.
До архітектурно-планувальних відносять раціональне планування будівель та підприємств, раціональне розміщення технологічного обладнання, робочих місць і т. ін.
До організаційно-технічних – використання малошумних технологічних процесів і обладнання, дистанційного керування, удосконалення технології ремонту, а також раціональний режим праці та відпочинку.
Найбільший інтерес представляють засоби акустичного захисту, до яких відносять звукоізоляцію, звукопоглинання, віброізоляцію, демпферування (примусове гасіння коливань у динамічній системі внаслідок розсіювання енергії.), а також заглушувачі аеродинамічного шуму.
Метод звукоізоляції може бути реалізований наступними засобами: звукоізолюючими кожухами, огородженнями, кабінами, акустичними екранами, вигородками.
До засобів звукопоглинання, відносяться плоскі облицювання огороджуючих поверхонь приміщень і об'ємні поглинувачі звуку.
Засоби віброізоляції поділяють на віброізолюючі опори, пружні прокладки та конструкційні розриви. Демпферуючі засоби поділяють на елементи з сухим, в'язким та внутрішнім тертям. Заглушувачі шуму в залежності від принципу дії поділяють на абсорбційні, реактивні та комбіновані.
Засоби колективного захисту по відношенню до джерела збудження шуму поділяють на засоби, знижуючі шум на шляху його розповсюдження від джерела до об'єкту, який захищають.
Засоби, що знижують шум в джерелі його виникнення в залежності від характеру шумоутворення поділяють на засоби, знижуючі шум механічного (вібраційного) походження, аеродинамічного, гідродинамічного та електромагнітного походження.
Коли необхідно створити оптимальні умови повітряного середовища у виробничих приміщеннях, використовують вентиляційні системи, для яких є характерним наявність аеродинамічного шуму. Основним засобом для його зниження є заглушувачі шуму. Вибір того або іншого типу заглушувача визначається необхідним рівнем зниження суму, його спектром, потужність джерела, фізичними властивостями матеріалу : високим звукопоглинанням в певному діапазоні частот, малою об'ємною масою, економічністю і т. ін. Крім цього, заглушувачі повинні справляти невеликий гідравлічний опір.
РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
3 Розрахунок звукопоглинального облицювання
У виробничому приміщенні планується зробити звукопоглинальне облицювання стелі та стін. Площа стін – Sстін, площа стелі – Sстелі, площа підлоги – Sпідл. Середній коефіцієнт звукопоглинання в приміщенні до облицювання дорівнює 0,1, коефіцієнт звукопоглинання використаного облицювання – 0,9.
Визначити зниження шуму після використання облицювання та можливість улаштування в приміщенні підрозділів зазначеного призначення (див. табл. 3.1).
Таблиця 3.1 – Вихідні дані
Вихідні даніВаріант
12345678910
Площа стін Sстін, м2300300280400400300330320310340
Площа стелі Sстелі, м2250240250300280280260250240280
Площа підлоги Sпідл, м2250240250300280280260250240280
Рівень шуму у приміщенні (L1), дБ62585169716170515860
Призначення приміщенняКонструкторське бюроПункт охорони здоров’яУправлінняКабіна дистанційного керуванняДільниці точного зварюванняОбчислювальний центрКабіна дистанційного керуванняЛабораторіяКонструкторське бюроПункт охорони здоров’я
Вказівки до розв’язання задачі
Зниження рівня шуму в приміщенні як наслідок використання облицювання з більш високим коефіцієнтом звукопоглинання, дБ, можна визначити за формулою
,
де В1 та В2 – сталі приміщення відповідно до та після облицювання.
У загальному випадку
,
де А – еквівалентна площа звукопоглинання, ;
αср – середній коефіцієнт звукопоглинання внутрішніх поверхонь приміщення площею Sпов;
Sпов = Sпідл + Sст + Sстелі,
Sпідл – площа підлоги, м2;