Механізм формування етнічної установки, аналіз її дії

 

Вступ

1. Поняття етнічної установки, її особливості

2. Механізм формування етнічної установки, аналіз її дії

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Коли говорять про поведінку етносу, то мають на увазі прояв усієї безлічі зв’язків і відносин, у яких реально формується й розвивається конкретний етнос або його частина. При цьому характер детермінації психічних властивостей етносу зводиться до опису тих або інших комплексів – статичних психічних особливостей, які часто називають «абсолютизованими психологічними паспортами». Етнічні особливості поведінки описуються за допомогою таких понять, як «основна» або «модальна» особистість етнофору, що розкриває найбільш істотні ознаки досліджуваного етносу, єдині для всіх його членів.

Людина як представник етносу є продуктом соціальних відносин, які обу-мовлюють її дії й переживання. У психологічному змісті відносини людини – це цілісна, заснована на індивідуальному й соціальному досвіді система зв’язків людини як особистості (суб’єкта діяльності й взаємодії) з реальною дійсністю або її окремими сторонами. Іншими словами, система відносин, або система етнічних установок, регулює поведінку й діяльність суб’єкта.

Етнічні установки виступають системоутворюючою детермінантою етнічної поведінки.

У якості психологічної детермінанти поведінки варто розглядати й етнічні стереотипи та установки як різновид утановок і стереотипів соціальних.

Етнічні установки – це установки, які мають місце тоді, коли людина, діючи в будь-якій сфері, – професійній, політичній, культурній – усвідомлює, оцінює і вчиняє як особа, включена в етнічну групу. Міжетнічні установки – це установки на взаємодію (негативне або позитивне з усіма нюансами) з іншими етнічними сукупностями в будь-якій сфері життєдіяльності і у будь-якому вигляді – від особового спілкування з людьми іншої національності до сприйняття явищ, елементів історії, культури, типів соціально-економічного розвитку’’ або ще ширше – інших цивілізаційних форм.

 

 

Вважається, що механізмами передачі національно-психологічних особливостей з покоління до покоління є установки та стереотипи, оскільки до цього часу ще не знайдено іншого пояснення існування несвідомого у психіці людей. Національно-психологічні особливості – це явище, яке дійсно знаходиться на межі між свідомим і несвідомим, адже виявляються вони незалежно від волі людини.

Теорія установок допомагає зрозуміти, власне, у чому суть дії феномена психологічної готовності, оскільки представник тієї чи іншої спільноти схильний мислити, відчувати, діяти так, як йому підказують національні традиції, встановлені норми та правила поведінки [1, c. 23].

Теорія установок була розроблена школою відомого грузинського психолога Д. Узнадзе, який визначав установку як готовність до виконання певних дій. Хрестоматійне визначення установки таке: установка (від англ. attitude) – це позитивна або негативна оціночна реакція на що-небудь або кого-небудь, яка виражається в думках, почуттях і цілеспрямованій поведінці.

У свою чергу, етнічна установка, за визначенням Л. Орбан-Лембрик, – це внутрішній стан готовності особистості або груп людей до специфічного, характерного тільки для них (представників тієї чи іншої національної спільноти) прояву почуттів, інтелектуально-пізнавальної та вольової активності, динаміки та характеру взаємодії, спілкування, які відповідають існуючим національним традиціям [4, c. 175].

Наприклад, певними установками можна пояснити ті або інші психологічні характеристики етносу, його поведінку. Візьмемо ставлення до дітей у різних народів. Українці характеризуються м’яким, лагідним ставленням до дітей, яке виявляється у спокійній, рівній поведінці дорослих. Вони досить вимогливі, але водночас не жорстокі й не надто їх розпещують.

Італійські матері виявляють свою ніжність до дитини бурхливо – з криками, драматичними жестами, поцілунками та стусанами. Вони сюсюкають до неї, пестять та гордовито демонструють її оточуючим. А англійці вважають, що італійці занадто жорстокі з тваринами та надмірно ліберальні з дітьми. Італійці ж звинувачують англійців у тому, що вони занадто обожнюють тварин і надмірно жорстокі до дітей. Англія відома як країна, де дозволені тілесні покарання дітей у школі, але заборонено жорстоке поводження з тваринами.

Французькі батьки, не доходячи до спартанської суворості англійців, намагаються проявляти до дітей розумну стриманість. Французи схильні не стільки захоплюватись дитячою наївністю, скільки цінувати у своїй дитині ранній вияв здібностей до дитячих суджень [4, c. 179].

Ось таке різне ставлення до виховання дітей, що пояснюють різними установками, існуючими у певних етносів.

М. Пірен, який вивчав соціальні установки (до яких належать і етнічні установки), виділяє в них когнітивний, тобто пізнавальний, інтелектуальний компонент; емоційний та конативний (поведінковий) компоненти [5, c. 62].

Когнітивний, або пізнавальний компонент установки визначає погляди певного етносу та окремих його представників на світ і образ того, до чого цей етнос прагне.

Емоційний компонент етнічної установки (або як ще його називають емоційно-оціночний) визначає симпатії та антипатії народу до певних значущих об’єктів. І нарешті, поведінковий компонент етнічної установки визначає готовність діяти стосовно об’єкта, що має значущу цінність для народу.

Етнічні установки, як й інші соціальні установки, закріплюються в процесі історичного розвитку психічного складу нації. Упродовж історії існування нації утворюються цілі системи зафіксованих національних установок, які визначають специфіку поведінки народу під час взаємодії та спілкування. Отже, національно-психологічні особливості діють, закріплюються та функціонують як установки.

В основі тих чи інших установок, які є в різних видах діяльності, формуються конкретні національні стереотипи. Національні установки, зазначають В.