Принципи і особливості консультування депресивних особистостей

 

Вступ

1. Характеристика депресивної особистості

2. Принципи і особливості консультування депресивних особистостей

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Кожна людина переживає своє безсилля по-різному: одна шукає сили в інших  (і тоді власна неспроможність стає способом боротьби за їхню силу), інша звинувачує себе або оточення. Буває і так, що від безсилля людина стає сильнішою за інших.

Навіть у найбільш спокійних людей трапляються періоди депресії, коли світ навколо них темнішає і самих себе вони бачать у тьмяних барвах, саме тому появу депресії на клінічно значущому рівні можна очікувати в кожної четвертої людини в будь-який період її життя.

Депресія у глобальному масштабі є прихованою епідемією, оскільки лікування отримує лише незначна кількість пацієнтів. Втрата працездатності у зв'язку з цим психічним розладом перевищує аналогічні показники при таких хронічних захворюваннях, як артрит, гіпертонічна хвороба, захворювання шлунково-кишкового тракту і легень. Погіршення якості життя, пов'язане з депресією, вражаюче. Майже у всіх, хто переніс депресивний епізод, зберігається висока ймовірність виникнення повторних приступів хвороби, в таких випадках 20% тривалості життя забирає депресія.

Останнім часом поняття «депресія» набуло широкого вжитку. В клінічному розумінні цим терміном описують різноманітні стани пониженого настрою, пов'язані з невротичними та реактивними станами, розладами особистості чи тими, причина яких є ендогенною. Існуючі класифікації спрямовані насамперед на поділ депресивних розладів за вираженістю симптоматики, а методи терапії в кожному окремому випадку відрізняються жонглюванням дозами препаратів. Психопатологічні розлади можна розглядати з двох різних аспектів: феноменологічного і психодинамічного.

Феноменологічний підхід до психопатології є описовою дисципліною, яка займається розмежуванням, визначенням, категоризацією та взаємозв'язками симптомів при різноманітних патологічних синдромах, що становлять психічні хвороби.

 

 

На даний час не існує універсальної психодинамічної гіпотези, характерного типу особистості, стресових подій у житті або травматичних переживань у процесі психологічного розвитку, специфічних для депресивних станів, що здатні пояснити підґрунтя всіх форм депресій. У більшості психоаналітичних досліджень недооцінюється клініко-феноменологічне розуміння депресивної хвороби або ігнорується психобіологічне підґрунтя депресії. Донедавна ці дві позиції мали переважно характер монологу і адресувалися до різних категорій фахівців. Сьогодні ми маємо змогу діалогу і поєднання різних підходів  (феноменологічного, біологічного, психодинамічного і психосоціального).

Психодинамічна концепція, опираючись на визнані в даний час клінічні класифікації, використовує для розуміння депресії підхід, що базується на вивченні суб'єктивної реальності пацієнта, в якій виникло захворювання. Остання може мати багатошаровий характер й існувати на різних рівнях її усвідомлення. Саме тому уявні й реальні психологічні механізми лінійно не співпадають, а відтак мають неусвідомлений характер.

Депресія – це психічне захворювання, яке характеризується розладом настрою, а також рядом інших психічних і соматичних  (тілесних)  проявів.

Основними ознаками депресії є:

безрадісний, пригнічений стан, втрата відчуття задоволення життям;

відсутність інтересів;

нездатність прийняти рішення, нав'язливе повернення до одних і тих же питань;

страх  (перед повсякденністю або невизначений), внутрішнє занепокоєння, тривога;

відчуття втоми, відсутність енергії;

безсоння, сонливість;

підвищена дратівливість;

втрата апетиту, зниження ваги або, навпаки, переїдання;

відсутність сексуальних інтересів;

відчуття тиску, ваги або болю в області живота, грудей та інших частин тіла;

вегетативні симптоми  (сухість у роті, запори, пітливість і т. д.) ;

неможливість зосередитися, порушення пам'яті;

алкоголізація і зловживання психоактивними речовинами, які дають тимчасове полегшення;

думки про самогубство  (у важких випадках).

Знижений настрій – один з найбільш неприємних емоційних станів особистості, які часто виникають у різних життєвих ситуаціях, і один з найважливіших симптомів більшості порушень психіки, а іноді й домінуючий симптом  (депресивний невроз, психози). У консультуванні, як правило, фахівець зіштовхується з так званою «реактивною депресією», яка здебільшого виникає як реакція на події, що травмують життя  (соматичні захворювання, конфлікти, інтимні проблеми, різні втрати, у тому числі смерть близької людини тощо).

Депресія насамперед проявляється в зміні настрою. Людина стає сумною і похмурою, її турбують думки про своє невдале життя, пригнічує гостре почуття провини. Вона втрачає смак до життя і здатність опиратися труднощам, втрачає інтерес до речей, які раніше приваблювали. Сповільнюється як рухова активність, так і перебіг процесів мислення.

Якщо депресія незначна, індивід ще може продовжувати працювати, виконувати повсякденні завдання, однак все це перестає давати йому задоволення. При загостренні депресії втрачається будь-яка активність: людина стає байдужою до всього, наприклад, може годинами сидіти біля телевізора і дивитися будь-що або просто лежати. Все навколо вона бачить у «темному світлі».

Яскрава риса депресивної особистості – самознищення. При депресії людина почуває себе нічого не вартою, невдахою і т. д., вона стає занадто чутливою до всього, і це теж знижує самооцінку. Наприклад, сварка зі значимою людиною, яка є не більш як епізодом життя, здається кінцем світу; невдача на іспиті сприймається як доказ абсолютної бездарності.

Варто підкреслити, що у стані депресії індивід вважає своє сприйняття світу єдино правильним, а періоди життя без депресії представляються йому ілюзією. Людина у стані депресії зайнята тільки собою, своїми проблемами, своїм здоров'ям. Вона часто схильна говорити про симптоми, пов'язані з депресією, але не про саму депресію, тому