Значення рухової активності для зміцнення здоров'я школярів

 

 

Анотація. В статті розкрито проблеми здоров’я молоді у зв’язку з обмеженням рухової активності. Також вказано шляхи виховання та формування фізично, морально і духовно здорової дитини. Розкрита необхідність реформування фізичного виховання у навчальних закладах, як найбільш ефективного способу зміцнення здоров'я підростаючого покоління.

Ключові слова: гіподинамія, рівень здоров’я, рухова активність, функціональні можливості, фізична підготовленість.

Аннотация. В статье раскрыты проблемы здоровья молодёжи в связи с ограничением двигательной активности. Также показаны пути воспитания и формирования физически, морально и духовно здорового ребёнка. Раскрыта необходимость реформирования физического воспитания в учебных заведениях, как наиболее эффективного способа укрепления здоровья подрастающего поколения.

Ключевые слова: гиподинамия, уровень здоровья, двигательная активность, функциональные возможности, физическая подготовленность.

Annotation. The article deals with youth’s health problem caused by the limited moving activity. The ways of bringing up and forming physically, morally and spiritually healthy child are pointed out. Necessity of reforming physical training in educational institutions as the most effective way of strengthening the rising generation’s health is revealed.

Key words: hypodynamy, health level, moving activity, functional abilities, physical preparedness.

Постановка проблеми. Серед оздоровчих засобів рухова активність школярів набуває виняткового значення. Вона формує організм, зміцнює здоров’я, попереджує захворювання і є найважливішим компонентом здорового способу життя [2].

Рівень оздоровчої рухової активності у школярів ще далекий від бажаного. Добові потреби в рухах задовольняються в середньому на 18-22%, а тому й дефіцит складає приблизно 80% від біологічної норми. Обмежена рухова активність у школярів є однією з головних причин низки важких порушень опорно-рухового апарату, фізичного розвитку, хронічних захворювань внутрішніх органів, порушення обміну речовин, погіршення психічного стану. [5, 7, 10, 27]. Фізичну активність не можна розглядати як суто механічну дію, яка допомагає організму долати лише силу тяжіння. М’язи і руховий апарат в цілому у процесі рухової активності є джерелом інформації та енергії, яку сприймає кожен орган, кожна тканина організму. Оскільки вага м’язів складає близько 2/5 ваги всього тіла, а разом з вагою кісток, зв’язок і сухожилок ця величина перевищить 50 відсотків, важливість цієї інформації для нормальної життєдіяльності, а також підвищення організації функцій організму важко переоцінити.

Актуальність даної теми визначена низьким рівнем фізичного стану учнівської молоді, яке має стійку тенденцію до погіршення. Як вказано у Загальнодержавній програмі «Здорова нація“, особливою загрозою майбутньому нашої країни є нинішній стан здоров’я і спосіб життя молоді. Майже 90% учнів мають відхилення у стані здоров’я, а понад 50% -незадовільну фізичну підготовку. Інститутом громадського здоров’я в Україні зареєстровано 13 млн. захворювань у дітей; кількість випускників шкіл, які є практично здоровими складає від 5 до 25%, різноманітні відхилення у стані здоров’я має кожний третій першокласник, а до завершення навчання у школі це вже кожний другий учень.

У державних документах [1, 2] було прийнято рішення, що для виховання та формування фізично, морально і духовно здорової дитини необхідне реформування фізичного виховання у навчальних закладах, як найбільш ефективного способу зміцнення здоров'я підростаючого покоління.

Смертельні випадки на уроках фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах – це критична ситуація, яка потребує негайних рішень. За останні 6 років в Україні на уроках фізкультури сталося більше десятка смертельних випадків. І тільки один з них пов'язаний із травмою, а решта – наслідки серцево-судинних захворювань дітей і вказує, що сучасна молодь має незадовільний рівень здоров’я та функціональну пристосованість до фізичних навантажень.

Вітчизняною наукою (Ареф’єв В. Г., Болобан В. М., Булатова М. М., Вільчковський Е. С., Волков Л. В., Дубогай О. Д., Дущанін С. О., Завацький В. І., Іващенко Л. Я., Келлер В. С., Куц О С., Платонов В. М., Сергієнко Л. П., Сермеев Б. В., Тер-Ованесян А. А. та інші) набуто великий досвід у розвитку фізичного виховання, який вказує, що для збереження здоров'я і працездатності організму необхідне нове осмислення системи фізичного виховання, яка є одним з найбільш дійових чинників зміцнення здоров’я. Доведено, що прогресуюче зниження рівня здоров'я перш за все пов'язано із проблемою дефіциту рухової активності. Дефіцит рухової активності, основного чинника здорового способу життя, здійснює негативний вплив на організм, призводить до гіподинамії – послабленню м’язів, серця, дихальної системи, нерідко до різних захворювань. Результатом цього є низькі рівні фізичного розвитку і функціональних можливостей підростаючого покоління, зниження їх працездатності, які важко поповнити в зрілому віці навіть шляхом систематичного тренування.

Механізми взаємозв'язку рухової активності й здоров’я розвиваються, в дослідженні І. Аршавского (1975, 1981), К. Andersen (1978), Г. Апанасенко (1992) та ін.

Разом з тим, проблема рухової активності школярів та шляхи її удосконалення до сьогоднішнього часу вивчені недостатньо і потребують подальших досліджень [7, 10]. На сьогодні залишаються дискусійними питання щодо обсягу навантаження та структури рухових дій, якщо мати на меті не розвиток окремих фізичних якостей, не досягнення спортивного результату, а отримання саме оздоровчого ефекту [5, 16, 20].

Рухова активність (РА) – сума рухів, що виконується людиною в процесі життєдіяльності [4]. РА біологічна потреба кожного живого організму, невід’ємна частина здорового способу життя людини,