Електронні таблиці. Таблиці процесора

 

1. Вступ до електронних таблиць. Основні поняття

2. Типовий інтерфейс електронних таблиць. Форматування даних. Формули та функції

3. Загальна технологія роботи з електронними таблицями

4. Характеристика найпоширеніших табличних процесорів

 

 

Початок створення електронних таблиць було покладено у 1979 році, коли два студенти Ден Бріклін та Боб Френкстон, на комп'ютері Apple ІІ створили першу програму електронних таблиць, яка отримала назву VisiCalc від Visible Calculator (наочний калькулятор). Основна ідея програми полягала у тому, щоб в одні комірки поміщати числа, а в інших задавати закон їх математичного перетворення. Ця ідея визначила цілий клас програм, які тепер прийнято називати табличними процесорами. VisiCalc отримала широке розповсюдження як перша електронна таблиця, проте швидко поступилася своїми позиціями Lotus 1-2-3, а згодом Excel та вільним табличним процесорам StarOffice та OpenOffice.

Досить часто інформацію, що обробляється, треба представляти у вигляді таблиць. При цьому частина комірок таблиці містить вихідну або первинну інформацію, а частина – похідну. Похідна інформація є результатом різних арифметичних та інших операцій, що робляться над первинними даними.

Базову ідею електронних таблиць можна викласти таким чином. Кожна комірка таблиці позначається деякою адресою (позначенням комірки по горизонталі та вертикалі). Частина комірок таблиць містить якість числа (наприклад, 5, 9, 12. 8 та ін.), а в іншій частині записані якісь формули, операндами яких служать адреси комірок.

Для вирішення завдань, які можна подати у вигляді таблиць, розроблені спеціальні пакети програм, що називаються електронними таблицями або табличними процесорами.

Електронна таблиця – це комп'ютерний еквівалент звичайної таблиці, що складається із рядків і граф, на перетині яких розташовуються клітки, в яких міститься числова інформація, формули і текст. Графам і рядкам можна давати назви. Екран монітору трактується як вікно, через яке можна розглядати таблицю цілком і частинами. Електронна таблиця – найбільш розповсюджена і потужна інформаційна технологія для професійної роботи з даними. Для керування електронною таблицею створені спеціальні програмні продукти – табличні процесори.

Табличний процесор – це комплекс взаємопов'язаних програм, призначений для обробки електронних таблиць.

Табличні процесори являють собою зручний засіб для проведення бухгалтерських і статистичних розрахунків. У кожному пакеті є сотні вбудованих математичних функцій і алгоритмів статистичної обробки даних. Крім того є потужні засоби зв'язку таблиць між собою, створення і редагування баз даних.

Сфери застосування електронних таблиць:

- економічні розрахунки;

- інженерні задачі;

- статистична обробка даних;

- пошук оптимальних значень параметрів;

- побудова графічних залежностей і діаграм;

- однотипні розрахунки над більшими наборами даних;

- моделювання складних фінансових ситуацій, бухгалтерські розрахунки;

- обробка результатів експерименту.

Спеціальні засоби дозволяють автоматично отримувати і роздруковувати налагоджувані звіти з використанням десятків різних типів таблиць, графіків, діаграм, додавати до них коментарі і графічні ілюстрації.

Табличні процесори мають вбудовану довідкову систему, що надає користувачу інформацію по конкретним командам меню та інші довідкові дані. Багатомірні таблиці дозволяють швидко робити вибірки у базі даних по будь-якому критерію.

Основні можливості: бази даних, діаграми, друк, макроси, розрахунки.

Об'єкти електронної таблиці:

- рядки, пронумеровані арабськими цифрами;

- комірка – первинний елемент таблиці, що містить дані, кожна комірка позначається адресою, яка складається з номеру рядка і імені стовпця;

- стовпці, що йменуються латинськими літерами A, B,... Z, AA, AB,... AZ.

Робоче поле електронної таблиці складається із рядків і стовпців.

Адреса комірки ще називається посиланням. Крім адреси, комірка може мати власне ім'я, яке може використовуватися у формулах. Поточна комірка позначена вказівником – прямокутником, що світиться.

 

 

Усі відомі табличні процесори мають типову структуру інтерфейсу. При роботі з електронною таблицею на екран виводяться робоче поле таблиці і панель керування, яка включає: Головне меню, допоміжну область керування, рядок вводу в рядок підказки. Розташування цих областей на екрані може бути мимовільним і залежить від особливостей конкретного табличного процесора.

Рядок головного меню містить імена меню основних режимів програми. Вибравши один з них, користувач отримує доступ до меню, що містить перелік команд, які в нього входять. Після вибору деяких команд меню з'являються додаткові підменю.

Додаткова область керування включає рядок стану, панелі інструментів, вертикальну і горизонтальну лінійки прокрутки.

У рядку стану (статусному рядку) користувач знайде відомості про поточний режим роботи програми, імені файлу поточної електронної таблиці, номер поточного вікна і т. п.

Панель інструментів (піктографічне меню) містить певну кількість кнопок (піктограм), призначених для швидкої активізації виконання певних команд меню і функцій програми. Щоб викликати на екран ті області таблиці, які не ньому на даний момент не відображені, використовуються вертикальна і горизонтальна лінійки прокрутки. Бігунки (движки) лінійок показують відносну позицію активної комірки у таблиці і використовуються для швидкого переміщення по ній. У деяких табличних процесорах на екрані створюються спеціальні зони швидкого виклику. При натисканні миші у такій зоні викликається відповідна функція. Наприклад, при натисканні мишею на координатній лінійці викликається діалог параметрів сторінки.