Основні показники етноцентризму (внутрішнього фаворитизму)

 

1. Основні показники етноцентризму (внутрішньго фаворитизму)

2. Функції і види етноцентризму

3. Наведіть приклад делегітимізації

Список використаної літератури

 

 

В етнопсихології одним із фундаментальних є поняття «етноцентризму». Оскільки етноцентризм у будь-якій формі свого прояву руйнує міжетнічні контакти, вивчення цього феномена особливо актуальне в сучасних умовах, коли етнічні конфлікти стали щоденною реальністю.

У зв'язку з цим виникає необхідність розгляду етноцентризму як соціального і соціально-психологічного феномена та постановки питання про його природу, структуру, функції. А також вимагають вирішення наступні проблеми: чому різні культурні цінності, навіть при інтенсивній взаємодії не стають спільними; незалежно від інтенсивності спілкування між різними групами суттєві культурні відмінності тільки посилюються; завжди у будь-якому суспільстві є соціальні групи, які відокремлюють себе від інших; навіть спілкуючись однією мовою, ми часто виражаємо думки і концепції різних світів і одні й ті ж слова можуть мати різний культурний смисл. Однією з причин є етноцентризм, який не дозволяє представникам різних культур, які мають різний практичний досвід, чітко уявити собі чуже розуміння світу і сформулювати проблеми один одного. Оскільки явище етноцентризму суттєво впливає на динаміку міжетнічних відносин, то розуміння сутті, змісту даного феномена є важливим і актуальним.

Вивчення праць науковців (Н. Лєбєдєвої, Л. Орбан-Лембрик, Т. Стефаненко, А. Бароніна, А. Льовочкіної та ін.) показує, що сам факт усвідомлення особливостей своєї етнічної групи не містить у собі упереджень щодо інших груп. Проте так буває доти, доки констатуються ці відмінності. Коли ж від такої констатації переходять до оцінки іншої групи, тоді можливі перекручення її образу. І тоді виникає психологічне явище етноцентризму. Воно полягає у схильності представників групи сприймати всі життєві явища з позицій „своєї” етнічної групи, яка розглядається як еталон. Отже, суть етноцентризму зводиться до сукупності масових ірраціональних уявлень про власну етнічну спільність як про центр, навколо якого групуються всі інші.

Такі уявлення є психологічними утвореннями масової свідомості у вигляді конкретизованих спрощень образів свого народу, щедро наділених позитивними рисами, в кількості, яка набагато перевершує аналогічні риси в уявленнях про інші народи. Етнічні стереотипи складаються завжди в певному соціальному контексті і коли вони набувають стійкої форми упереджень, тобто стандартного і негативно забарвленого емоційного характеру, то легко можуть бути використані як засоби розпалювання національної ворожнечі.

Аналіз наукової літератури дозволяє розглядати явище етноцентризму з наступних позицій: етноцентризм як захист соціальної групи, який сприяє збереженню соціальної ідентичності її членів і зароджується в умовах інгрупової загрози, конфлікту; етноцентризм – це і форма соціального контролю, яка виправдовує дискримінаційні дії стосовно відкинутих аутгруп; етноцентризм – це і адаптивний механізм виживання, який проявляється найбільш гостро під впливом зовнішніх загроз; етноцентризм – це нормальний наслідок засвоєння звичаїв суспільства і культури у щоденному житті.

Відомо, що термін «етноцентризм» ввів в 1906 році У. Самнер під час вивчення етнічних груп і кваліфікував його як переконаність у перевазі власної етнічної й культурної групи над усіма іншими групами. Його розуміння цього явища полягало в тому, що люди схиляються до тенденції бачити світ так, щоб своя група виявлялась в центрі, а всі інші мають рівнятися на неї. Тобто кожна група вважає свої соціальні цінності, уявлення, традиції, вірування єдино правильними і, відповідно, уявляє себе еталоном, центром всесвіту, якому повинні уподібнюватись всі інші групи. Саме тому сприймання способу життя, цінностей, уявлень інших етнічних груп відбувається з позицій порівняння «їх» з «Нами» на користь «Нас», адже «Вони» не схожі на «Нас» і тому «неправильні». І ступінь їхньої «неправильності» визначається тим, наскільки «Вони» не схожі на «Нас».

Американські психологи М. Бруер і Д. Кемпбелл виділили основні показники етноцентризму:

сприйняття елементів своєї культури (норм, ролей и цінностей) як природних і правильних, а елементів інших культур як неприродних і неправильних;

бачення традицій своєї групи як універсальних; розуміння того, що для людини природно співпрацювати з членами своєї групи, допомагати їм, надавати перевагу своїй групі, пишатися нею і не довіряти і навіть ворогувати з членами інших груп.

Останній із визначених Бруером і Кемпбеллом критеріїв свідчить про етноцентризм індивіда. Що стосується перших двох, то деякі етноцентричні люди визнають, що інші культури мають свої цінності, норми та звичаї, але вони є нижчими в порівнянні з традиціями «їхньої» культури. Однак зустрічається і більш наївна форма абсолютного етноцентризму, коли його носії переконані, що «їхні» традиції і звичаї універсальні для всіх людей на Землі.

 

 

Д. Мацумото виділяє такі функції етноцентризму:

етноцентризм може виступати в якості захисту соціальної групи (допомагаючи зберегти соціальну ідентичність її членів, зароджуючись в умовах інгрупової загрози, конфлікту) ;

етноцентризм – це форма соціального контролю (виправдовуючи дискримінаційні дії відносно відсторонених і загрожуючих аутгруп) ;

етноцентризм -адаптивний механізм виживання.

З. Фройд у свій час також проаналізував феномен етноцентризму. Він зауважував, що етноценризм – це форма колективного нарцисизму. За Фройдом, колективний нарцисизм має психологічну та соціальну функції -створення середовища для витіснення агресивних імпульсів. Колективний нарцисизм дає можливість інгрупі спрямовувати свої агресивні імпульси