Україна в 2-й половині XVII ст. Руїна

 

6.1 Причини Руїни. Гетьманування І.Виговського та Ю.Хмельницького

6.2 Розкол і поділ України на Лівобережну і Правобережну. Боротьба за єдність українських земель. Гетьмани І.Брюховецький, П.Тетеря, П.Дорошенко, Д.Многогрішний, Ю.Хмельницький, І.Самойлович

6.3 Підсумки і наслідки Руїни

6.4 Підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху

 

 

Смерть Б.Хмельницького в 1657 р. застала козацьку Україну на переломі: будівництво національно-державних фундаментів було далеким від завершення, а соціально-економічні та політичні суперечності загострені до краю. Українські землі стали ареною запеклої боротьби між Росією, Польщею, Туреччиною й Кримом.

Причинами цьому були: загострення внутрішніх суперечностей між різними угрупованнями козацької старшини, між старшиною і народними низами, між козаками та іншими верствами населення; відсутність досвіду державотворчої та політичної діяльності, наявність різних зовнішньо-політичних орієнтацій; невирішеність багатьох соціально-економічних і політичних завдань революції; посилення агресії Росії й Польщі за активної участі Кримського ханства та ін.

До того ж самостійну політику в Україні почала проводити Запорозька Січ, що ще більше спричиняло хаос і анархію. Багаторічні війни й спустошення призвели до занепаду й зневіри, а керівники держави не мали хисту Великого Богдана. Розпочалася кривава Руїна, тобто громадянська війна і занепад козацької автономії, що відбувалися в умовах військової інтервенції сусідніх держав.

Гетьманування Івана Виговського ( 1657-1659 рр.)

Вибір гетьманом ще за життя Богдана його 16-річного сина Юрія був невдалою спробою реалізувати ідею спадкової влади. Тому вже у вересні-жовтні 1657 р. старшинська рада передала гетьманську булаву Генеральному писарю Івану Виговському, шляхтичу за походженням. У молодості він навчався в Києво-Могилянській колегії, служив у війську, потім працював у Луцькому суді, був намісником луцького староства, входив до місцевого братства. У 1648 р. був викуплений Б.Хмельницьким із татарського полону і з тих пір виконував обов'язки Генерального писаря Війська Запорозького.

 

Опозиція й повстання проти Виговського

Наприкінці 1657 – на початку 1658 р. проти нового гетьмана виступили підтримані Росією запорожці на чолі з кошовим отаманом Я.Барабашем та козаки полтавського полку на чолі з М.Пушкарем.

У відповідь війська Виговського разом із татарами штурмом взяли Полтаву (червень 1658 р.) і “вогнем та мечем” приборкали повстанців. У братовбивчій війні загинули й потрапили в полон близько 50 тис. людей.

Москва сповна використала цю нагоду, щоб розколоти українське суспільство і таким чином примусити Виговського змінити визначену ще при Б.Хмельницькому політику, спрямовану на досягнення незалежності України. Царський уповноважений Б.Хитров відвідує Пушкаря в Лубнах аби обдарувати його соболями і запевнити в царській милості. Так уперше московити знайшли силу, яку можна було використати в своїй політиці стосовно України.

Заколотники оволоділи територією Полтавського і Лубенського полків і на заклики гетьмана покласти край громадянській війні не реагували.

Після розгрому антигетьманської опозиції Москва посилила своє втручання у внутрішні справи України, зокрема, підтримувала і надавала допомогу суперникам гетьмана.

Зваживши на двозначність і лицемірство царського уряду, Виговський поновлює розпочаті ще Б.Хмельницьким дипломатичні контакти з Польщею. Їх очолює один із найяскравіших українських дипломатів цієї доби Ю.Немирич. Він виробив умови перетворення Речі Посполитої у федерацію, у якій Велике Князівство Руське займало гідне, рівноправне і почесне місце.

 

Гадяцький договір із Польщею (1658 р.)

У вересні 1658 р. І.Виговський підписав у Гадячі договір із Польщею. Козацька Україна в межах трьох воєводств – Брацлавського, Київського і Чернігівського – поверталися до Речі Посполитої на правах автономії. Утворювалося т.зв. “Князівство Руське” із 40-тисячним військом (30 тис. козаків і 10 тис. найманців). Законодавча влада належала національним зборам, гетьман, що обирався пожиттєво, мав верховну цивільну й військову владу. Унія скасовувалася, а київський митрополит отримував місце в сенаті. Передбачалося відкриття в Україні 2 університетів, достатньої кількості шкіл і друкарень. Однак під час ратифікації польським сеймом, договір був значно підкоректований на користь польської сторони, а головне, він так і не був втілений у життя.

 

Війна з Москвою. Конотопська битва (1659 р.)

У 1658 р. в Україні розгорнулися військові дії проти московських залог. Москва оголосила Виговського зрадником, а московський князь Баратинський повісив у Києві понад 3 тис. українців. В Україну вирушила 100-тисячна російська армія.

Вирішальний бій відбувся в червні 1659 р. під Конотопом (теп. Сумська обл.). Організувавши надійну оборону і провівши вдалий маневр, українська сторона здобула блискучу перемогу. Полягло 30 тис. московського війська, багато потрапило в полон, у т.ч. князь С.Пожарський, якому татари відрубали голову. У Москві розпочалася паніка, йшли чутки, що цар збирається тікати за Волгу.

Однак ця перемога не зміцнила внутрішнього становища Виговського. У вересні 1659 р. в умовах масового антигетьманського руху він змушений був віддати гетьманські клейноди. Через декілька років він був безпідставно звинувачений П.Тетерею у змові проти Польщі і розстріляний.

Гетьманування Юрія Хмельницького (1659-1663 рр.)

Гетьманування Юрія розпочалося в умовах наступу російських військ на Переяслав. Тут у 1659 р. під тиском князя Трубецького, було укладено новий Переяславський договір із Росією, що значно обмежував козацьку автономію. Україну було позбавлено