Лексика традиційної народної медицини в українських говірках

Запорізький державний університет

 

Баденкова Вікторія Миколаївна

 

УДК 808. 3: 800. 866: 61

 

 

Інгульсько-Бузького межиріччя

 

Спеціальність 10. 02. 01 – українська мова

 

 

Запоріжжя – 1999

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Дніпропетровського державного університету Міністерство освіти України.

Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор Поповський Анатолій Михайлович, професор кафедри української мови Дніпропетровського державного університету.

Офіційні опоненти – доктор філологічних наук, Герман Костянтин Федорович, професор кафедри історії та культури української мови Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича - кандидат філологічних наук, доцент Глуховцева Катерина Дмитрівна, доцент кафедри української мови Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Провідна установа – Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка, кафедра української мови, Міністерство освіти України, м. Кіровоград.

Захист дисертації відбудеться « 29 « червня 1999 р. о 10-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17. 051. 02. при Запорізькому державному університеті (330600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 66, корп. 2, філологічний факультет, ауд. 230). 

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Запорізького державного університету (330600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 66, корп. 2). 

Автореферат розісланий « 25 « травня 1999 року. 

 

 

Актуальність дослідження. Останнім часом у вітчизняному мовознавстві пожвавилось вивчення лексичного рівня говорів як невичерпного фактологічного джерела для всебічного та глибокого дослідження розвитку національної мови. На особливу увагу заслуговує спеціальна лексика, у якій безпосередньо відбиваються різноманітні зміни в живому мовленні носіїв діалектів. У реферованій роботі розглянута лексика традиційної народної медицини українських говірок Інгульсько – Бузького межиріччя. Незважаючи на дослідницькі заходи, лексика народної медицини /ЛНМ/ на сьогодні вивчена недостатньо, хоча вона є одним із виявів світогляду українського народу, однією з найархаічніших і найрізноманітніших у семантичному, структурному, етимологічному планах. 

Окремі відомості про народномедичну термінологією знаходимо переважно в працях етнографів та медиків /А. Чепи, П. Іващенка, В. Петрова, М. Маркевича, С. Верхратського, В. Милорадовича, З. Болтарович, Є. Товстухи, Н. Зубицької та ін. /, що описували народні способи лікування недуг, одночасно засвідчуючи й народні назви хвороб /ННХ/. Для дослідників лексики такі роботи є лише матеріалом, на основі якого з’ясовуються семантичний зміст окремих термінів, географія їх поширення, хронологічні рамки функціонування на українському мовному ґрунті. Серед праць, що фіксують етнографічні та лексичні записи з народної медицини Південної України, відзначимо публікації В. Ястребова, І. Бессараби, Я. Новицького, І. Манжури, В. Бабенка. Фрагментарно представляють окремі поняття народної медицини в наукових розвідках з історичної лексикології В.В. Німчук, Т.В. Олещук, Б.К. Галас, М.С. Ковальчук та І.С. Яремчук, загальномовні та регіональні словники, зокрема “Словник говірок Бузько-Інгульського ареалу”, укладений викладачами кафедри української мови Миколаївського державного педагогічного інституту Л.С. Спанатій, А.С. Супрун, М.П. Тимченко та В.П. Токарем. 

Ряд ґрунтовних досліджень різних структурних рівнів південно-східних діалектів здійснено Й.О. Дзендзелівським, Я.Д. Нагіним, А.А. Москаленком, І.Г. Матвіясом, В.С. Ващенком, В.А. Чабаненком, А.М. Поповським та ін. Матеріали українських говірок Інгульсько-Бузького межиріччя, а саме території Миколаївщини, послужили основою для виконання дисертацій Л.С. Терешко, Г.Ф. Пелих та Л.А. Москаленко. ЛНМ у визначеному регіоні ще не була об’єктом спеціального аналізу. Реферована робота є спробою заповнити одну з ланок цілісної наукової характеристики говірок пізньої формації, що зумовлює актуальність теми. Відсутність суцільного вивчення лексики народних говорів гальмує роботу з історії української мови, визначення тенденцій становлення українських національних норм, дослідження складного процесу змін живого мовлення в просторі й часі. До того ж треба зберегти для науки цінні скарби народної медицини, які побутують переважно серед мешканців старшого покоління й через деякий час можуть бути втрачені назавжди. 

Помітним внеском в історію вивчення ЛНМ є публікації та дисертація Я.Ю. Вакалюк “Лексика народної медицини українських говорів Прикарпаття” /Ужгород, 1974/. Дослідниця розглядає ННХ, назви фізіологічних явищ та симптомів захворювань з погляду семантики, походження та словотвірної будови, наводить численні паралелі з говорів української мови та інших слов’янських мов. Вона звертає увагу на особливості формування цього шару лексики, співвідношення літературних та народнорозмовних назв у говорах Івано-Франківської області. Останнім часом активізувалась робота зі структурно-семантичного та лінгвогеографічного аналізу ЛНМ на Поліссі, що пов’язано зі створенням регіонального Лексичного атласу поліської народної медицини та лікувальної магії, дисертаційним дослідженням В. М. Мойсієнка “Номінація в поліській народній медицині та лікувальній магії” /Київ, 1994/. 

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Реферована робота виконана в руслі Загальнодержавної комплексної програми широкомасштабного вивчення лексики різних тематичних груп народної термінології, створення “Словника українських народних говорів“ та “Лексичного атласу української мови”. Вона входить як органічна частина в план науково-дослідної роботи кафедри української мови Миколаївського державного педагогічного інституту над укладанням “Словника народної мови Миколаївщини”. Тема дисертації узгоджена з планом наукової роботи кафедри української мови Дніпропетровського державного університету і розкриває один із аспектів теми “Природа і структура лексичних та граматичних одиниць української мови та їх проекцій на сферу мовлення”. 

Мета роботи: подати комплексний /лексико-семантичний,