Основні завдання реабілітації: психічна травма і травматичні події

 

1. Основні завдання реабілітації

2. Психічна травма і травматичні події

Список використаної літератури

 

 

Психологічна реабілітація – система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особистості, створення сприятливих умов для її розвитку та утвердження.

Психологічна реабілітація передбачає проведення психологічної діагностики особистості дитини-інваліда, визначення та використання форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції, консультування та психологічного прогнозування.

Сучасна концепція реабілітації хворих і інвалідів бере свій початок з розробки її принципів і практичного вживання в Англії і США під час другої світової війни. Найбільш змістовне і повне визначення реабілітації прийняте на 9-й нараді міністрів охорони здоров'я і соціального забезпечення східноєвропейських країн. Згідно, якому реабілітація є системою державних, соціально медичних, професійних, педагогічних, психологічних і інших заходів, направлених на попередження розвитку патологічних процесів, що наводять до тимчасової або стійкої втрати працездатності, на ефективне і раннє повернення хворих і інвалідів (дітей і дорослих) в суспільство і до суспільно-корисної праці. Реабілітація є складним процесом, в результаті якого у постраждалого формується активне відношення до порушення його здоров'я і відновлюється позитивне сприйняття життя, сім'ї і суспільства.

Психологічна реабілітація включає заходи щодо своєчасної профілактики і лікування психічних порушень, по формуванню у пацієнта свідомої і активної участі в реабілітаційному процесі.

Розглядаючи психологічну реабілітацію як функцію психотерапії та психологічної корекції, нам доводиться говорити про неї як про психологічне (психотерапевтичне) втручання.

Психотерапевтичне втручання, або психотерапевтична інтервенція – це вигляд (тип, форма) психотерапевтичної дії, який характеризується певною метою та відповідним цим цілям вибиранням засобів дії, тобто методів. Термін психотерапевтичне втручання може позначати конкретний психотерапевтичний прийом, наприклад, роз'яснення, уточнення, стимуляція, вербалізація, конфронтація, навчення, тренінг, поради і ін., а також загальнішу стратегію поведінки психотерапевта, яка тісним чином пов'язана з теоретичною орієнтацією (перш за все, з розумінням природи того або іншого розладу і цілями і завданнями психотерапії).

Психологічна реабілітація дитини – інваліда – це система і процес навчання дітей – інвалідів прийомам, методам саморегуляції, самовиховання, самонавчання з метою зниження в реальних умовах життєдіяльності негативних психічних станів, формування позитивних мотивацій, соціальних установок на життя та професію.

Головними завданнями реабілітації є:

функціональне відновлення (повне або компенсація при недостатньому чи відсутності відновлення) ;

пристосування до повсякденного життя і праці;

залучення до трудового процесу;

диспансерний нагляд за реабілітованими.

Основна мета реабілітації – адаптація до праці на попередньому робочому місці або реадаптація, тобто праця з меншими нервово-психічними навантаженнями в тому ж соціумі. В інших випадках метою реабілітації буде реабілітація і життя в іншому соціумі, а у разі неможливості – додаткова реабілітації і корекція у реабілітаційному центрі. У педіатрії мета реабілітації не зводиться тільки до повернення дитини до стану перед захворюванням і у дитячий колектив, але й до розвитку її фізичних і психічних здатностей, відповідних віку.

Основні принципи психології реабілітації:

принцип раннього втручання” – реабілітація повинна починатися на самих ранніх стадіях розвитку дитини-інваліда;

принцип безперервності” – процес реабілітації повинен здійснюватися безперервно до досягнення у мінімально можливі строки максимального відновлення або компенсації порушених функцій;

принцип комплексного підходу” – здійснення комплексного підходу у здійсненні психореабілітаційних заходів, направленість реабілітаційного процесу на різні сфери життєдіяльності;

принцип послідовності або наступності” – поступове і поетапне здійснення реабілітаційних заходів (від простого – до складного, від ближніх цілей – до дальніх), створення ”переходів” від одного реабілітаційного заходу к іншому.

Психологічна реабілітація дітей з органічним ураженням нервової системи передусім базується на методиках психокорекції – „виправлення” окремих властивостей особистості і характеру (мотивів, інтересів, установок, ціннісних орієнтацій, рівня претензій) з метою засвоєння оптимальних способів різних видів діяльності (ігрової, комунікативної, навчальної, професійної тощо) для можливої успішної й ефективної самореалізації і соціальної інтеграції та психотерапії – комплексне лікування психічних, нервових і психосоматичних розладів, яке вирішує завдання щодо пом’якшення чи ліквідації наявної симптоматики (клінічно орієнтовна психотерапія).

В реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи переважно застосовується психокорекційні методики (елементи методики Цвєткової, методики розвитку окремих психічних функцій) та методики поведінкової і тілесно – орієнтованої психотерапії. До методик поведінкової терапії відноситься холдинг – терапія (фестхальтерапія) та її модифікації. У дітей з переважанням розладів у руховій сфері застосовується метод тілесно – орієнтовної терапії Фельденкрайза – „усвідомлення через рух”.

Психологічні інтервенції в процесі психологічної реабілітації характеризуються:

вибиранням засобів (методів) ;

функціями (розвиток, профілактика, лікування, реабілітація) ;

цільовою орієнтацією процесу на досягнення змін;

теоретичною базою (теоретична психологія) ;

емпіричною перевіркою;

професійними діями.

Розглянемо основні характеристики реабілітаційно-психологічних інтервенцій. Методи психологічних інтервенцій – це психологічні засоби, які вибирає психолог. Вони можуть бути вербальними або невербальними, орієнтованими більшою мірою або на емоційні, або на поведінкові аспекти і реалізуються в контексті взаємин і взаємодій між клієнтом і психологом. Типовими психологічними засобами є бесіда, тренування (вправи) або міжособові взаємини як чинник впливу і дії. Функції психологічних інтервенцій полягають в профілактиці, лікуванні, реабілітації і розвитку. Цілі реабілітаційний – психологічних інтервенцій відображають цільову орієнтацію на досягнення певних змін. Реабілітаційний – психологічні інтервенції