Мовленнєва творчість - один із найскладніших видів дитячої творчості

Мовленнєва творчість – один із найскладніших видів дитячої творчості. Мовлення – важливий компонент діяльності дітей, і дуже тяжко виокремити під час спостереження та аналізу, наприклад процесу малювання, пов´язаного з акомпануванням дитиною своїм діям, коментуванням створюваного сюжету (який народжується одночасно принаймні на двох рівнях – вербальному й образотворчому), межі кожного виду художньої діяльності. Слово підштовхує, збагачує, стимулює рухи рук, потік думки, а зображення, що виникають, плетуть нові словесні образи. І слово, і зображення одночасно виявляються однаково значущими для дитини засобами творення художнього образу, вираження свого стану, почуттів, відображення самостійної думки.

І творче розповідання, і мовленнєвотворча діяльність як компонент різних видів дитячої діяльності – різні рівні словесної творчості,

Мовленнєво творча діяльність – це така творча діяльність, у якій через складання різних типів зв´язних висловлювань дитина відбиває почуття, уявлення, враження, образи уяви, навіяні художніми творами, сприйманням довкілля. Як складова частина різних видів діяльності (гри, малювання, конструювання, театралізації, спілкування) мовленнєвотворча діяльність не завжди завершується складанням твору, який би відповідав певним літературним та мовним нормам, тому що дитина не ставить собі такого завдання. Мовленнєві завдання підпорядковуються меті, завданням, змісту загальної діяльності, що зумовлює вибір мовленнєвих дій.

Словесна творчість, у якій ми вбачаємо первинну форму літературної творчості – це спеціально організований, зумовлений мотивацією процес складання дитиною твору в будь-якій формі мовленнєвого висловлювання, що відповідає певним літературним нормам.

Як самодостатня цілеспрямована діяльність процес словесної творчості є діяльністю вищого рівня порівняно з попередньою, він орієнтований на складання дитиною твору, тобто на досягнення певного результату. Мотиваційна настанова, що активізує мовленнєвотворчий процес, виявляється в бажанні за власною ініціативою брати участь у розв´язанні завдань, запропонованих дорослим; у творчій продуктивності – здатності скласти кілька варіантів творів на одну тему; в ігровій настанові, прагненні перемогти в змаганні -хто краще складе найцікавішу казку. Найчастіше в цій ситуації творчий процес спрямовується, супроводжується вихователем, що дає змогу поєднати одномоментно навчання та активну творчу мовленнєву практику.

У визначенні форм мовленнєвотворчої діяльності та типів зв´язних висловлювань, що співвідносяться з ними, вважаємо за потрібне вийти за межі навчальної діяльності й типологІзувати також ініціативну словесну творчість дошкільників, враховуючи такі підстави, як умови її перебігу, способи організації та вид діяльності, з яким вона співвідноситься, Й адресність, тобто на кого спрямована творча діяльність дитини. Модель на схемі 5 відбиває загальний підхід до визначення типів словесної творчості дошкільників.

Залежно від умов перебігу розрізняють ініціативну мовленнєвотворчу діяльність, яка відбувається суто за бажанням дитини, у момент творчого натхнення, та мовленнєву творчість в умовах організованого навчання. Специфіка кожного з цих видів виявляється як у творчому процесі, способах організації та керівництва, так в оцінці кінцевого продукту – твору.

За способом організації виокремлюють колективну, групову та індивідуальну мовленнєвотворчу діяльність. Кожен із видів передбачає використання специфічних методів та прийомів керівництва та супроводу мовленнєвотворчої діяльності, що зумовлено певним рівнем розвитку мовленнєвих умінь, літературознавчої обізнаності та творчої уяви.

Мовленнєва творчість дітей в умовах організованого навчання й ініціативної творчості відрізняється особливостями перебігу творчого процесу, якісними характеристиками дитячих творів, типами зв´язку мовлення з різними видами діяльності.

Отже, залежно від умов, у яких відбувається творчіш процес, розрізняють мовленнєву творчість в умовах навчання і в ситуації ініціативної творчої діяльності.

На підставі поєднання мовленнєвотворчої діяльності з різними видами художньої творчості, до складу яких вона входить, виділяємо образотворчо-мовленнєву, театрально-мовленнєву та музично-мовленнєву діяльності. Кожному виду притаманні певні форми перебігу та типи зв´язних висловлювань.

Вагомою підставою для виокремлення типів мовленнєвотворчої діяльності є її адресна спрямованість. На цій основі розрізняють моногру як гру для себе та презентацію свого доробку, продукту своєї творчості глядачам і слухачам.

В умовах організованого навчання ініціатором майже завжди є вихователь, який заздалегідь планує заняття, тему, навчальні завдання. Діти підкоряються пропозиції «Давайте придумаємо... «, завдяки майстерності, зацікавленості вихователя включаються у творчий процес. У ініціативній творчості дитина вільна і звертається до творчої діяльності лише тоді, коли насправді відчуває потребу творити.

Завдання заняття майже завжди зорієнтовані на кінцевий результат- скласти оповідання на тему, розповідь за картиною, казку за набороміграшок тощо. І вся попередня робота на занятті та до нього налаштована на підготовку дітей до створення творчого продукту (орієнтування в певній темі, актуалізація словника, граматичні вправи, естетично-емоційне збудження). Причому вихователь у здійсненні керівництва творчою діяльністю дітей прагне привести складені дітьми твори у відповідність до літературно-мовленнєвих норм. Саме цим пояснюється його активне втручання в дитячу розповідь: вказівки, навідні запитання, пропозиція кількох варіантів, тактовні виправлення, доповнення, підказки тощо.

В ініціативній творчості дитина зосереджена переважно на самому творчому процесі, у якому вона-головна особа, її цікавить сюжет, літературна чи ігрова інтрига, результат подій, які вона собі уявляє. Дитина діє самостійно, і будь-яке втручання вихователя з метою вдосконалити результат може загальмувати творчий процес, а то й зупинити його. У власну творчість дошкільник переносить здобуті раніше знання, уміння, навички, він творить так, як може, як у нього виходить. Що вищий рівень підготовленості, обізнаності дитини, то якіснішою, яскравішою й оригінальнішою буде її спонтанна творча діяльність.

У ході заняття вихователь намагається розгорнути всі структурні частини творчого процесу: зародження задуму, первинний пошук засобів